Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях – Козак Ю. Г. – Структура та динаміка розвитку економіки
Росія належить до країн з широко галузевою структурою економіки. У складі СРСР вона відрізнялася як розвинутою обробною промисловістю, так і сировинними Галузями. В Росії переважно були сконцентровані високотехнічні види виробництва. В 90-х роках економічна структура країни зазнала відчутних змін. У ВВП скоротилася частка обробних галузей, в першу чергу машинобудування, натомість значно зросла роль видобувної промисловості, особливо паливно-енергетичної.
В 2000 р. в структурі ВВП Росії на сільське господарство припадало 7%, на промисловість 34% і на послуги 59%.
В промисловості Росії відбувалися найболючіші зрушення в 90-х роках. Впали обсяги виробництва в машинобудуванні, хімічній промисловості; в цілому скоротився сектор оборонної промисловості. Знизилося виробництво в деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості. В легкій промисловості виробництво скоротилося у чотири рази під впливом конкуренції з боку імпортованих товарів, а також внаслідок падіння купівельної спроможності населення.
Питома вага продукції основних галузей промисловості
Вся промисловість…………….. ……………… 100.0
Електроенергетика…………….. ……………… 17,1
Паливна промисловість………………………. 17,4
Чорна металургія…………….. ……………….. 7,9
Кольорова металургія……………………… 5,5
Хімічна й нафтохімічна промисловість……7,2
Машинобудування й металообробка………… 18,8
Лісова, деревообробна, целюлозно-паперова………3,7
Пром. будівельних матеріалів………………… 4,1
Легка промисловість…………….. ……………. 1,8
Харчова промисловість……………………….. 12,4
Інші галузі…………….. ……………………. 4,1
Найменше постраждав від структурної перебудови паливно-енергетичний комплекс Росії, що пов’язано із сприятливою кон’юнктурою на світовому ринку енергоносіїв. Видобуток газу взагалі не скоротився порівняно з 1990 роком. Росія сьогодні є першою країною в світі не тільки за запасами і видобутком газу, але й за його експортом. Розгалужена мережа газопроводів поєднує Росію з усіма державами СНД, Балтії, ЦСЄ та низкою країн Західної Європи. Газ є основним “козирем” Росії на переговорах з європейськими партнерами, особливо з ближнього зарубіжжя.
Переважаюча частина газопроводів проходить через територію України; за транзит ми одержуємо певну кількість російського газу. Наміри уряду Росії побудувати газопровід в Європу в обхід України погрожує нашій країні відчутними збитками. Протягом останніх років Україна одержувала за транзит ЗО млрд. куб. м. російського газу (що дорівнює річній потребі в газі населення й комунально-побутових підприємств) на суму 1,5 млрд. дол. Доходи від транзиту газу складають майже 10% загальних доходів від експорту України.
За запасами нафти Росія посідає шосте місце в світі. Видобуток нафти протягом 90-х років скоротився на 40%; частка Росії у її світовому видобутку складає 9%. Російська нафта у значній кількості надходить в країни СНД, Балтії, Центральної і Східної Європи, а також в Західну Європу. Близько 70% нафти Росії видобувається у Західному Сибіру. Провідною фірмою в нафтодобуванні промисловості є “Лукойл”, яка може стати у майбутньому першою російською ТНК.
За запасами вугілля Росія поступається тільки Китаю; проте основна їх частина розташована в слабоосвоєних районах Сибіру й Далекого Сходу. Відкритим способом видобувається 60% вугілля. Вугілля для Росії має менше експортне значення, аніж газ чи нафта; проте деяка його кількість все ж таки експортується, наприклад, в Японію.
Росія є також одним з найбільших експортерів електроенергії. За її виробництвом (798 млрд. кВт – рік в 2000 р.) вона посідає четверте місце в світі після США, Китаю та Японії. Понад 70% електроенергії виробляється теплові ми станціями, 20% – на ГЕС і 10% – на атомних електростанціях.
В обробній промисловості Росії ситуація поки що несприятлива. Загальноекономічний спад призвів до різкого скорочення продукції важкого машинобудування, металургії, наукоємної продукції. За виключенням військової техніки, більша частина машин і обладнання виявилася неконкурентоспроможною на зовнішніх ринках. В цих умовах російська промисловість переорієнтовується на випуск продукції, яка має попит саме на зовнішніх ринках. Це нескладна, низькотехнологічна продукція, переважно чорні й кольорові метали. Наприкінці 90-х років в структурі виробництва російської промисловості нові сучасні галузі (мікроелектроніка, інформатика, біотехнологія) займали всього 8-10%, тоді як у розвинутих країнах – 35-40%. В загальному експорті обробних галузей на низькотехнологічну продукцію припадає 55%, середньотехнологічну – 43%, а на наукоємну – близько 2%.
Після паливно-енергетичного комплексу металургія є наступною галуззю, з якою пов’язані експортні надії Росії. Незважаючи на суттєве скорочення виробництва чорних металів Росія все ж таки посідає четверте місце в світі (після Китаю, Японії та США) за виробництвом сталі. На експорт іде 60-75% продукції чорної металургії. На відміну від чорної металургії обсяги виробництва в кольоровій металургії скоротилися менше. Провідною галуззю стала алюмінієва промисловість. Такі заводи як Братський і Красноярський є найбільшими в світі.
За виробництвом первинного алюмінію Росія посідає друге місце в світ) (після США). Понад 80% виробленого алюмінію експортується, за його експортом Росія також займає друге місце, поступаючись США. Виробництво інших кольорових металів дуже скоротилося через сильне звуження внутрішнього ринку. Проте Росія є найбільшим експортером нікелю. В цілому російська металургія орієнтована на експорт. На ринках чорних металів Росія конкурує, зокрема, з Україною.
Машинобудування, хоч і залишається провідною галуззю обробної промисловості Росії, поки ще знаходиться у кризовому стані. За першу половину 90-х років сумарний випуск його продукції скоротився більш ніж вдвічі, при цьому випуск металорізальних верстатів впав до 30%, а ковальсько-пресових машин – до 11% від рівня 1990 року. Виробництво електричних машин скоротилося в 5 разів, вантажних автомобілів – втричі, тракторів – в 7 разів, зернових комбайнерів – в 5 разів, прядивних машин – в 7 разів, ткацьких верстатів – в 14 разів. Російське машинобудування дуже постраждало від розриву виробничих зв’язків з підприємствами колишніх радянських республік. Дещо в кращому становищі знаходиться військово-промисловий комплекс, продукція якого йде на експорт.
Скоротилося виробництво і в хімічній промисловості. Так, виробництво сірчаної кислоти впало вдвічі, також вдвічі скоротилися обсяги виробництва кальцинованої соди, пластмас. Виробництво добрив скоротилося в 1,9 разів, але й досі Росія залишається їх значним виробником та експортером.
Занепадом характеризується легка промисловість. За радянських часів легка промисловість концентрувалася в Центральному районі Росії, звідти велика кількість тканин, одежі і взуття надсилалася до інших республік, в тому числі в Україну. Розрив економічних зв’язків з колишніми республіками й іноземна конкуренція спровокувала різке скорочення виробництва товарів легкої промисловості Росії. За першу половину 90-х років виробництво тканин зменшилося в 3,8 рази, трикотажних виробів – в 4 рази, взуття – в 5 разів.
Спад виробництва не обминув і аграрно-промисловий комплекс Росії, хоч тут падіння було не таким глибоким, як в промисловості. В 1994 р. порівняно з 1990 р. виробництво зерна зменшилося в 1,7 рази, цукрового буряку – в 2,7 рази, картоплі – в 3,5 рази, м’яса – вдвічі. Виробництво рослинного масла скоротилося в 1,3 рази, цукру – в 1,4 рази.
Незважаючи на скорочення виробництва, Росія залишається одним з найбільших виробників продовольства в світі. Вона посідає четверте місце за виробництвом зернових і зернобобових (після Китаю, США та Індії); за виробництвом ячменю, вівса й жита вона знаходиться на першому місці в світі. Перше місце вона має також щодо виробництва льону, а за картоплею – друге місце.
Головною галуззю сільського господарства Росії є тваринництво, на яке припадає 60% товарної продукції і 70% всіх основних виробничих фондів.
Сфера послуг в 90-х роках зазнала спаду в процесі структурної перебудови. В першій половині десятиліття відбулося скорочення майже всіх видів послуг – транспортних, торговельних, побутових. Так, в 1994 р. порівняно з 1990 р. перевезення вантажів всіма видами транспорту скоротилося в 1,7 разів, в тому числі залізничним – вдвічі, авіаційним – в 3,6 рази.
Проте з другої половини 90-х років сфера послуг починає оживати. Збільшується кількість торговельних точок, побутових ательє, зростає число абонентів телефонного зв’язку, користувачів Інтернетом.
Динаміка розвитку економіки Росії характеризується глибоким падінням майже всіх макроекономічних і мікроекономічних показників в першій половині 90-х років; стагнацією в середині десятиліття, яке було перерване кризою 1998 р.; піднесенням з 1999 р. Це можна простежити на таких даних:
Динаміка ВВП Росії (в % до попереднього року)
ВВП | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 |
95,0 | 85,5 | 91.3 | 87,4 | 95.9 | 96,6 | 100,9 | 95,1 | 103,2 | 107,7 |
В 2001 році приріст ВВП також був позитивним. Можна говорити вже про перелом на краще в розвитку економіки Росії, хоч темпи зростання ВВП не такі великі, щоб наблизитися до рівня розвинутих країн. Серед чинників, що сприяли розвитку економіки Росії, слід зазначити як наслідок її реформування, так і тривале позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу, якого досягнуто за рахунок експорту енергоносіїв. Активне сальдо платіжного балансу Росії становить 15% ВВП.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)