Економіка розвитку – Царенко О. М. – § 6. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств

Економічний аналіз – це вивчення економіки і господарської діяльності підприємств. Розвиток економічної науки обумовив виділення економічного аналізу в самостійну галузь.

Основною метою аналізу економіки є вивчення об’єктивно чинних економічних законів з метою свідомого використання їх у практичній діяльності: у визначенні найбільш раціональних шляхів розвитку, оптимальних темпів і пропорцій, максимального підвищення ефективності виробництва. Кожна наука має свій предмет дослідження, який вона вивчає властивими їй методами. Предметом економічного аналізу підприємств є господарська діяльність підприємств, яка відображається в різних джерелах інформації.

Відмінність господарських функцій, що виконуються підприємствами і організаціями, обумовлює і відмінність об’єктів економічного аналізу. Так, у промисловості вивчаються виробництво і реалізація продукції, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, витрати на виробництво і збут продукції, прибуток і рентабельність роботи, взаємовідносини підприємства зі своїми працівниками та різними ланками народного господарства, з державним бюджетом тощо. У торговельних підприємствах і організаціях аналізується товарооборот, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, прибуток, рентабельність і т. д. У будівництві розглядаються капіталовкладення, введення в дію завершених об’єктів, вартість будівництва, використання будівельних механізмів, матеріалів, трудових ресурсів, прибуток і рентабельність та інші показники.

Таким чином, об’єктами аналізу є окремі напрямки і господарські процеси, що становлять у своїй сукупності господарську діяльність підприємств. Усі об’єкти аналізу мають числове вираження, що знаходить відображення у звітних показниках. Зміст показників виражає економічну суть об’єктів, що вивчаються, а числове – їх конкретне значення.

Кількісні і якісні характеристики окремих показників діяльності підприємств пов’язані. Зміна кількісної характеристики показника неодмінно викликає і зміну якісної. Це стосується як окремої ланки, так і діяльності підприємства в цілому. У свою чергу, зміна якісного змісту господарських процесів обумовлює зміни їх кількісної сторони. Так, збільшення обсягу продукції призводить до зниження собівартості. Зростання продуктивності праці сприяє збільшенню виробництва продукції.

Показники, що використовуються для аналізу, беруться безпосередньо з даних обліку і звітності. У них знаходять відображення обсяг і якість діяльності підприємства в цілому і окремих його ланок зокрема, що надає можливість визначити економічну ефективність роботи та існуючі внутрішньогосподарські резерви її підвищення. З погляду використання показники поділяються на загальні та особливі, кількісні і якісні, абсолютні і відносні.

До загальних належать показники, що використовуються при аналізі діяльності підприємств всіх галузей народного господарства (промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва). Такими є прибуток, рентабельність, продуктивність праці, фонди заробітної плати, показники фінансової діяльності та ін. Загальними також вважаються показники, що характеризують діяльність окремих галузей. Наприклад, у промисловості це обсяг виробництва і реалізації продукції, собівартість продукції, у сільському господарстві – використання земельних угідь, обсяг виробництва і реалізації продукції, її собівартість, врожайність полів, продуктивність тварин тощо. У торговельних підприємствах загальними показниками є обсяг товарообороту, витрати обігу тощо, у будівництві – введення в дію завершених об’єктів будівництва, обсяг будівельних і монтажних робіт, ступінь технічного оснащення будівництва, вартість будівництва і т. ін.

До особливих відносять показники, специфічні для окремих галузей промисловості, сільського господарства і торгівлі, наприклад, сортність, надійність і довговічність продукції, калорійність і зольність вугілля, вогкість торфу в промисловості. У сільському господарстві особливі показники використовуються при аналізі діяльності спеціалізованих господарств, у торгівлі – при аналізі діяльності оптових і роздрібних організацій, підприємств громадського харчування,

Кількісні показники характеризують величину об’єктів, що аналізуються, зміни, що виникають при цьому, якісні – відображають істотні особливості окремих об’єктів і господарських процесів, а також всієї діяльності підприємства. До кількісних, наприклад, належать показники, що характеризують обсяг виробництва, товарообороту, розміри посівної площі, кількість робітників тощо, а до якісних – собівартість продукції, рентабельність, продуктивність праці, врожайність та ін.

Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних і трудових вимірах (тоннах, метрах, годинах), а відносні – у відсотках, коефіцієнтах та індексах.

У процесі аналізу з’ясовуються також питання забезпечення підприємств сировиною і енергетичними ресурсами, наявності трудових ресурсів, необхідності економічного розвитку районів, можливостей і умов збуту продукції тощо.

Основне завдання економічного аналізу діючих підприємств – об’єктивна оцінка результатів діяльності як підприємств загалом, так і їхніх структурних підрозділів, здійснення контролю з метою виявлення й усунення недоліків, пошук внутрішньогосподарських резервів і шляхів їх використання.

Найбільше значення має економічний аналіз, що здійснюється на фабриках, заводах, в радгоспах, колгоспах, торговельних підприємствах, у будівництві, тобто там, де безпосередньо відбуваються процеси матеріального виробництва.

Економічний аналіз господарської діяльності, який здійснюється безпосередньо підприємством, крім дотримання цих принципових положень, має охоплювати всі ланки і чинники роботи, проводитися регулярно, систематично і, нарешті, бути оперативним, а його дані повинні практично використовуватися при керуванні господарством.

Таким чином, основною метою аналізу є виявлення господарських резервів і розробка заходів щодо їх максимального використання. Під такими резервами слід розуміти можливості щонайбільшого підвищення ефективності діяльності підприємств на основі використання досягнень науки і практики. Господарські резерви можна класифікувати як внутрішньогосподарські і народногосподарські. До внутрішньогосподарських належать резерви, які виявляються і можуть бути використані тільки в даному господарстві. До народногосподарських належать резерви, використання яких забезпечує підвищення ефективності виробництва не тільки даного підприємства, а й всієї галузі та народного господарства загалом (наприклад, удосконалення спеціалізації і краще використання техніки та виробничих потужностей, основних і допоміжних матеріалів, палива, інструментів, електроенергії).

Економічний аналіз необхідний як база кваліфікованого керування діяльністю господарства, удосконалення організації виробництва, наукової організації праці і як критерій правильної оцінки результатів діяльності підприємств. Аналіз господарської діяльності висуває певні вимоги до організації обліку і змісту звітності. Його зміст, завдання і методи обумовлені способом суспільного виробництва, в умовах якого він здійснюється.

В умовах капіталістичних виробничих відносин, де існує комерційна таємниця, здійснюється внутрішній і зовнішній аналіз. Внутрішній аналіз проводять з метою виявлення можливостей зниження індивідуальних витрат виробництва. Він обмежується колом питань, що цікавлять даного підприємця. Матеріали такого аналізу використовуються найвужчим колом довірених осіб і є комерційною таємницею. Зовнішній аналіз здійснюється на основі малої кількості показників, що публікуються про роботу підприємств.

Економічний аналіз ефективний лише в тому випадку, коли він спирається на глибоке знання економіки підприємства або галузі народного господарства, що аналізується.

Наприклад, аналізуючи виконання випуску продукції, слід вивчити склад, кваліфікацію і використання кадрів, продуктивність їх праці, використання обладнання, забезпеченість матеріальними ресурсами, взаємозв’язки з іншими підприємствами і організаціями, фінансовий стан, тобто вивчити всі конкретні умови, від яких залежить обсяг продукції, що виробляється.

Досліджуючи собівартість продукції, слід розкрити і виміряти конкретні чинники, які обумовили її формування (організацію праці, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, організацію виробництва тощо). Тільки комплексне і органічно взаємопов’язане вивчення процесів господарської діяльності підприємств забезпечить правильну, об’єктивну оцінку результатів їх роботи, надасть можливість розкрити чинники, що впливають на ці результати, з’ясувати причини їх появи, виявити внутрішньогосподарські резерви і розробити реальні пропозиції щодо їх використання.

Економічний аналіз має проводитися з урахуванням реальних умов, в яких працює підприємство.

При аналізі діяльності окремого підприємства питання, що вивчаються, повинні деталізуватися на прикладі цехів. Аналіз діяльності цеху, дільниці має грунтуватися на вивченні підсумків роботи окремих бригад і робітників. При аналізі господарської діяльності підприємства важливо не тільки визначити і вивчити чинники, що обумовили рівень господарської роботи, досягнутий підприємством, взаємозв’язки і взаємозалежність цих чинників, а й кількісно виміряти вплив кожного з них. Кількісна характеристика окремих чинників робить аналіз точним, а його висновки обгрунтованими.

Досліджувати слід не тільки кількісний бік процесів, що вивчаються, і явищ господарського життя, а й їх якісний зміст. Тільки при дотриманні таких умов можуть бути зроблені обгрунтовані і правильні пропозиції. Наприклад, аналіз собівартості продукції показав, що підприємство перевиконало завдання по зниженню витрат на виробництво певного виробу. Правильну оцінку кількісного показника в даному випадку можна дати, тільки розкривши відповідні чинники. Вони можуть залежати від якості роботи підприємства (скорочення норм витрати матеріалів, зниження браку, збільшення випуску продукції тощо) і не залежати від його роботи (зміна цін). Тільки розкриття впливу окремих чинників забезпечить об’єктивну оцінку підсумків роботи підприємства по собівартості продукції і встановлення резервів подальшого її зниження.

Діяльність сучасного підприємства багатогранна, і результати його роботи залежать від багатьох чинників. В економічних дослідженнях під чинником розуміють умови, необхідні для здійснення господарських процесів, а також причини, що впливають на результати цих процесів. Кожен чинник, що впливає на ті чи інші результати діяльності підприємства, складається з численних причин, які, у свою чергу, також виступають як самостійні чинники, з певною мірою впливу на результати діяльності підприємства. Чим детальніше досліджується склад причин, які впливають на господарську діяльність підприємства, тим глибшим є аналіз, повніше виявляються внутрішньогосподарські резерви, об’єктивнішою є оцінка якості роботи підприємства. Чинники, що використовуються при дослідженнях, можуть бути класифіковані за різними ознаками. Оскільки результати діяльності складаються під впливом численних і різноманітних чинників, то вони найчастіше діють взаємопов’язано, і негативна дія хоча б одного з них може звести нанівець позитивну дію всіх інших. З цієї точки зору чинники поділяються на основні і другорядні. До основних належать ті, що чинять вирішальний вплив на результати роботи при певних умовах, усі інші чинники належать до другорядних.

За впливом на результати господарської діяльності чинники поділяються на складні і прості. Складні – це ті, що об’єднують комплекс причин, прості – ті, що складаються з однієї причини і не поділяються на окремі частини. За часом дії розрізняють постійні й тимчасові чинники. Постійні – ті, що діють безперервно у процесі всієї діяльності підприємства (наприклад, продуктивність праці), тимчасові – ті, що діють на даному підприємстві певний період (наприклад, освоєння обладнання, що вводиться, нового виду продукції).

Щоб правильно оцінити якість роботи господарства, чинники поділяють на об’єктивні, тобто такі, що не залежать від самого господарства (наприклад, зміна цін), і суб’єктивні – такі, що залежать від роботи господарства.

При проведенні аналітичної роботи слід враховувати, що багато чинників діють у всьому народному господарстві, а деякі – тільки в окремих галузях. Є чинники, що діють лише на даному конкретному підприємстві або на багатьох підприємствах. Тому доцільно поділяти їх на загальні й специфічні. Прикладом загальних можуть бути продуктивність праці, чисельність працівників, а специфічних – система обігріву тепличного господарства, віддаленість підприємства від залізниці тощо.

Вплив окремих чинників на результати діяльності підприємства можна подати в конкретному числовому вираженні. Разом із тим є ряд чинників, вплив яких на діяльність підприємств не піддається безпосередньому вимірюванню. Тому за можливістю визначення розмірів впливу вони поділяються на ті, що піддаються, й ті, що не піддаються безпосередньому вимірюванню. До першої групи можна віднести вплив структури продукції на обсяг виробництва і реалізації, продуктивність праці, собівартість і прибуток. До другої – забезпеченість підприємства житлом, дитячими установами, рівень загальноосвітньої і спеціальної підготовки кадрів.

Узагальнюючи результати аналізу, необхідно з усієї маси фактів виділити типові, вибрати основні економічні результати господарської діяльності. Формулюючи висновки за результатами аналізу, слід враховувати, що одні чинники можуть впливати на всі сторони господарської діяльності одночасно і паралельно або в різних напрямках з іншими чинниками, а інші діють автономно.

Якість узагальнення і висновків, а також пропозицій за результатами аналізу залежить від того, якою мірою розкриті чинники, причини їх виникнення, а також встановлено їх взаємозв’язки і взаємозалежність та наскільки правильно оцінено їх вплив на підсумки господарської діяльності. Рішення грунтуються на розрахунках, знанні реальних можливостей підприємства, умінні за допомогою економічного аналізу визначити перспективи діяльності.

Економічний аналіз не задовольняють загальні міркування, розпливчасті оцінки. Він лише тоді є корисним і виконує своє призначення, коли містить в собі точні характеристики, висновки й пропозиції.

Таким чином, метод економічного аналізу є комплексним, органічно взаємопов’язаним вивченням діяльності господарства з метою об’єктивної оцінки її результатів, виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів, забезпечення максимальної ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Для вирішення завдань глибокого і всебічного вивчення діяльності господарства використовується низка методів, заснованих на вимогах методу економічного аналізу. Основними з них є порівняння, середні величини, групування, відносні величини, балансова ув’язка показників, кореляція, лінійне програмування.

Порівняння може проводитися як щодо комплексу, так і окремих показників. Для того щоб результати порівняння забезпечували правильні висновки, які об’єктивно відображають суть досліджуваних господарських процесів, слід забезпечити порівняльність показників, тобто їх однорідність і одноякісність. Найбільш поширеними способами приведення показників до порівнянного вигляду є:

Нейтралізація цінового чинника;

Нейтралізація кількісного чинника, що досягається шляхом перерахунку якісних показників, які зіставляються;

Приведення до однорідної структури змісту показників, що порівнюються;

Тотожність періодів часу, за які проводиться порівняння (за кількістю робочих днів, змін, годин і т. ін.).

При порівнянні показників обов’язково потрібно враховувати відмінності в методиці їх підрахунків, які мали місце.

Середні величини. При аналізі діяльності підприємства за певний період часу (рік, квартал, місяць) часом виникає необхідність визначити стан справ в цілому за період, що аналізується. Тим часом у звітності підприємства за рядом показників наводяться дані лише на кінець звітного періоду. У таких випадках обчислюються середні показники за весь період, що аналізується. Так, наприклад, проводиться підрахування середніх залишків оборотних коштів, виробничих фондів тощо.

Підрахунки середніх величин особливо необхідні при вивченні масових і явищ, що мають місце в діяльності підприємств: середній виробіток робітника, середня тривалість робочого дня, середня заробітна плата тощо. При аналізі застосовуються середньоарифметичні та середньохронологічні величини. Застосування середніх величин надає можливість отримати узагальнену характеристику кожної окремої ознаки і всієї їх сукупності. Використовуючи їх при аналізі, слід враховувати економічний зміст показників. Будучи ефективними для визначення узагальненої характеристики явищ, що вивчаються, вони разом з тим нівелюють більш-менш значні відхилення в роботі окремих підприємств або їх підрозділів і таким чином певною мірою вуалюють дійсний стан речей. Тому при аналізі не можна обмежуватися одними зведеними показниками, а потрібно розкривати їх там, де це необхідно, по окремих складових частинах. Наприклад, середні норми виробітку по заводу перевиконані, а тим часом є частина робітників, яка не виконала норми. У таких випадках при аналізі виконання норм виробітку нарівні з даними про середнє виконання потрібно навести й конкретні дані щодо виконання норм окремими групами робітників.

Для того щоб середні величини достовірно відображали суть явищ, які вивчаються, слід правильно обгрунтувати групування їх за певними ознаками.

Широко використовується в економічному аналізі метод групування. Зокрема, при аналізі діяльності господарського об’єднання підприємства, що входять до його складу, групуються за ступенем виконання планових показників, за рівнем енергоозброєності, за рівнем врожайності тощо.

Відносні величини. Абсолютні величини не завжди дозволяють достатньо правильно оцінити результати, досягнуті підприємством за тією чи іншою стороною його діяльності. Тому при аналізі широко застосовуються відносні величини. Вони сприяють розкриттю якісного змісту абсолютної величини. Відносні величини застосовуються у вигляді відсотків, коефіцієнтів.

Відсотки застосовуються для визначення змін, що відбулися за аналізований період, визначення структури показників, що вивчаються, рівня накладних витрат тощо. Враховуючи, що абсолютне значення кожного відсотка з року в рік значно змінюється, користування відсотками в багатьох випадках буде доцільно в поєднанні з абсолютними величинами.

Для визначення двох величин, що перебувають у взаємозв’язку, використовуються коефіцієнти. Вони застосовуються, наприклад, для визначення змінності, міри використання потужностей, переведення виконаних тракторних робіт в гектари м’якої оранки тощо.

При аналізі також часто вдаються до використання індексів. Індексний ряд, у якому одна величина прийнята за базу, а інші – у відсотках до неї, дозволяє простежити шлях розвитку певного господарського явища. Ряд, у якому показники подано у відсотках до попереднього, забезпечує визначення темпів зміни явищ, що вивчаються. Індекси застосовуються при вивченні динаміки зростання продукції, продуктивності праці та ін.

Балансова ув’язка показників. Цей прийом застосовується передусім для перевірки повноти і правильності визначення впливу різних чинників на величину відхилень певних явищ, як-то: зміну обсягу виробництва і реалізації продукції, собівартості і прибутку, фонду заробітної плати тощо. У всіх випадках алгебраїчний підсумок розмірів впливу окремих чинників має дорівнювати величині загального відхилення по явищу. Відсутність цієї рівності свідчить про неповне виявлення або допущення помилок при підрахунку розмірів впливу окремих чинників. У випадках, коли підрахунки розмірів впливу одного з чинників пов’язані з трудомісткими розрахунками, у практиці аналітичної роботи застосовують так званий сальдовий прийом, беручи за величину впливу цього чинника різницю між загальною сумою відхилень по явищу загалом і розміром впливу, розрахованим по інших причинах.

Прийом балансової ув’язки застосовується також і для перевірки правильності при відображенні двох груп взаємопов’язаних і урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожні.

Прийомами, що застосовуються при аналізі, є ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні різниці. Прийом ланцюгових підстановок застосовується в тих випадках, коли на відхилення у явищі, що вивчається, впливають два або більше чинників, і коли необхідно виміряти вплив кожного з них. Для цього в доповнення до існуючих показників обчислюються допоміжні показники, розраховані за умови зміни одного з чинників і залишення у незмінному вигляді інших.

Кореляція. Цей прийом застосовується при економічному аналізі в тих випадках, коли явища, що вивчаються, взаємопов’язані, але цей зв’язок не має характеру функціональної залежності. Наприклад, величина витрат на керування підприємством, безперечно, пов’язана з обсягом виробництва, однак точних пропорцій між зростанням обсягу виробництва і збільшенням витрат на управління визначити не можна.

Прийом кореляції дозволяє обчислити міцність зв’язку між окремими чинниками, що діють у різних напрямках, і в такий спосіб знайти найсприятливіші співвідношення між ними. Міра залежності між окремими чинниками виражається коефіцієнтом кореляції. Найефективніше цей спосіб можна застосувати при аналізі роботи господарських об’єднань.

Лінійне програмування. Застосування математичних методів і, зокрема, лінійного програмування, в економічному аналізі надає можливість вибору оптимального варіанта при вирішенні ряду питань діяльності підприємства. У попередньому економічному аналізі цей прийом міг би використовуватися для розробки пропозицій по обсягу реалізації продукції, прибутку, найефективнішому використанню основних і оборотних засобів підприємства. При наступному аналізі прийом лінійного програмування забезпечить можливість найповнішого обліку внутрішньогосподарських резервів і максимального їх використання. При проведенні аналітичної роботи важливо правильно обрати для вивчення окремих сторін діяльності відповідні прийоми аналізу, а для цього необхідно передусім глибоко знати економіку підприємства.

Аналіз починається з перевірки виконання плану по валовій і товарній продукції.

До складу валової продукції включається продукція, вироблена всіма цехами підприємства, крім тієї її частини, що спожита на виробничі потреби (так званий внутрішньозаводський оборот). Таким чином, валова продукція складається з готових виробів, повністю закінчених обробкою на даному підприємстві, плюс приріст (або мінус зниження) залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів і пристосування власного виготовлення.

Чинний порядок передбачає певну відмінність у визначенні обсягу валової продукції підприємств різних галузей народного господарства.

Зміна залишків незавершеного виробництва враховується при визначенні величини валової продукції на підприємствах з тривалим процесом виробництва, а також у випадках, коли виробництва значно коливаються. Ці особливості слід мати на увазі при перевірці випуску валової продукції, оскільки вона є показником, що характеризує обсяг промислового виробництва окремих підприємств, господарських об’єднань і всього народного господарства в цілому.

До складу товарної продукції включаються тільки повністю закінчені і укомплектовані вироби, виготовлені як із купованої сировини, так і з сировини замовника (за вирахуванням вартості цієї сировини); виконані підприємством послуги і роботи по капітальному ремонту свого обладнання. Товарна продукція визначає обсяг виробленої підприємством продукції, яка може бути використана або для виробничих потреб, або для задоволення потреб населення.

Валова продукція є початковим показником для розрахунку продуктивності праці, визначення ступеня використання виробничих потужностей. Дані про розміри цієї продукції необхідно мати при перевірці використання заробітної плати, встановленні нормативів по виробничих запасах і т. п. Товарна продукція є початковою базою для розрахунку таких показників, як собівартість продукції, реалізація тощо.

Оцінка виробництва продукції може здійснюватися у вимірах. Основним з них є грошовий (вартісний), він забезпечує можливість виразити в єдиному показнику підсумок роботи підприємства по випуску продукції і зіставлення показників як всередині одного, так і між різними господарствами.

Для порівняння даних у звітності валова продукція показується не тільки в діючих, а й у незмінних цінах.

Товарна продукція оцінюється як у діючих оптових цінах підприємства, так і в оптових цінах ринку. Однак по випуску продукції в грошовому вимірі не розкривають обсяг роботи, виконаної безпосередньо підприємством, оскільки у вартість валової і товарної продукції, крім трудових витрат даного підприємства, включаються і витрати раніше матеріалізованої праці (сировина, матеріали тощо). Тому для правильної оцінки міри виконання виробничої програми поряд з грошовим виміром використовуються натуральні, умовно-натуральні, трудові виміри, а також нормативна вартість обробки.

Натуральні виміри (штуки, метри, тонни) широко використовуються при обліку виробництва окремих видів продукції. На підприємствах, що випускають однорідну продукцію, їх можна використовувати і для оцінки виробництва продукції загалом.

Умовно-натуральними показниками (приведеними одиницями) користуються в тому випадку, коли певний виріб приймається за одиницю, а для всіх інших встановлюються перевідні коефіцієнти порівняно з прийнятими за одиницю. Так, випуск тракторів різних марок розраховується в умовних 15-сильних тракторах, виробництво вагонів обчислюється в переведенні на двоосні вагони і т. д.

Трудові виміри (нормо-години, заробітна плата виробничих робітників) використовуються для об’єктивної оцінки обсягу роботи даного підприємства.

Аналіз виконання виробничої програми за даними річних, квартальних планів забезпечує можливість оцінки роботи підприємства за існуючими резервами збільшення випуску продукції. Результати подібного аналізу мають цінність для подальшої роботи підприємства. Вони також необхідні вищим організаціям для поліпшення керівництва підлеглими підприємствами, фінорганам і банкам при здійсненні їх контрольних функцій тощо.

Дані аналізу, що проводиться після звітного періоду, природно, не можуть бути корисними для оперативного з’ясування недоліків, що є в повсякденній роботі, і вживання оперативних заходів до негайної їх ліквідації, з тим щоб забезпечити максимальний рівень продукції в поточному періоді. Ці завдання вирішуються при повсякденному оперативному аналізі виконання виробничої програми. Чим ширше коло питань, що охоплюються оперативним аналізом, тим глибше керівники підприємства і окремих його ланок можуть вникати в хід роботи і конкретніше керувати всіма напрямками діяльності підприємства.

При розробці кола показників оперативного аналізу і використанні його результатів слід визначити, які з них потрібні керівникам низових ланок (бригад, змін, дільниць), цехів і служб і які керівництву підприємством. Таке розмежування дозволяє забезпечити потрібними матеріалами керівників тих ланок, які компетентні приймати рішення з даного конкретного питання.

Підприємства, що працюють за мережним графіком, можуть використовувати при оперативному аналізі дані про допущені відхилення від графіка.

Поточним оперативним аналізом виконання виробничої програми мають охоплюватися щонайменше такі основні питання:

Хід виробництва продукції;

Забезпеченість робочою силою всіх дільниць і повнота використання робочого часу;

Виконання завдань по продуктивності праці і по нормах виробітку;

Використання часу роботи, обладнання, його потужності, застосування передових методів роботи тощо;

Хід матеріально-технічного постачання і стан матеріальних запасів;

Повнота і своєчасність забезпечення всіх ділянок необхідними основними і допоміжними матеріалами, інструментом, різними пристосуваннями, а також використання матеріалів.

Процес обробки матеріалів включає в себе приведення показників у порівнянний вигляд, спрощення цифрових даних та складання аналітичних розрахунків і таблиць.

Приведення до порівнянного вигляду необхідне у зв’язку з тим, що у звітних таблицях багато показників розраховано в різній оцінці, грунтуються на неоднаковому кількісному базисі і відображають різну структуру. Особливо важливим є приведення до порівнянного вигляду даних при аналізі показників діяльності двох і більше підприємств.

Основними способами спрощення цифрових даних є заокруглення і підсумовування. Заокруглення чисел полягає в тому, що замість вираження окремих величин у нижчих розрядах, вони беруться в одиницях вищих розрядів. Підсумовування полягає в об’єднанні однорідних доданків у групові показники. Спрощення матеріалів має проводитися таким чином, щоб воно не впливало на якість висновків за результатами аналізу.

Найважливішим і трудомістким процесом обробки матеріалів є складання аналітичних розрахунків і таблиць. У цьому процесі широко використовуються всі прийоми економічного аналізу.

Аналітичні розрахунки і таблиці мають забезпечити правильну оцінку стану справ на тій чи іншій ділянці роботи підприємства, встановити і кількісно виміряти вплив окремих чинників на показники діяльності, що вивчаються. У такий спосіб у результаті аналізу досягається можливість відокремити істотне від неістотного, визначити позитивне й негативне, виявити існуючі внутрішньогосподарські резерви і накреслити шляхи їх використання. Монтаж аналітичних таблиць здійснюється з урахуванням використання даних, що містяться в них, не тільки для самої аналітичної роботи, а й як ілюстративний матеріал до висновків за результатами аналізу.

У наш час підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості суб’єктів господарювання. Усе це значно збільшує роль аналізу їхнього фінансового стану: наявності, розміщення і використання коштів.

Результати такого аналізу потрібні насамперед власникам, а також кредиторам, інвесторам, постачальникам, менеджерам і податковим службам.

Зміст і основна цільова мета фінансового аналізу – оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування суб’єкта (підприємства, фірми, компанії тощо) за допомогою раціональної фінансової політики. Фінансовий стан суб’єкта – це характеристика його фінансової конкурентоспроможності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов’язань перед державою й іншими господарчими суб’єктами.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу – внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз може проводитися аналітиками, що є сторонніми особами для підприємства (наприклад, аудиторами).

Аналіз фінансового стану підприємства переслідує кілька завдань: визначення фінансового становища; виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі; виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані; прогноз основних тенденцій фінансового стану.

Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою різних методів і прийомів. Існують різні класифікації методів фінансового аналізу. Практика фінансового аналізу виробила основні правила, або методику аналізу фінансових звітів. Серед них можна виділити основні:

Періодичний аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

Структурний аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників, з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;

Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з позиціями попередніх періодів і визначення тренда – основної тенденції динаміки показника. За допомогою тренда ведеться перспективний прогнозний аналіз;

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності за окремими показниками суб’єкта, визначення взаємозв’язку показників;

Порівняльний аналіз – можна класифікувати як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, підрозділів, цехів, так і як міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, із середньогалузевими і середніми господарськими даними.

В умовах ринкової економіки бухгалтерська звітність суб’єктів підприємництва стає основним засобом комунікації і найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу. Будь-яке підприємство зацікавлене в отриманні додаткових джерел фінансування. Знайти їх можна на кредитному ринку шляхом об’єктивного інформування про свою фінансово-господарську діяльність, тобто в основному за допомогою надання фінансової звітності. Наскільки фінансові результати розкривають поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока ймовірність одержання додаткових джерел фінансування – кредитів.

Основна вимога до інформації, поданої у звітності, полягає в тому, щоб вона була об’єктивною, тобто щоб цю інформацію можна було використовувати банком для прийняття обгрунтованих ділових рішень по наданню кредиту. Для цього інформація про фінансовий стан повинна відповідати певним критеріям:

Інформація повинна надаватись в повному обсязі, який забезпечує можливість перспективного і ретроспективного аналізу;

Вірогідність інформації визначається ЇЇ точністю і правдивістю, можливістю перевірки і документальною обгрунтованістю;

Інформація вважається правдивою, якщо вона не містить помилок і упереджених оцінок, а також не фальсифікує подій господарського життя;

Фінансова звітність не робить акценту на задоволення інтересів однієї групи користувачів, або упередженість загальної звітності на шкоду іншим, тобто є нейтральною;

Відкритість і зрозумілість, адже користувачі повинні порівняно легко розуміти зміст звітності;

Можливість порівнянь, з дозволу власників, даних про діяльність підприємства з аналогічною інформацією про діяльність інших фірм.

У ході формування звітної інформації потрібно дотримуватися певних обмежень на інформацію, що включається у звітність:

Оптимальне співвідношення витрат і доходів, тобто витрати на складання звітності повинні розумно співвідноситися з імовірними доходами, отримуваними підприємством від подання цих даних зацікавленим користувачам;

Принцип обережності (консерватизму) – передбачає, що документи звітності не повинні допускати завищеної оцінки активів і прибутку і заниженої оцінки зобов’язань;

Конфіденційність вимагає, щоб звітна інформація не містила даних, що можуть завдати шкоди конкурентним позиціям підприємства.

До речі, користувачі інформації різні, цілі конкурентні або діаметрально протилежні. Класифікація користувачів бухгалтерської звітності може бути виконана різними способами, однак, як правило, виділяють три укрупнені групи: користувачі, зовнішні стосовно конкретного підприємства; самі підприємства (точніше, управлінський персонал); власне бухгалтери.

Бухгалтерська звітніс

(1 votes, average: 5,00 out of 5)