Конституційне (державне) право зарубіжних країн – Бесчастний В. М – 15.4. Виконавча влада
Виконавча влада формально належить президенту. Він здійснює свої повноваження “за порадою і допомогою Кабінету”. Зокрема, він може накладати вето на закон, прийнятий парламентом, розпустити Народну палату, видавати укази, що мають силу закону, в умовах неможливості прийняття відповідного закону парламентом.
Президент обирається в результаті непрямих виборів колегією вибірників. До її складу входять усі члени обох палат парламенту (Народної палати і Ради штатів), а також представники штатів, обрані легіслатурами штатів у кількості, що дорівнює загальної кількості виборних членів парламенту (щоб урівноважити парламент і штати).
Кожен член колегії одержує не один, а набагато більше голосів, їх кількість визначається за допомогою досить складних розрахунків: ураховується, з одного боку, співвідношення чисельності виборщиків від парламенту і населення країни в цілому, а з іншого – співвідношення чисельності виборщиків від кожного штату і його населення. У результаті кількість голосів виборщиків від парламенту має дорівнювати кількості голосів виборщиків штату. Такий порядок покликаний зрівняти вплив центру і місць, оскільки президент рівною мірою є представником як усієї країни, так і населення різних штатів.
Термін повноважень президента – б років, одна і та сама особа може необмежено переобиратися на президентський пост.
Президент Індії наділений значними повноваженнями: є складовою парламенту; формально призначає прем’єр-міністра і міністрів; призначає губернаторів штатів; може розпустити Народну палату; має право видавати укази, що мають силу закону; мав правом оголошувати надзвичайне становище; у разі кризової ситуації може ввести пряме президентське правління в штатах; має право оголошувати надзвичайне становище у сфері фінансів; відіграє значну роль у законодавчому процесі (законодавча ініціатива, вето).
Президент несе відповідальність у формі імпічменту. Будь-яка палата може розпочати цей процес резолюцією, прийнятою не менш як 1/4 частиною її членів і підписаною ними. На основі цієї резолюції палата або сама проводить розслідування, або віддає про це розпорядження іншим органам. Після цього палата більшістю голосів формулює звинувачення. Воно передається іншій палаті для вирішення питання про імпічмент шляхом голосування. Усунення президента з посади здійснюється резолюцією будь-якої палати, якою представлено сформульоване звинувачення, більшістю у 2/3 загальної кількості її членів.
Віце-президента на такий самий термін обирає колегія виборщиків, що складається із членів палат парламенту. Віце-президент заміщує президента у разі його тимчасової відсутності і хвороби, головує у верхній палаті парламенту.
Реально виконавчу владу здійснює Рада міністрів, ядром якої є Кабінет міністрів. Згідно із законом міністри зобов’язані бути депутатами однієї з палат парламенту або принаймні бути обраними через півроку після призначення. Кабінет і Раду міністрів очолює прем’єр-міністр. Його, а також міністрів призначає президент. При цьому кандидатури обумовлені розкладом політичних сил і партій у нижній палаті. Через це за всю історію незалежної Індії не було випадків вотуму недовіри уряду. Крім колективної відповідальності уряду перед нижньою палатою, Конституцією передбачено індивідуальну відповідальність міністрів перед президентом. Але глава держави має право усунути міністра з посади лише за порадою прем’єр-міністра.
Уряд Індії складається в 50-60 осіб (міністрів та інших посадовців). Найскладніші питання вирішує Кабінет міністрів – вужча колегія (“президія”) Ради міністрів. Очолює уряд прем’єр-міністр, яким стає лідер партії, що перемогла на виборах в Народну палату. Він же формує склад уряду, до якого входять, як правило, вищі функціонери партії, що перемогла, але з урахуванням того, щоб в уряді було якомога більше членів від різних штатів, національностей, релігійних, мовних та інших груп. Тому за складом уряд є дуже строкатим. За вказівкою прем’єр-міністра президент призначає міністрів. Уряд представляється парламенту і просить про довіру, яка висловлюється шляхом голосування. Уряд і прем’єр-міністр фактично очолюють виконавчу владу в країні.
Прем’єр-міністр виконує виняткову роль у житті країни. У 50-ті, 60-ті, 70-ті роки XX ст. в Індії спостерігався феномен концентрації величезної влади в руках прем’єр-міністра (незважаючи на те, що Індія – парламентарна республіка з інститутами державної влади, що демократично обираються). Індію часто називали “суперпрем’єрміністеріальною” республікою. Прем’єр-міністр займав свій пост довгі роки, суміщував декілька постів, єдиновладно керував країною, володів майже диктаторською харизмою і фактично передавав владу в спадок.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)