Конституційне (державне) право зарубіжних країн – Бесчастний В. М – 14.4. Кабінет міністрів
Так само, як і в інших буржуазних країнах, в Японії уряд називається Кабінетом міністрів. До нього входять прем’єр-міністр, 12 міністрів, що очолюють відповідні міністерства і 8 державних міністрів (міністрів без портфеля, що є, головним чином, радниками прем’єр-міністра, їм можуть доручатися й інші функції). За Конституцією не менш як 50 % міністрів повинні бути членами парламенту. Фактично до складу Кабінету дуже рідко включаються особи, що не є депутатами.
Уряд формується парламентом. Спочатку зі своїх членів палати обирають прем’єр-міністра. Це обрання має передувати всім іншим справам парламенту. У разі виникнення розбіжностей між палатами щодо кандидатури прем’єр-міністра або якщо палата радників протягом 10 днів не ухвалила рішення про висунення, рішення нижньої палати вважається рішенням парламенту. Обраний кандидат призначається імператором на посаду прем’єр-міністра, за його вказівкою імператор призначає інших міністрів.
Кабінет, відповідно до Конституції, здійснює виконавчу владу. Рааом з іншими загальними функціями управління Кабінет наділений повноваженнями щодо виконання законів і ведення державних справ, керівництва зовнішньою політикою, укладення міжнародних договорів, керівництва цивільною службою, складання бюджету і внесення його на розгляд парламенту, видання урядових указів.
Кабінет здійснює свої функції на основі звичаю: процедура засідань і прийняття рішень не регулюється писаними нормами прав а. Обговорення питань і підготовка рішень відбуваються в умовах секретності, рішення приймаються Кабінетом шляхом одноголосності, а не голосуванням. Прийняття рішень консенсусом багато в чому сприяє більш зваженому і продуманому підходу, вимагає ретельнішої підготовки і узгодження проектів документів.
Прем’єр-міністр як глава Кабінету має право призначати і зміщувати міністрів, має можливість підтримувати єдність у Кабінеті, спрямовувати і контролювати його діяльність. Усі законопроекти, бюджет та інші питання подаються через нього від імені Кабінету до парламенту. При цьому глава японського Кабінету може суміщувати пост прем’єр-міністра і глави якого-небудь міністерства. Залежно від того, скільки постів одночасно займає прем’єр, він або підписує закони й укази одноособово як відповідний міністр, або після відповідного міністра як прем’єр-міністр, тобто контрасигнує підпис міністра. Він також регулює вирішення розбіжностей між членами Кабінету.
Кожне міністерство очолюють міністр і два заступники – парламентський (є членом парламенту і йде у відставку разом із міністром) і адміністративний. Останній є представником вищого чиновництва і зберігає свій пост, незважаючи на часті зміни міністрів, саме він зберігає спадкоємність політики і керівництва. Внутрішня організація міністерств включає бюро, що складаються із секцій. При найважливіших міністерствах створюються адміністративні, а також консультативні комісії, які відіграють важливу роль, обмежуючи всевладдя чиновницького апарату.
Японські міністри, як правило, не є фахівцями і тому повністю залежать від компетентності своїх підлеглих. Відповідно до поправки, прийнятої у 1974 р. до закону про Кабінет міністрів, міністр може очолювати більше одного міністерства або іншого відомства, що робить ротацію міністрів природнішою і менш хворобливою для конкретного міністра. Реальним керівником апарату міністерства є адміністративний заступник міністра – професійний урядовець зі спеціальною освітою. Міністр – це перш за все представник правлячої партії, який у своїй діяльності керується найчастіше партійними інтересами, тісно пов’язаний з однією з парламентських фракцій і вимушений багато часу приділяти не справам міністерства, а вирішенню партійних питань. Часта змінюваність не дає можливості міністрам детально вникнути у справи міністерства. Діяльність міністра може бути піддана перевірці лише з боку прем’єр-міністра, але таке втручання – відступ від загальноприйнятих норм. Будучи депутатом, міністр не повинен забувати своїх виборців.
Міністри несуть колективну відповідальність. Тому в разі відставки прем’єр-міністра або вакансії поста прем’єр-міністра вони повинні піти у відставку. У разі висловлення урядові вотуму недовір’я або ухвалення резолюції осуду прем’єр-міністр ухвалює рішення про відставку уряду або протягом 10 днів розпускає палату представників.
Контрольні запитання і завдання
1. Коли і в яких умовах було прийнято японську Конституцію?
2. Назвіть особливості японського конституційного будівництва.
3. Як у Конституції Японії визначаються місце і роль монарха в житті країни?
4. Як формується і які повноваження має парламент Японії?
5. Як функціонує уряд Японії?
(2 votes, average: 3,50 out of 5)