Бюджетна система – Чала Н. Д. – Методи оптимізації бюджетного дефіциту
Причинами бюджетного дефіциту е спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, невиважена соціально-економічна політика в державі.
Для покриття витрат понад наявний обсяг фінансових ресурсів застосовують:
– грошову емісію;
– внутрішні позики;
– зовнішні позики.
Методи покриття бюджетного дефіциту є такими:
– без емісійний – покриття дефіциту бюджету шляхом залучення до фінансування дефіциту бюджету зовнішніх джерел (кредити міжнародних фінансових об’єднань, іноземних держав, безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення) та внутрішніх джерел (кредити НБУ, доходи від операцій з цінними паперами), що призводить до виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави;
– емісійний – використання грошово-кредитної емісії, що призводить до негативних явищ у економіці країни.
Для залучення державою додаткових фінансових ресурсів є певні фінансові механізми, характер і умови застосування яких у кожному випадку визначає уряд України за погодженням з Національним банком України.
Інструментом оперативного реагування на дисбаланс надходжень і витрат бюджету є державні цінні папери. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” передбачає функціонування таких цінних паперів, як облігації державних і місцевих позик, казначейські зобов’язання, які за своєю сутністю є формами реалізації державних позик.
Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже усім країнам світу, в тому числі й високо розвинутим. В Україні під час планування бюджету у 1992-1999 рр. постійно передбачався його дефіцит. В окремі роки рівень дефіциту бюджету становив майже 1/5 частину видатків.
Бюджет АРК і міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету АРК і міських бюджетів покривається за рахунок запозичень. Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських і селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.
Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, відповідні виконавчі органи можуть отримувати короткострокові позики у фінансово-кредитних установах на строк до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позик визначається Міністерством фінансів України. Надання позик з одного бюджету іншому забороняється.
Причинами дефіциту бюджету в Україні є:
1) зменшення приросту національного доходу;
2) збільшення бюджетних витрат;
3) зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками;
4) нечітка фінансова стратегія; б) інфляційні процеси;
6) структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;
7) неефективний механізм оподаткування суб’єкта підприємницької діяльності;
8) значний обсяг тіньової економічної діяльності;
9) невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;
10) нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;
11) надмірні витрати на забезпечення державного управління;
12) надмірне зростання соціальних видатків порівняно з темпами зростання ВВП.
Бюджетні процеси, пов’язані з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом. Прийняття державного бюджету України або будь-якого місцевого бюджету дозволяється лише у випадку наявності обгрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.
У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансування дефіциту бюджету, якими є:
– державні внутрішні та зовнішні запозичення;
– внутрішні та зовнішні запозичення органів влади АР Крим;
– внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування а дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.
Бюджетний дефіцит в Україні у 1992-1999 рр. мав два основні джерела покриття: внутрішні джерела та зовнішні запозичення. В Україні широко використовували кредитну емісію як спосіб покриття дефіциту. З 1991 до 1995 р. кредити Національного банку України були практично єдиним джерелом покриття дефіциту бюджету. 31995 р. поряд із кредитами Національного банку для фінансування дефіциту стали залучати внутрішні і зовнішні запозичення. З 1997 р. Національний банк України припинив пряме фінансування бюджетного дефіциту, а акцент було повністю перенесено на зовнішні та внутрішні джерела.
Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету є безпечнішими за емісію, проте вони також певною мірою можуть негативно впливати на економіку країни. Серед загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з бюджетним дефіцитом є і такий метод, як механізм секвестру видатків бюджету. Він використовується тоді, коли у процесі виконання бюджету наявне перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень дохідних джерел бюджету. Секвестр бюджету означає пропорційне зниження бюджетних видатків (на 5, 10, 15 % тощо) щомісяця за всіма статтями бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті, склад яких в Україні визначає Верховна Рада.
Щодо зменшення бюджетного дефіциту вживалися такі основні заходи:
1) налагодження системних зв’язків між платниками податків і державою, проведення роз’яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників;
2) поступове зниження податкового тиску;
3) зниження витрат держави;
4) поступове зменшення, аж до відміни, дотацій і пільг збитковим підприємствам;
5) розширення приватизаційних процесів;
6) реформування міжбюджетних відносин;
7) контроль рівня інфляції.
Світова фінансово-економічна криза 2008 р. зумовила нове ставлення урядів країн до дефіциту державного бюджету. Дії, спрямовані на запобігання колапсу банківського сектору, коштували країнам ЄС 1,2 трлн євро, у зв’язку з чим навіть було дозволено порушити Маастрихські критерії щодо дефіциту державного бюджету при затвердженні державних бюджетів на 2009 р. На кінець року очікуваний бюджетний дефіцит у країнах ЄС становив 11 % ВВП в Ірландії, 6,2 % – в Іспанії, 4,6 % – у Португалії. Загалом більшість антикризових програм урядів розвинених країн фінансувалися з державних бюджетів і були зосереджені на підтримці фінансового сектору та змінах у податковій політиці. Країни, що розвиваються, зосереджують власні антикризові програми переважно на підтримці інфраструктурних проектів, збільшенні участі держави в економіці, субсидіюванні крупних комерційних банків, підтримці стратегічних галузей.
Україна в умовах гострого дефіциту державного бюджету (за результатами роботи січня – листопада 2009 р. дефіцит державного бюджету склав 16,1 млрд грн) та обмеженості золотовалютних запасів не має змоги для реалізації аналогічних світових антикризових програм.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)