Анатомія, фізіологія, еволюція нервової системи – Маруненко І. М. – 3. Будова і функції довгастого мозку
Довгастий мозок – це продовження спинного мозку, довжина його приблизно 28 мм. Центральний канал спинного мозку продовжується в канал довгастого мозку, значно розширюючись і перетворюючись у ньому в 4-й шлуночок. Спереду довгастого мозку лежить у вигляді білого масивного потовщення – Вароліїв міст, Який складається з білої речовини, утвореної поперечними волокнами. Сіра речовина міститься в його товщі окремими острівцями – ядрами.
На задній поверхні довгастого мозку і варолієвого моста є заглибина, яка має форму ромба і називається Ромбоподібною ямкою. Це дно четвертого мозкового шлуночка, який становить собою продовження спинномозкового каналу. У горі ромбоподібна ямка переходить у вузький сільвіїв водопровід, що з’єднує четвертий мозковий шлуночок із третім (рис. 46).
В товщі ромбоподібної ямки лежать ядра 8 пар черепних нервів, а саме: V пара – трійчастий нерв; VI пара – відвідний нерв; VII пара – лицевий нерв; VIII пара – присінково-завитковий нерв; IX пара – язикоглотковий нерв; X пара – блукаючий нерв; XI пара – додатковий нерв; XII пара – під’язиковий нерв. Ближче до центру, навколо серединної борозни, розміщені рухомі ядра цих нервів, а збоку, але теж недалеко від центру, – вегетативні. Зовнішніми ядрами ромбоподібної ямки є аферентні ядра.
Трійчастий нерв має чотири ядра, одне з яких рухоме й три – чутливі. Відвідний нерв має одне рухоме ядро, лицевий – рухоме, вегетативне й чутливе; присінково-завитковий – два слухових і чотири пристінкових. Язикоглотковий нерв має три ядра: рухоме, вегетативне й чутливе; блукаючий нерв також має три ядра: рухоме, чутливе й парасимпатичне, а додатковий і підм’язиковий – по одному рухомому ядру.
Рис. 46. Шлуночки мозку (за Дорлінг Кіндерслі, 2003)
Довгастий мозок прямо (черепні нерви) або опосередковано (провідні шляхи ЦНС, сітчастий утвір) зв’язаний з периферичною нервовою та іншими відділами ЦНС.
У сірій речовині довгастого мозку містяться дуже важливі центри – дихальної, серцевої діяльності і судинорухові. Тут же знаходяться центри, за участю яких здійснюються рефлекси, пов’язані з прийманням їжі (ссання, жування, ковтання, секреції слини і т. д.), а також центри багатьох захисних рефлексів (чхання, кашлю, блювання, кліпання, виділення сліз і т. д.).
Якщо відокремити довгастий мозок від середнього, то в тварин виникає стан Децеребраційної ригідності: кінцівки і хвіст випрямлені, голова закинута (рис. 47)
Рис. 47. Децеребраційна ригідність кішки (за Косицьким Г. І., 1985)
Внутрішня будова довгастого мозку порівняно із спинним помітно змінилась головним чином через виникнення в ньому центрів, які регулюють і координують рухи (оливні ядра, сітчастий утвір), центрів дихання, кровообігу, обміну речовин (ядра язикоглоткового, блукаючого нервів) і центрів, що керують функцією похідних глоткового (зябрового) апарату й рухами голови (ядра язикоглоткового, блукаючого та під’язикового нервів).
Біла речовина довгастого мозку складається з волокон пірамід (більша частина їх перехрещується), бічних і задніх канатиків. Обидві групи нервових волокон проходять через довгастий мозок, зв’язуючи спинний мозок з розташованими вище відділами головного мозку. Крім того, з оливних і сітчастих ядер ідуть волокна, низхідні до спинного мозку та висхідні до мозочка. Із ядер тонкого й клиноподібного пучків більшість волокон, утворивши перехрестя, переходить у при середню петлю, а частина прямує до мозочка.
У довгастому мозку містяться нервові центри, які підвищують тонус м’язів-розгиначів, тому його відокремлення від вищих відділів головного мозку призводить до посилення тонусу цих м’язів.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)