Історія України – Литвин В. М

Українська історична наука кінця XX – початку XXI ст., попри матеріальну скруту й падіння суспільного престижу інтелектуальної праці в країні, переживає часи бурхливого розвитку. Інтерес українського суспільства до питань: звідкіля йдуть наші історичні корені,

Розділ 1. ПЕРЕБІГ ПОДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В ДОІСТОРИЧНИЙ, РАННЬОІСТОРИЧНИЙ ТА РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ПЕРІОДИ Ранній палеоліт Сліди праісторії на території, що нині є територією України, сягають найдавнішого етапу людського існування, відомого в літературі під назвою

Близько 35 тис. років тому з’являються люди сучасного типу. Територію Європи вони колонізували дещо пізніше. За назвою грота Кро-Маньйон у французьких Альпах, де вперше було знайдено останки людей цього типу, їх назвали кроманьйонцями. У

Зростання продуктивності полювання внаслідок удосконалення знарядь праці, передовсім винайдення лука та стріл, збільшення кількості населення поступово призвело до порушення екологічного балансу. Унаслідок чого в Європі загострюється криза мисливського господарства. Найперше кризові явища простежуються в

Бронзовий вік на території нашої держави тривав понад тисячу років, приблизно від XX до Х-ІХ ст. до н. е. Свою назву епоха отримала від найменування першого штучно отриманого людиною металу – сплаву міді з

Першим суб’єктом писемної історії на території України виступає протодержавне утворення іраномовних племен – Скіфське царство (VI-III ст. до н. е.). За однією з версій, скіфи були вихідцями з передгір’їв Алтаю чи аральських степів, за

Наступниками скіфів у причорноморських степах стали також іраномовні кочові племена – сармати. Раніше вважали, що саме навала сарматів стала головною причиною занепаду Великої Скіфії. Результати новітніх археологічних досліджень вказують на те, що найбільш ранні

Слов’янські племінні союзи Центрально-Східної Європи Уперше слов’янські племена привернули до себе увагу античних авторів під іменем Венедів Або венетів. Найбільш рання згадка цього етноніма міститься у листах римського історика Помпонія Мели і датується І

Найдавніша згадка назви Русь зафіксована під 839 р. у франкській хроніці єпископа Пруденція “Бертинські аннали”, де йдеться про присутність якихось Росів У складі посольства візантійського імператора Феофіла до імператора франків в Інгельгеймі. Найперша згадка

Початковий період князювання Володимира Святославовича (розпочався чи то з 980 p., чи то з 978 р.) додав мало нового до державної практики. Святкуючи перемогу над Ярополком, князь облаштував перший на Русі пантеон язичницьких богів:

У 1093 р. помер Всеволод Ярославович – останній з київських Князів, названих У заповіті Ярослава Мудрого. І таким чином, освячений авторитетом мудрого князя порядок успадкування князівської влади – не такий уже й досконалий, як

Загострення боротьби за київський князівський стіл у 1130-90-х рр. Часи правління Володимира Мономаха та його найближчого спадкоємця, сина Мстислава стали добою піднесення могутності Київської Русі. Титанічна праця Мономаха об’єднала державу, змусила удільних князів спільно

По смерті Романа Мстиславича у Києві стараннями Ольговичів вокняжився Всеволод Чермний, котрий правив до 1212 р., аж поки його не змістили Ростиславичі. Тим часом на заході Русі галицькі і волинські бояри повстали проти вдови

Хрещення Київської Русі зумовило чимало важливих зрушень у духовній, політичній та економічній сферах, внесло нове розуміння етики та моралі, дало могутній поштовх розвиткові культури. Досить значну роль відіграла Церква у справі об’єднання східнослов’янських земель

Південна Русь після монгольського завоювання Після погрому Київської землі наприкінці 1240 р. монгольські орди рушили далі на захід. Здолавши впертий опір на лінії зведених галицькими Романовичами укріплень уздовж Верхнього Тетерева, Горині та Случі, на

По смерті короля Данила 1264 р. номінальним правителем Галицько-Волинської держави став його молодший браті номінальний співправитель Василько Романович. Утім, як і перед тим, упродовж володарювання старшого брата, так і тепер владні претензії Василька не

Входження Русі-України до складу Литовського князівства Смерть останнього номінального представника династії Романовичів Юрія II в 1340 р., що потягла за собою цілком реальне послаблення державної влади в Галицько-Волинській Русі, припала на вкрай напружені для

На рубежі 80-90-х рр. XIV ст. проти Кревської унії виступила знать Литви та Чорної Русі – історичної області, що була ядром формування Великого князівства. А очолив опозиційні виступи двоюрідний брат Ягайла Вітовт – син

Велике князівство Литовсько-Руське (остаточне формування території якого завершилося лише в 1520-ті рр.) на кінець XV ст. було державою нецентралізованою, в якій не було проведено уніфікацію державних порядків і традицій політичного життя. Становлення державної території

Розділ 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ Люблінська унія 1569 р. та утворення Речі Посполитої На початку 1558 р. російський цар Іван Грозний віддав своїм військам наказ вступити на підвладні магістру Лівонського ордену

В економічному розвитку Європи принципові зрушення розпочинаються ще з кінця XV ст., коли в Західній Європі протікають процеси інтенсивного становлення буржуазних відносин, а ринок наповнюється величезною кількістю привезених із заморських колоній золота та коштовностей

Наприкінці XVI ст. Православна Церква на землях Речі Посполитої переживала глибоку кризу, що була викликана цілим рядом обставин, як об’єктивного, так і суб’єктивного плану. По-перше, вкрай негативну роль у розвитку Церкви відігравало право королівського

Генеза українського козацтва, формування його станових ознак Термін “козак” має тюркське походження. Вперше його появу фіксує Початкова монгольська хроніка під 1240 р. Наприкінці наступного століття термін згадується в латино-персидсько-кипчацькому рукописі – “Кодексі Куманікус” –

Першою серйозною пробою сил козацтва як впливової військово-політичної сили Речі Посполитої стала козацька війна 1591 – 1593 pp., яку спершу очолив гетьман Криштоф Косинський, а згодом провідні ролі відігравали Северин Наливайко, Матвій Шаула, Григорій

Як уже відзначалося вище, віротерпимість була однією з характерних рис суспільного життя в Україні аж до середини XVI ст. Докорінних змін ситуація зазнає з наступом католицької Контрреформації. До ще більшого міжконфесійного протистояння призводить обрання