Цивільне право України. Особлива частина – Дзера О. В. – 6. Припинення договору простого товариства
Правова природа ст. 1141 ЦК України, яка регулює припинення договору простого товариства, закладена ще в Проекті Цивільного уложення Росії, була відображена в ЦК УРСР 1922 р. (ст. 289) та у відповідних кодексах союзних республік. Суть правової природи зводилася до встановлення відповідних критеріїв класифікації підстав припинення договору. У науковій літературі можна зустріти кілька класифікацій. Так, А. Б. Савельєв виокремив такі групи підстав: “1) підстави, пов’язані з правосуб’єктністю сторін (до них належать смерть учасника, оголошення його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім, ліквідація чи реорганізація юридичної особи, яка бере участь у договорі); 2) підстави майнового характеру (оголошення учасника неплатоспроможним (банкротом) чи виділ його частки на вимогу кредитора); 3) підстави, пов’язані з волевиявленням учасника (відмова від договору, розірвання договору на вимогу сторони)”1. М. І. Брагінський, В. В. Вітрянський виділяють підстави, які пов’язані з долею юридичної чи фізичної особи, яка є учасником договору (смерть учасника, оголошення його недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім, ліквідація чи реорганізація юридичної особи, оголошення учасника неплатоспроможним (банкрутом), підстави, які настають за волею учасників (відмова будь-якого учасника від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства, розірвання строкового договору на вимогу одного з учасників); підстави, які залежать від волі учасників (закінчення строку дії договору, а також про виділ частки учасника на вимогу кредиторів).
Необхідно зазначити, що перераховані підстави не є безумовними для припинення договору (окрім, закінчення строку дії). Згадані обставини можуть стати, а можуть і не стати підставами припинення договору. Так, наприклад, при вибутті учасника з простого товариства з перерахованих підстав договір не припинить свою дію, якщо учасників залишиться більш як один після вибуття і якщо домовленістю учасників передбачено збереження договору щодо інших учасників. Не припиняє договір дію, коли стосовно вибувшого учасника вступають в дію норми щодо правонаступництва.
У літературі порушується питання про можливість виключення особи зі складу учасників, що можливо, наприклад, в товариствах з обмеженою відповідальністю3. Чи можливо за аналогією застосовувати ст. 64 Закону України “Про господарські товариства”, яка передбачає виключення учасника з товариства поза його згодою? Ми не розглядаємо таку позицію як можливий варіант для вирішення спірної ситуації, оскільки просте товариство – це, в першу чергу, наявність договірних відносин між учасниками, які регулюються нормами договірного права. Вихід учасника з товариства, на нашу думку, можливий лише за правилами статей 1142,1143 ЦК України, які не передбачають можливості виключення учасника поза його волею.
Вихід учасника за волею останнього, у свою чергу, залежить від строку дії договору. Якщо договір укладений на невизначений строк, право на вихід учасника є безумовним, закон містить лише вимогу про подачу заяви про це не пізніш як за три місяці до виходу з договору. Крім того, імперативною є норма щодо неможливості обмежити зазначену умову – обмеження права на відмову є нікчемним. Якщо учасників понад два, а в договорі передбачено умову про подальше збереження дії договору, договір не припиняє свою дію.
Якщо договір укладено на визначений строк або він припиняє дію в разі досягнення мети, учасник має право розірвати договір (а не відмовитись, як в попередньому випадку) у відносинах з іншими учасниками через поважну причину.
При припиненні договору простого товариства необхідно звернути увагу на правовий режим майна, що є в наявності у товаристві на цей момент. Окремо виділяється майно, що є у володінні й користуванні учасників – воно повертається учасникам, які його надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділу підлягає майно, що є у спільній власності учасників, між учасниками, але з урахуванням вимог кредиторів. Законодавець встановив особливість щодо індивідуально визначеної речі – вона може бути повернута учаснику, який її надав, за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)