Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення – Пєтков С. В. – Стаття 77/1. Самовільне випалювання рослинності або її залишків
Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, заходів щодо своєчасного їх гасіння – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. самі дії, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від сімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(Доповнено статтею 77 згідно із Законом України від 06.03.96 р. № 81/96-ВР; із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 07.02.97 р. № 55/97-ВР, від 20.02.2003 р. № 552-1У, від 16.12.2004 р. № 2250-ІУ, від 05.11.2009 р. № 1708-У1)
1. Об’єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони лісів та природно-заповідного фонду України (див. Закони України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”).
2. Об’єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:
1) випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу;
2) невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, заходів щодо своєчасного їх гасіння;
3) випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного їх гасіння, вчинені в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до преамбули, а також статті 3 Закону України “Про природно-заповідний фонд України”, Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. До природно-заповідного фонду України належать:
Природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища;
Штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва.
Заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об’єктів, що оголошуються заказниками чи пам’ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:
Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально-геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;
Пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Всі три склади прямо не передбачають виникнення матеріальних наслідків в результаті вчиненні відповідних дій, однак, в даному випадку презюмується, що дії, які складають об’єктивну сторону даного правопорушення, спричиняють заподіяння матеріальної шкоди, бо знищення природних ресурсів завжди завдає шкоди цим ресурсам, і ця шкода може бути не інакше, як матеріальна, відтак, дані склади слід вважати подвійними – формально-матеріальними.
3. Суб’єкт адміністративного проступку – як громадяни, так і посадові особи.
4. Суб’єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)