Історія України – Лазарович М. В. – Реформи “освіченого абсолютизму”
Австрійські правителі, як і їх попередники, бачили у західноукраїнських землях насамперед джерело для поповнення державної казни та армії. Але водночас вони змушені були подбати про забезпечення там хоча б елементарної соціальної справедливості та порядку. Тим більше, що австрійська імператриця Марія-Тереза (1740-1780) та її син Йосиф II (1780-1790)проводили “модну” тоді серед європейських монархів політику просвітництва, що була, за словами сучасного історика Я. Грицака, сумішшю гуманістичних побуджень із суто прагматичними розрахунками. Вона мала на меті покращити матеріальне становище жителів імперії, дати їм освіту, урівняти їх (наскільки це можливо) у правах, щоб зробити свідомими громадянами та надійними платниками податків. Суспільство таких громадян, згідно з засадами Просвітництва, мало служити гарантією могутності імперії. Одним із головних об’єктів реформаторської політики стала Галичина, де правляча польська шляхта довела місцеве населення до крайнього зубожіння та морального занепаду і яка була потенційним джерелом державних смут і заворушень. Перетворення зачепили насамперед аграрні відносини, церкву й освіту.
Найжаданішою для галицького населення була аграрна реформа. Тому Йосиф II проголосив своїми патентами низку змін у цій сфері, які передбачали: 1) звільнення селян з особистої залежності від поміщиків; 2) передання права здійснення суду над селянами від пана до спеціально призначеного державного чиновника; 3) заборону збільшувати поміщицькі землеволодіння за рахунок “прирізки” селянських земель; 4) обмеження панщини, розмір якої залежав від майнового стану селянина, але не міг перевищувати 3 днів на тиждень (наприклад, панщина для халупників і комірників не могла перевищувати 12 днів на рік); б) заборону проживати у селі лихварям (як правило, євреям), які відмовлялися займатися сільським господарством тощо.
Важливою для західноукраїнських земель була церковна реформа, яка здійснювалася протягом 1770 – поч. 1780-х років. На момент входження Галичини до складу Австрійської монархії греко-католицька церква перебувала в глибокому занепаді. Місцева католицька ієрархія трактувала її як другосортну, спонукаючи греко-католиків, всупереч заборонам Ватикану, переходити зі свого обряду на латинський. До 1777 р. греко-католицькі священики навіть змушені були відробляти панщину. Із запровадженням реформ ситуація корінним чином змінюється на краще. Вони передбачали: 1) зрівняння прав католицької, протестантських і греко-католицької церков та забезпечення віруючим цих віросповідань однакових можливостей вступу до університетів та на державну службу, купівлі-продажу землі тощо; 2) підпорядкування церкви державі та надання священикам статусу державних службовців з відповідною платнею; 3) заборону місцевій верхівці римо-католицької церкви перетягувати греко-католиків на латинський обряд та вживати термін “уніат”, що мав образливий підтекст.
Related posts:
- Історія України: відповіді на екзаменаційні білети – Лазарович M. B. – 45. Соціально-економічне та політичне становище західноукраїнських земель наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст Наприкін. XVIII ст. відбувся черговий переділ України. Внаслідок першого поділу Польщі 1772 р. Галичина увійшла до складу Австрійської монархії. У 1774 р. імперія Габсбургів загарбала північну частину Молдавії з містами Чернівці, Серет та Сучава. Північну частину нового краю, названого Буковиною, заселяли українці. Протягом XVI-XVII ст., раніше, ніж Галичина та Буковина, під владу Габсбургів потрапило Закарпаття. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Адміністративно-політичні реформи Поразка у Кримській війні 1853-1856 pp. засвідчила значну економічну та військову відсталість Російської імперії і змусила її керівництво розпочати соціально-економічні реформи. Найболючішим питанням внутрішньополітичного життя було реформування аграрних відносин, насамперед ліквідація кріпацтва. Скасування кріпацтва Щоб уникнути революції, царський уряд провів ” визволення селян” зверху. 19 лютого 1861р. цар Олександр II підписав маніфест про селянську реформу. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 18.2. Реформи та ілюзії: Президент Леонід Кучма Отже, влітку 1994 р. новим Президентом України було обрано Леоніда Кучму, на якого покладалися великі надії. Він спирався на підтримку промислового директорату, частини державної номенклатури та лівих політичних сил. До того ж Москва ясно дала зрозуміти, що його прихід до влади був би для неї бажаним. Кучма вів передвиборну боротьбу під гаслами радикальних економічних реформ, […]...
- Історія України – Литвин В. М. – Демократичні реформи 1860-1870-х рр З 1862 р. в Російській імперії розпочалася військова реформа, спрямована на модернізацію армії. Здійснено переозброєння та переобмундирування армії, реформовано систему підготовки солдат та офіцерів, постачання та управління збройними силами. З І січня 1874 р. було запроваджено новий військовий статут, згідно з яким колишні рекрутські набори замінялися загальною військовою повинністю для чоловіків, які досягли 20 років. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Наступ на національні права українців Метою польської політики на західноукраїнських землях було придушення національних прагнень українців. Але оскільки вони складали не менше 16-16 % всього населення Польщі” то влада змушена була робити це обережно, діючи за принципом “поділяй і володарюй”. Насамперед вона прагнула скористатися тим, що у Польській державі українці творили ніби дві громади. До першої належали понад 3 млн […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 16.3. Дисидентський рух Термін “дисиденти” був занесений із Заходу і вживався для визначення інакодумців, які в тій чи іншій формі відкрито висловлювали свої погляди, що не збігалися з офіційною політикою. Дисидентський рух в Україні зародився у сер. 1960-х років як протест проти бездержавності, панування партійно-державної бюрократії, утисків національно-культурного життя, зростаючої русифікації. Головними центрами активності українського дисидентського руху були […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Основні напрями Термін “дисиденти” був занесений із Заходу і вживався для визначення інакодумців, які в тій чи іншій формі відкрито висловлювали свої погляди, що не збігалися з офіційною політикою. Дисидентський рух в Україні зародився у сер. 1960-х років як протест проти бездержавності, панування партійно-державної бюрократії, утисків національно-культурного життя, зростаючої русифікації. Головними центрами активності українського дисидентського руху були […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Кирило Розумовський Після смерті Д. Апостола нова імператриця Анна Іванівна заборонила вибори гетьмана, а для управління Україною запровадила колегіальний орган під назвою “Правління Гетьманського Уряду” (1784-1750). Вів складався із трьох представників української старшини і трьох російських чиновників. Формально члени правління мали рівні права, але фактичним головою був князь О. Шаховський, а після нього – князь І. Барятинський. […]...
- Історія України – Юрій М. Ф. – 1. Реформи 60- 70років XIX ст 1. Реформи 60- 70років XIX ст. На середину століття Росія перебувала у важкому стані, який загострила поразка у Кримській війні. Кріпацтво довело свою неефективність: російський кріпосний селянин працював на рівні англійського середини XVIII ст.; 48 % дворянських господарств були банкрутами, масовими були селянські виступи. Зміни почались з приходом до влади молодого царя – Олександра II. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – “Правління Гетьманського Уряду” Після смерті Д. Апостола нова імператриця Анна Іванівна заборонила вибори гетьмана, а для управління Україною запровадила колегіальний орган під назвою “Правління Гетьманського Уряду” (1784-1750). Вів складався із трьох представників української старшини і трьох російських чиновників. Формально члени правління мали рівні права, але фактичним головою був князь О. Шаховський, а після нього – князь І. Барятинський. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Братства Проте найбільш яскравими проявами і водночас організаційними осередками загальнонародного руху проти польсько-католицької експансії стали братства – релігійні та культурно-просвітницькі організації, які виникали при церковних парафіях в Україні в XV-XVII ст. Спочатку вони були переважно організаціями міщан, але поступово набули всестанового значення. Братства існували на членські внески братчиків і добровільні пожертви православних шляхтичів, церковників і міщан. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Берестейська унія Ідея об’єднання християнської церкви постала чи не відразу ж після її розколу в 1054р. на православну та католицьку вітки. Спроби реалізувати її робилися не один раз, але відповідні умови для цього склалися лише в XVI ст. По-перше, кризовий стан православної церкви в Україні, що проявлявся у занепаді церковної дисципліни, непорозумінні між церковними братствами та ієрархією, […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Дем’ян Многогрішний 8.1. Становлення Гетьманщини. Іван Мазепа та Пилип Орлик Після занепаду Правобережної України все більшого значення набуває новий політичний центр, що зорганізувався на Лівобережжі й увійшов у наукову літературу під назвою Гетьманщина. Як окреме державне утворення у формі автономії в складі Московського царства вона існувала з часу поділу Української держави на два гетьманства в 1663 р. […]...
- Історія політичних та економічних вчень – Любохинець Л. С. – 4.3. Політико-правові концепції обгрунтування абсолютизму Відродження – це період культурного й ідейного розвитку країн Західної Європи, перехідний від середньовічної культури до культури Нового часу, зумовлений зародженням капіталістичних відносин. Виділяють декілька етапів його розвитку: Проторенесанс (друга половина XIII-XV ст.), Раннє Відродження (XV ст.), Високе Відродження (кінець XV – перша чверть XVI ст.), Пізнє Відродження (з XVI ст.). Термін “відродження” увів у […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Скасування кріпацтва Поразка у Кримській війні 1853-1856 pp. засвідчила значну економічну та військову відсталість Російської імперії і змусила її керівництво розпочати соціально-економічні реформи. Найболючішим питанням внутрішньополітичного життя було реформування аграрних відносин, насамперед ліквідація кріпацтва. Скасування кріпацтва Щоб уникнути революції, царський уряд провів ” визволення селян” зверху. 19 лютого 1861р. цар Олександр II підписав маніфест про селянську реформу. […]...
- Історія України – Юрій М. Ф. – Тема 13. Україна після реформи 1861 р 1. Реформи 60- 70років XIX ст. На середину століття Росія перебувала у важкому стані, який загострила поразка у Кримській війні. Кріпацтво довело свою неефективність: російський кріпосний селянин працював на рівні англійського середини XVIII ст.; 48 % дворянських господарств були банкрутами, масовими були селянські виступи. Зміни почались з приходом до влади молодого царя – Олександра II. […]...
- Історія України – Гарін В. Б – Реформи у російській імперії Після трьох поділів Польщі частина західноукраїнських земель опинилася у складі імперії австрійських Габсбургів. В адміністративному відношенні вони належали до різних частин імперії. Переважна більшість західних українців жили в Галичині, об’єднаній з польськими територіями, Закарпаття належало Угорському королівству, а Північна Буковина виділялася в окрему адміністративну одиницю. У Галичині українці та поляки складали приблизно по 40 % […]...
- Історія держави і права України – Музиченко П. П. – Правове становище селян України після реформи 1861 року Головні засади селянської реформи були викладені у царському маніфесті від 19 лютого 1861 року та в “Загальному положенні про селян, звільнених від кріпосної залежності”. За цими документами селяни ставали особисто вільними, проте право власності на землю лишалося за поміщиками. В користуванні селян залишалася садиба і польовий наділ, за які вони мусили відбувати панщину або платити […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Початки національного відродження “Перебудова”, як і кожна “революція згори”, була доволі обмеженою і непослідовною. Але головне її значення полягало у тому, що вона спричинилася до різкого зростання політичної активності широких народних верств. Завдяки горбачовській “гласності” люди долали стереотипи й догми, які формувалися десятиліттями, отримали право на об’єктивну інформацію, могли вільно висловлювати власну думку. Цей процес, звичайно, проходив в […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 17.2. Зростання національної свідомості “Перебудова”, як і кожна “революція згори”, була доволі обмеженою і непослідовною. Але головне її значення полягало у тому, що вона спричинилася до різкого зростання політичної активності широких народних верств. Завдяки горбачовській “гласності” люди долали стереотипи й догми, які формувалися десятиліттями, отримали право на об’єктивну інформацію, могли вільно висловлювати власну думку. Цей процес, звичайно, проходив в […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Остаточне звільнення України У1944 р. було проведено ряд операцій, котрі дали змогу чотирьом Українським фронтам розгромити угруповання німецьких військ “Південь” і групу “А”, зайняти всю Україну і Крим. Так, у результаті успішної Житомирсько-Бердичівської операції війська 1-го Українського фронту до сер. січня 1944 р. майже повністю очистили від німецьких військ Житомирську, частково Київську, Вінницьку і Ровенську області. Війська 2-го […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Становище східноукраїнських земель Прихід Червоної армії у вересні 1939 р. на західноукраїнські землі викликав піднесення серед більшості місцевого населення. Воно висловлювало свою щиру вдячність за звільнення від польського гноблення та за омріяне возз’єднання українських земель. На честь “визволителів” у містах і селах зводилися тріумфальні арки, нерідко прикрашені синьо-жовтими прапорами; їх вітали хлібом і сіллю, квітами, церковними процесіями з […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Вплив війни на Україну Того дня, коли у Львові відбувся парад січово-сокільських, пластунських та стрілецьких організацій краю, у столиці Боснії Сараєві було вбито австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда. Вбивство стало приводом до початку 1 серпня 1914 р. Першої світової війни, яка втягнула у свій вир і українців. Війна була збройним протистоянням двох воєнних коаліцій: Антанти (Англія, Франція, Росія) і Четверного […]...
- Політична історія України – Танцюра В. І. – Скасування кріпацтва та реформи в Україні Скасування кріпацтва та реформи в Україні Поштовхом до реформ, що відбулися в 60 – 70-х роках XIX ст. в Росії, та Австрії, були передусім воєнні поразки обох країн. Росія програла Кримську війну 1854- 1855 pp. Англії, Франції, Туреччині та Сардинії. Австрія була розбита італійськими і французькими військами у 1859 p., Італією та Пруссією у 1866 […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Книгодрукування Велике значення для розвитку й поширення культури мали друкарні, яких у другій пол. XVII ст. в Україні діяло одинадцять: у Києві при Києво-Печерській лаврі, в Новгороді-Сіверському, Чернігові, Львові та ін. Провідне місце в розвитку книгодрукування посідали Галичина і Волинь. У Львові й Острозі працював першодрукар Іван Федоров. Вже наприкін. XVI ст. Львів став значним осередком […]...
- Історія держави та права України – Трофанчук Г. І. – 4.1. Державні реформи давньоруських князів 4.1. Державні реформи давньоруських князів Утвердження династії Рюриковичів на Русі не внесло істотних змін у політичне життя східних слов’ян. Форма правління залишилася старою, монархічною, на відміну від Новгородської землі, де побутували демократично-республіканські традиції, а найвищим державним органом було віче. Особливих трансформацій у землях-княжіннях теж не відбулося. Місцеві династії ще довго залишалися володарями своїх земель. Однак […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 11.3. Україна в Першій світовій війні Того дня, коли у Львові відбувся парад січово-сокільських, пластунських та стрілецьких організацій краю, у столиці Боснії Сараєві було вбито австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда. Вбивство стало приводом до початку 1 серпня 1914 р. Першої світової війни, яка втягнула у свій вир і українців. Війна була збройним протистоянням двох воєнних коаліцій: Антанти (Англія, Франція, Росія) і Четверного […]...
- Історія України – Гарін В. Б – Економічні реформи 5 березня 1953 р. на одній зі своїх підмосковних дач помер Сталін. Проте смерть диктатора не означала ліквідації тоталітарного режиму в країні. У Кремлі почалася жорстока боротьба за владу. Незабаром в Москві був розстріляний найближчий сподвижник Сталіна Л. Берія, зловісний шеф НКВС. Якийсь час на вершині піраміди влади удалося протриматися Р. Маленкову, але остаточним переможцем […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Українські землі у планах воюючих сторін Того дня, коли у Львові відбувся парад січово-сокільських, пластунських та стрілецьких організацій краю, у столиці Боснії Сараєві було вбито австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда. Вбивство стало приводом до початку 1 серпня 1914 р. Першої світової війни, яка втягнула у свій вир і українців. Війна була збройним протистоянням двох воєнних коаліцій: Антанти (Англія, Франція, Росія) і Четверного […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 9.3. Україна в умовах російських реформ другої половини XIX ст Поразка у Кримській війні 1853-1856 pp. засвідчила значну економічну та військову відсталість Російської імперії і змусила її керівництво розпочати соціально-економічні реформи. Найболючішим питанням внутрішньополітичного життя було реформування аграрних відносин, насамперед ліквідація кріпацтва. Скасування кріпацтва Щоб уникнути революції, царський уряд провів ” визволення селян” зверху. 19 лютого 1861р. цар Олександр II підписав маніфест про селянську реформу. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 8.1. Становлення Гетьманщини. Іван Мазепа та Пилип Орлик 8.1. Становлення Гетьманщини. Іван Мазепа та Пилип Орлик Після занепаду Правобережної України все більшого значення набуває новий політичний центр, що зорганізувався на Лівобережжі й увійшов у наукову літературу під назвою Гетьманщина. Як окреме державне утворення у формі автономії в складі Московського царства вона існувала з часу поділу Української держави на два гетьманства в 1663 р. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 8. УКРАЇНА наприкінці XVII – у XVIII столітті 8.1. Становлення Гетьманщини. Іван Мазепа та Пилип Орлик Після занепаду Правобережної України все більшого значення набуває новий політичний центр, що зорганізувався на Лівобережжі й увійшов у наукову літературу під назвою Гетьманщина. Як окреме державне утворення у формі автономії в складі Московського царства вона існувала з часу поділу Української держави на два гетьманства в 1663 р. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Визвольний рух у Західній Україні У Західній Україні новий прихід радянської влади зустріли насторожено. Ще до її появи сотні тисяч людей з болем і розпукою залишали рідний край і виїздили на Захід, розуміючи, що більшовизм несе нові страждання українському народові. О. Довженко з цього приводу 30 червня 1946 р. занотував у своєму щоденнику: “Об’єдналися всі українські землі. Буде єдине стадо […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Опір утвердженню комуністичного режиму в Західній Україні Прихід Червоної армії у вересні 1939 р. на західноукраїнські землі викликав піднесення серед більшості місцевого населення. Воно висловлювало свою щиру вдячність за звільнення від польського гноблення та за омріяне возз’єднання українських земель. На честь “визволителів” у містах і селах зводилися тріумфальні арки, нерідко прикрашені синьо-жовтими прапорами; їх вітали хлібом і сіллю, квітами, церковними процесіями з […]...
- Історія України – Литвин В. М. – Друга реставрація гетьманства. Державні реформи гетьмана К. Розумовського Після сходження на російський престол наприкінці 1741 р. дочки Петра І імператриці Єлизавети офіційний курс російського керівництва щодо України зазнав значної лібералізації. Дослідники, зазвичай, пояснюють це не державними розрахунками, а приватними мотивами – сентиментами нової російської правительниці до козацької України, прищепленими їй простим козаком із с. Лемеші на Чернігівщині Олексою Розумом (у Петербурзі він взяв […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Легальна течія Польща, незважаючи на домінування серед її певних політичних кіл відверто шовіністичних настроїв, все ж залишалася державою європейською, на конституційних засадах. Тому українці тут попри свій статус другосортних громадян, перебували в кращому політичному становищі, ніж їх співвітчизники в СРСР. Зокрема, вони мали можливість, хоч і обмежену, чинити опір чи принаймні протестувати проти порушення своїх прав. Репресії […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 14.2. Український визвольний рух Польща, незважаючи на домінування серед її певних політичних кіл відверто шовіністичних настроїв, все ж залишалася державою європейською, на конституційних засадах. Тому українці тут попри свій статус другосортних громадян, перебували в кращому політичному становищі, ніж їх співвітчизники в СРСР. Зокрема, вони мали можливість, хоч і обмежену, чинити опір чи принаймні протестувати проти порушення своїх прав. Репресії […]...
- Історія держави і права України – Музиченко П. П. – Суди в Україні після судової реформи 1864 року Дореформені суди На початку XIX ст. судова система в Україні не була єдиною. В Слобідсько-Українській, Херсонській, Катеринославській і Таврійській губерніях судова система була приведена у відповідність до судової системи Росії. До складу судової системи в цих губерніях входили губернські суди (палата кримінального і палата цивільного суду), які були другою і апеляційною інстанцією для судів нижчого […]...
- Історія України: відповіді на екзаменаційні білети – Лазарович M. B. – 18. Берестейська унія, її причини та наслідки Ідея об’єднання християнської церкви постала чи не відразу після її розколу в 1054 р. на православну та католицьку. Спроби реалізувати її здійснювалися неодноразово, але відповідні умови склалися лише в XVI ст. По-перше, кризовий стан православної церкви в Україні, що виявлявся у занепаді церковної дисципліни, непорозумінні між церковними І братствами та ієрархією, різкому зменшенні матеріальної підтримки […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Юрій Хмельницький Обираючи новим гетьманом 18-річного Юрка Хмельницького (1659-1662), старшина сподівалася, що авторитет роду Хмельницьких допоможе знову об’єднати народ, зупинити негативні тенденції, які розвивалися в українському суспільстві. Уже з самого початку перед новообраним гетьманом постала гостра проблема подальшого зовнішньополітичного курсу. Ситуація складалася таким чином, що Українська держава фактично опинилася між двома вогнями: Московщиною, з одного боку, та […]...