Педагогіка вищої школи – Курлянд З. Н. – Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
Правове виховання має свою систему, механізм, стадії.
Система правового виховання – це сукупність основних частин (елементів) правовиховного процесу, що забезпечує певний порядок і організацію його.
Систему правового виховання утворюють такі елементи:
Суб’єкти – державні органи, організації, спеціально уповноважені державою особи, які здійснюють правовиховну діяльність,
Об’єкти – громадяни або суспільні групи, яких виховують;
Сукупність правовиховних заходів, певних способів і засобів.
Суб’єкт правового виховання може мати правовиховну функцію як основну (педагогічні державні університети, інші навчальні заклади України, юридичні факультети державних університетів та ін.) або як одну з багатьох (ради депутатів, прокуратура, адвокатура, органи юстиції, МВС, Міністерства освіти та науки та ін.).
Об’єкт правового виховання (громадяни) у перебігу право-виховного процесу зазнає впливу двох чинників, від яких залежить ефективність правового виховання:
1) об’єктивний чинник – позитивні зовнішні умови, що сприяють правовиховній діяльності (демократизація суспільства, захист прав особистості, успіхи правотворчої діяльності, юридичної практики та ін.), або негативні умови, що ускладнюють правовиховну діяльність (недосконалість законодавства, невідпрацьованість способів і засобів правового виховання тощо);
2) суб’єктивний чинник – позитивний внутрішній духовно-правовий стан особистості (її правова вихованість, установка на правомірну поведінку) або негативний (правова установка на неправомірну поведінку, однією з основ якої є правовий нігілізм).
Сукупність правовиховних заходів можна подати у вигляді способів і засобів правового виховання.
Способи правового виховання такі:
– правова освіта (або інакше: правовий всеобуч);
– правова пропаганда;
– юридична практика державних органів та Інших організацій (наприклад, правовиховна діяльність суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, юстиції, адвокатури тощо);
– правомірна поведінка громадян, особиста участь їх у здійсненні (реалізації) і охороні правових норм;
– самовиховання.
Засоби правового виховання такі:
1. нормативно-правові акти, акти застосування норм права;
2. ознайомлювальні та роз’яснювальні матеріали про правові акти в пресі (у кожній газеті мають бути рубрики на зразок “Правова освіта”, “Юридичний всеобуч”, “Консультує юрист”, “Запитуєте – відповідаємо”);
3. педагогічні та юридичні газети, метою яких є поширення правових знань;
4. організаційно-освітні: прес-конференції, брифінги, зустрічі, лекції, бесіди, семінари, вечори запитань і відповідей, консультації та ін.
Заслуговує на увагу пропозиція про створення довідкової інформаційно-правової телефонної служби для оперативних відповідей на запитання індивідів, які мають потребу у виборі лінії своєї поведінки з погляду відповідності нормам права, закону.
Механізм правового виховання – це порядок переведення правових ідей та установок, що містяться в суспільній правосвідомості, у свідомості вихованців (особистості, суспільної групи).
Функціональні елементи механізму правового виховання такі:
Суспільна правосвідомість;
Система норм права;
Способи і засоби правового виховання;
Правосвідомість вихованців, яку необхідно збагатити правовими ідеями й установками, що містяться в суспільній правосвідомості.
Стрижневою ниткою, що пов’язує всі ланки (структурні елементи) механізму правового виховання, є правова інформація, що на рівні перших трьох елементів виступає як повідомляюча (дескриптивна), а на рівні четвертого елемента – як командна (прескриптивна).
Суспільна правосвідомість і правосвідомість вихованців – це внутрішня, духовна частина механізму правового виховання, а система норм права, способи і засоби правового виховання – його зовнішня, інструментальна, частина.
Механізм правового виховання особистості в духовному внутрішньому зрізі (правовиховний процес особистості) можна подати у вигляді таких стадій:
1. накопичення правових знань, правової інформації;
2. перетворення накопиченої інформації в правові переконання, навички правомірної поведінки;
3. готовність діяти, керуючись цими правовими переконаннями, тобто правомірно, відповідно до закону.
Результатом дії механізму правового виховання є рівень правової вихованості особистості, її правова культура.
Правова вихованість – це внутрішній духовно-правовий стан, у якому перебуває особистість у момент прийняття рішення про те, як вчинити за тих чи інших обставин. Це стан правосвідомості особистості, рівень її правової культури, готовність
До правомірної або протиправної поведінки. Рівень правової вихованості – це не тільки знання права й розуміння необхідності виконувати правові розпорядження. Він визначається також ступенем сформованості ставлення до права і правового закону як до цінностей, що в демократичному суспільстві перебувають поза конкуренцією.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)