Культурологія – Шейко В. М. – 8.4. Проблеми культури в системі трансцендентального ідеалізму Ф. Шеллінга
В історію суспільної думки Фрідріх Вільгельм Йозеф Шеллінг (1775-1854) увійшов як творець трансцендентальної філософії, критик кантіанства, опонент Фіхте, один з ідейних натхненників німецького романтизму. Водночас його з повною впевненістю можна зарахувати до кола видатних культурологів, що заклали основи науки про культуру.
У контексті становлення культурології цікаві насамперед праці Шеллінга “Філософія міфології” і “Філософія мистецтва”. Саме в них представлене розуміння Шеллінгом культури, розглянута сутність таких її базових феноменів, як міфологія й мистецтво.
У своїх теоретичних побудовах Шеллінг не давав розгорнутого визначення культури, оскільки ця проблема не була для нього першорядною, а цікавила тому, що була пов’язана з проблемою природи як самостворюючого і самопізнавального начала. Світ природи й світ культури для Шеллінга – два різні світи. На його думку, природа реалізовує розумну мету (хоча й несвідомо). На об’єктивній телеології природи засноване, за переконанням Шеллінга, естетичне споглядання. Свобода й необхідність нероздільні в природному об’єкті, твір мистецтва також відображає, на думку Шеллінга, нерозчленованість свободи й необхідності. Універсум, за Шеллінгом, є абсолютним твором мистецтва, він побудований “у вічній красі”. Отже, лише художник може адекватно відтворити вічну красу Універсуму.
Переосмислення Шеллінгом змісту поняття “природна людина” зумовило й нове тлумачення романтиками міфології. Процес історичного становлення народу поєднаний, на думку Шеллінга, з виникненням міфологічних уявлень. Філософія культури для Шеллінга є синтезом філософії історії, філософії релігії, філософії мистецтва, філософії міфології. Міфологічна символіка є прообразом культури в цілому, а художні досягнення давньогрецької й християнської культур безпосередньо зумовлені життєздатністю їх міфології. Шеллінг стимулював інтерес романтиків до вивчення античної й християнської середньовічної культур як цілісних систем. В інтерпретації змісту культури Шеллінг застосовував принцип історизму, він вважав, що шукати новий, синтезований світогляд варто на шляхах “нової міфології”.
Інтерес Шеллінга до такого культурного феномену, як міф, по суті, переростає в розгорнуту філософію міфології. Поділяючи естетичні установки романтиків щодо ролі міфу в мистецтві, Шеллінг вважає, що міф не є лише створеною творчими особистостями естетичною першоосновою художньої культури. Міфологія в розумінні Шеллінга є насамперед щаблем закономірного розвитку суспільної свідомості. Вона виникає тоді, коли в племені, народу, нації виникає потреба осмислити своє життя, своє місце у світі. Згідно з Шеллінгом, міф – це універсальна першооснова думки, тісно пов’язана з життєдіяльністю родової людини. Основа міфології – у самому житті, а не в рефлектуючому розумі. Міфологія в поетизованій формі відображає істинні факти людської історії. Водночас Шеллінг схильний вважати міфологію відображенням теогонії, історії богів, у якій зафіксований процес переходу від політеїзму до монотеїзму. У міфології, по суті, відображене зародження й розвиток ідеї єдиного Бога.
Таким чином, внесок Шеллінга у створення теорії міфології неоціненний. Саме він стоїть біля джерел традиції розгляду міфу як особливої форми свідомості, у якій злиті воєдино релігійні, наукові, філософські, естетичні й етичні уявлення родової людини, що недавно виокремилася з природи і почала жити історичним життям.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)