Основи дидактики – Чайка В. М. – 6.2. Урок як основна форма організації навчання
У дидактичній теорії уроком вважають більш чи менш завершену частину педагогічного процесу в класно-урочній системі навчання, або систематично застосовувану для розв’язання завдань навчання, виховання і розвитку форму організації діяльності постійного складу вчителів та учнів у визначений проміжок часу.
Сутність та основні класифікації уроків
В уроці відображені всі компоненти навчально-виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, діяльність з організування й управління, всі інші дидактичні елементи. Сутність уроку як цілісної динамічної системи полягає в колективно-індивідуальній взаємодії вчителя й учнів, у результаті якої відбувається засвоєння знань, умінь і навичок, досвіду діяльності, спілкування і взаємодій, розвиток здібностей школярів, а також удосконалення педагогічної майстерності вчителя. Така характеристика уроку дає підстави визначати його як форму руху навчання загалом і як форму організації навчання, зумовлену його закономірностями і принципами, основними дидактичними вимогами. Урок – найбільш економічно вигідна форма порівняно з індивідуальним навчанням, що дає змогу ефективно використовувати стимулювальний вплив учнівського колективу на навчальну діяльність кожного учня, передбачає зв’язок навчальної і позанавчальної роботи.
Під час уроку педагогічна взаємодія побудована на особистісному контакті вчителя зі школярам. У процесі спілкування педагог спрямовує і контролює діяльність усіх учнів класу, а також забезпечує взаємодію між ними. Тож навчання в умовах уроку можна вважати системою спрямованих на досягнення навчальних цілей безпосередніх та опосередкованих взаємодій учителя й учнів.
Урок – організаційна форма навчання в межах класно-урочної системи, що характеризується відносною завершеністю обмеженого в часі педагогічного процесу, який проводить учитель за певним розкладом із групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки.
Порівняно з іншими формами організації навчання урок має специфічні і неспецифічні характеристики. До специфічних належать: відносно постійна на всіх стадіях процесу навчання група учнів (клас), керівництво вчителем пізнавальною діяльністю учнів з урахуванням їхніх особливостей, дотримання норм наповнюваності класу, оволодіння основами вивченого безпосередньо під час уроку. До неспецифічних характеристик уроку належать ті, які проявляються й в інших організаційних формах: мета навчання, зміст і методи роботи, місце навчання, час навчання та ін.
В умовах уроку для забезпечення сприятливих умов навчання використовують різні види організації роботи, зокрема, колективні, індивідуальні і групові. Усі вони спрямовані на досягнення навчальних цілей відповідними методами і засобами навчання.
Існує кілька класифікацій уроків за різними критеріями.
Російський педагог Сергій Іванов (1890-1969) розробив класифікацію уроків на основі етапів навчання:
1) підготовка до вивчення теми;
2) первинне сприйняття навчального матеріалу;
3) осмислення навчального матеріалу;
4) закріплення знань шляхом повторення;
5) закріплення через застосування знань на практиці;
6) формування навичок у процесі вправ і тренування;
7) контроль і перевірка;
8) підбиття підсумків, узагальнення результатів навчання.
Відповідно до цих етапів С. Іванов виокремив такі типи уроків: вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; формування понять, засвоєння законів і правил; застосування знань на практиці; формування навичок (тренувальні уроки); повторення та узагальнення; контрольні; комбіновані.
За змістом, дидактичними цілями, основним способом проведення уроків І. Казанцев класифікує їх на такі типи: урок із різними видами занять; урок-лекція; урок-бесіда; урок-екскурсія; кіноурок; урок самостійної роботи учнів у класі; лабораторне і практичне заняття.
Найбільшого поширення у педагогічній теорії і практиці набула класифікація уроків за дидактичною метою (Б. Єсипов, М. Махмутов, В. Онищук):
– уроки засвоєння нових знань;
– уроки формування і вдосконалення вмінь і навичок;
– уроки узагальнення і систематизації знань;
– уроки комплексного застосування знань, умінь і навичок;
– уроки перевірки і корекції знань, умінь і навичок;
– комбіновані уроки.
У “чистому” вигляді жоден тип уроку, крім комбінованого, майже не існує. Запропонована класифікація є зручною, дає змогу укладати календарні і тематичні плани занять, формувати уявлення про динаміку процесу навчання, засвоєння знань, умінь і навичок, але вона не відображає виховних завдань і характеру пізнавальної діяльності учнів. Співвідношення уроків різних типів залежить від особливостей навчальної дисципліни, дидактичних цілей і завдань.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)