Патопсихологія – Мартинюк І. А. – 2. Індивідуальна та групова психологічна корекція
1. Мета та принципи консультативно-коригуючої роботи
Психологові, який працює в системі освіти, часто доводиться проводити психокоригувальну роботу.
Психокорекція – метод комплексного психологічного впливу на мету, мотиви та структуру поведінки суб’єкта, а також на розвиток певних психічних функцій: пам’яті, уваги, мислення.
Головне завдання – навчання та тренінг, засвоєння нових навичок поведінки, спілкування, запам’ятання тощо.
Консультування – метод психологічної допомоги, мета якого – з допомогою спеціально організованого спілкування активізувати у клієнта додаткові психологічні сили та здібності, які можуть забезпечити спосіб виходу з важкої життєвої ситуації.
Види психокоригувальної роботи:
– індивідуальне психокоригування;
– групове психокоригування,
– психотренінг;
– консультативна робота із сім’єю.
Принципи консультативно-коригувальної роботи:
– відкритість для дітей;
– співпереживання дитині та цінування її;
– терплячість до сутності дитини;
– ставлення до внутрішнього світу дитини з добротою, ласкою та ніжністю;
– конфіденційність – усе, що розповідає дитина психологові в ході бесіди, не може бути повідомлене педагогам і навіть батькам дитини. Виняток – інформація має загрозливий для життя та здоров’я оточуючих характер (наприклад, підліток повідомляє про підготовку вбивства, підпалу, втечі і т. д.); якщо інформація торкається здоров’я самого підлітка (вагітність, венеричне захворювання, вживання наркотиків, прагнення до самогубства), бажано разом з ним прийти на консультацію до лікаря відповідного профілю та переконати підлітка розповісти про те, що сталося, батькам.
2. Індивідуальна та групова психологічна корекція
Індивідуальна психокорекція в найпростішому варіанті проводиться в ході психодіагностики: дитина заохочується за правильного виконання завдань, з нею разом виробляється оптимальна стратегія навчання, здійснюються спроби корекції самооцінки.
Показання для проведення:
– дошкільний вік дитини;
– наявність істотних дефектів зовнішності або тяжких соматичних захворювань;
– ситуації “швидкої допомоги” (виявлені в ході обстеження інтенсивні агресивні та аутоагресивні тенденції);
– інтимний характер проблем (потерпілі від сексуального насильства, дисморфоманії та ін.);
– кризи втрати сенсу буття;
– шизоїдна акцентуація та психопатія.
Якщо у підлітка психічне захворювання, то проводити психокорекцію психолог повинен з лікарем хворого.
Спроби психокорекції таких станів, як маячення, виражена депресія, немотивована агресія, сексуальні девіації, в умовах роботи шкільного психолога неприпустимі.
Напрями, за якими може проводитись індивідуальна психокорекція, такі.
1. Ігрова терапія (Г. Лендрет) – з дітьми 3-10 років та старшого віку за наявності в них затримки психічного розвитку або тяжких порушень спілкування. Допомагає при таких порушеннях:
– трихотиломанія (висмикування волосся);
– порушення спілкування;
– порушення емоційного стану після стресу;
– труднощі в навчанні та мовному розвитку;
– заїкання;
– висока тривожність;
– занижена самооцінка та ін.
Тривалість занять – 30-45 хв. Мета – дати можливість дитині розрядити свої переживання, дати вихід нагромадженим негативним емоціям, сформувати оптимальні навички спілкування та взаємодії.
2. Психодрама (Д. Морено) – використовується в роботі з дітьми та підлітками 10-17 років. Допомагає при:
– конфліктних ситуаціях з батьками;
– страхах;
– шкільній тривожності;
– внутрішньоособистісному конфлікті;
– нервовій анорексії;
– порушенні потягів.
Психодрама створює умови для вираження емоцій та усвідомлення можливостей по-новому оцінити ситуацію. У деяких випадках вдається змінити мотивацію поведінки або знайти нові способи досягнення мети.
3. Логотерапія (В. Франкл) – метод парадоксальної інтенції – підлітку з яким-небудь страхом чи нав’язливою ідеєю пропонують не пригнічувати його, а, навпаки, свідомо його демонструвати. Це сприяє зменшенню чи зникненню тривожності щодо такого стану, а інколи – і ліквідації самих проявів неврозу.
4. Нейролінгвістичне програмування (Р. Бендлер і Д. Гріндер) – може використовуватись у роботі з дітьми й підлітками будь-якого віку та при будь-яких формах особистісних порушень. Неефективне при вираженій розумовій відсталості; для дітей з нормальним інтелектом може використовуватися з 4-5-річного віку. Мета – зміна набутих дитиною стереотипів спілкування, навчання більш ефективних.
Групова психокорекція – успішна при: страхах, заїканні, високій агресивності, порушеннях спілкування, неадекватній самооцінці та соціальній дезадаптації, епізодичному нарковживанні.
Протипоказання для групової психокорекції:
– наявність психічних розладів (маячення, галюцинації, недоумство);
– виражена рухова розгальмованість;
– проблеми інтимно-особистісного характеру (сексуальні порушення, пережиті психотравми тощо);
– виражена шизоїдна психопатія;
– наркоманія І-ІІ стадії;
– активне небажання підлітка працювати у групі. Принципи відбору до групи:
1) відносна однорідність групи за віком (різниця не більша 3-х років);
2) максимальна різнорідність з акцентуаціями;
3) у дошкільнят та молодших школярів можливе функціонування групи хлопчиків та дівчаток разом, у підлітків – краще окремо;
4) оптимальна чисельність групи – 5-10 осіб;
5) бажана закритість групи.
Перед початком роботи в групі обов’язково проводять ретельне патопсихологічне обстеження дітей, консультації з лікарем, який лікує дану дитину, згода самої дитини та її батьків на таку форму роботи.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)