Основи держави і права України – Ортинський В. Л. – Інші екологічні права громадян
Конституція України встановила право людини та громадянина на звернення до суду для захисту порушених прав і право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування. Після використання всіх національних способів правового захисту громадяни можуть апелювати до міжнародних судових установ чи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожен має право на судовий захист, якщо Його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для реалізації прав чи свобод, або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тому громадянин може звертатися до суду, якщо порушуються його екологічні права (право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на інформацію, право на участь у прийнятті екологічно значущих рішень, у тому числі право на проведення громадської екологічної експертизи, на об’єднання у громадські природоохоронні формування, право на загальне природокористування для задоволення своїх культурних, естетичних, оздоровчих та інших потреб тощо).
Право на судовий захист є конституційним і не потребує додаткового закріплення в інших нормативно-правових актах. Проте для екологічного законодавства є характерним встановлення та конкретизація цього права. Наприклад, судовий захист екологічних прав передбачено у законах України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про питну воду та питне водопостачання”, “Про відходи” тощо.
З метою забезпечення права на доступ громадськості до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, в Оргуській конвенції передбачено низку особливостей реалізації цього права. Держава в рамках свого національного законодавства гарантує:
1) доступ до правосуддя кожній особі, якщо вона вважає, що її запит з отримання екологічної інформації було проігноровано, неправомірно відхилено частково чи повністю, неадекватно задоволено тощо;
2) доступ до правосуддя представників заінтересованої громадськості, які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, щодо перегляду прийнятих рішень у суді з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності;
3) доступ до правосуддя представникам громадськості для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, котрі порушують положення національного законодавства, що стосується довкілля;
4) доступ до визначеної законом швидкої процедури;
5) доступ до процедури, що забезпечує адекватні та ефективні засоби правового захисту, включаючи за необхідності засоби правового захисту у формі судової заборони;
6) доступ до справедливої, неупередженої, своєчасної процедури;
7) доступ до процедури, не пов’язаної з непомірно великими витратами;
8) доступ громадськості до рішень судів з питань, що стосуються довкілля.
Інші екологічні права громадян
Право громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів, У науці екологічного права виділяють декілька критеріїв класифікації права природокористування на окремі види, що дозволяє повніше розкрити його зміст. Такими підставами можуть бути: об’єкти та суб’єкти права природокористування, цільове призначення природокористування, підстави виникнення права природокористування та ін.
Законодавець за порядком виникнення права поділяє природокористування на загальне та спеціальне. Для загального природокористування характерними є такі ознаки:
1) це право виникає безпосередньо з нормативно-правових актів;
2) воно встановлюється для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо);
3) його реалізація є безоплатною;
4) громадяни здійснюють це право без закріплення природних ресурсів за окремими особами;
5) це право реалізується без надання відповідних дозволів;
6) обмеження цього права передбачаються лише у законодавстві.
Так, ст. 9 Закону України “Про рослинний світ” наголошує, що у порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях. Проте законодавець заборонив збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотиковмісних рослин, їх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини.
Спеціальне природокористування, зазвичай, здійснюється для задоволення економічних потреб та інтересів суб’єктів. Воно здійснюється на підставі:
1) спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку;
2) за плату;
3) потребує виділення окремих частин природних об’єктів у відособлене користування.
Зокрема, спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом на основі встановлених лімітів для задоволення виробничих і наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Таке використання є платним.
Право на об’єднання в громадські природоохоронні формування. Законодавець визнав участь громадськості в охороні навколишнього природного середовища одним із принципів охорони довкілля. Це право вони можуть реалізувати безпосередньо або опосередковано через створені громадські об’єднання.
Право громадян на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації є конституційним. Таке об’єднання має на меті здійснення і захист громадянами своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.
Порядок створення й основні засади діяльності об’єднань громадян визначаються загальним законодавством, зокрема, Законом України “Про об’єднання громадян”, особливості правового статусу громадських природоохоронних формувань обумовлені в екологічному законодавстві.
У ст. 21 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено приблизний перелік повноважень громадських об’єднань у галузі охорони навколишнього природного середовища. Вони мають право розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми; утворювати громадські фонди охорони природи; виконувати роботи з охорони та відтворення природних ресурсів, збереження та поліпшення стану навколишнього природного середовища; брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів; проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення. Повноваження громадськості в управлінській сфері можуть передбачатися і в інших нормативно-правових актах.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)