Історія зарубіжної літератури XIX – XX ст – Давиденко Г. Й. – ЛЕКЦІЯ 7. Американський романтизм. В. Ірвінг. Ф. Купер. Н. Готорн
1. Загальна характеристика американського романтизму.
2. Життєвий шлях В. Ірвінга. Новелістика американського письменника.
3. Ф. Купер – майстер пригодницького роману.
4. Міф і художня творчість Н. Готорна. Проблеми духовності й моралі у романі “Червона літера”.
1. Загальна характеристика американського романтизму
Формування американської культури, зокрема літератури, відбувалося паралельно з бурхливим соціально-економічним розвитком Сполучених Штатів як незалежної держави. Молода країна невпинно формувала власну економіку, торгівлю, промисловість, фінанси, розбудовувала нові міста.
Створення національної культури, гідної молодої держави, було проголошене невідкладним завданням. І саме в цей час провідним напрямом у літературі Англії, Франції, Німеччини став романтизм; американські художники саме в ньому знайшли співзвучність своїм ідейно-художнім шуканням, продовжуючи розвивати у своєрідних національних умовах традиції європейських майстрів, зокрема В. Скотта і Е. Гофмана.
Значну роль у становленні філософських засад романтизму США відіграли твори французьких просвітителів, ідеї Французької революції. У творчості американських письменників досить часто відбувався певний синтез просвітительських ідей і нових романтичних форм.
За часовими проміжками американський романтизм розвивався трохи пізніше від західноєвропейського і займав передові позиції з кінця 10-х років до початку 60-х рр. XIX ст. Точкою відліку стала поява книжки романтичних новел В. Ірвінга (1819 р.), а криза американського романтизму характерна для переломного періоду в історії США – роки громадянської війни між Півднем і Північчю. Остаточна перемога капіталістичної Півночі над сільськогосподарським рабовласницьким Півднем співпала з тотальним поширенням у літературі реалістичного напряму. Однак це не означало, що романтизм цілком зник з творів американських авторів. Він ввійшов – як окремі структури, характери, елементи – у творчість багатьох письменників-реалістів. Складним поєднанням романтизму і реалізму стала творчість У. Уїтмена. Романтичні мотиви органічно вплетені у творчість М. Твена, Д. Лондона та інших письменників США кінця XIX – початку XX ст.
У становленні та розвитку американського романтизму виділено три періоди.
1. Ранній американський романтизм (1819-1830-ті рр.), до якого критики та науковці віднесли творчість В. Ірвінга, Ф. Купера, Д. Кеннеді та ін. Безпосереднім попередником цього періоду був передромантизм, який розвивався ще у рамках просвітницької літератури. Творчість письменників раннього етапу носила оптимістичний характер, пов’язаний з героїчним часом Війни за незалежність.
2. Зрілий американський романтизм (1840-1850-ті рр.) – це творчість Н. Готорна, Е. По, Г. Мелвілла та ін. Більшість письменників цього періоду пережила глибоке незадоволення ходом розвитку країни, тому в їхніх творах переважали драматичні, навіть трагічні тони, відчуття недовершеності світу і людини, настрої туги, усвідомлення трагізму людського буття. З’явився новий герой – людина з роздвоєною психікою, яка несла у своїй душі штамп приреченості. На цьому етапі американський романтизм набув філософської спрямованості. У твори письменників стала проникати романтична символіка і повчальна алегоричність, значну роль почали відігравати надприродні сили, посилилися містичні мотиви.
3. Пізній американський романтизм (60-ті рр. XIX ст.). Це період кризових явищ. На даному етапі працювали ті письменники попереднього етапу, які продовжували свій творчий шлях у літературі. Відбулося різке розмежування романтичної літератури на:
-літературу аболіціонізму, яка в рамках романтичної естетики протестувала проти рабства з естетичних та загально-гуманістичних позицій.
-літературу Сходу, яка романтизувала й ідеалізувала “східне лицарство”, постала на захист історично приреченого руху та реакційного укладу життя.
Історія, зокрема історія культури, поставила перед американським романтизмом кілька складних і відповідальних завдань:
– Створити оригінальну національну літературу, яка б не була повторенням чи наслідуванням того, що вже зробили романтики Європи.
Через усю творчість американських письменників пройшло ствердження національної самобутності та незалежності, пошуки національної самосвідомості й національного характеру;
Головне, що приваблювало у творах – історія і сьогодення, природа і звичаї, колізії і процеси, людські типи і характери.
– Створити образ своєї країни, розповісти про її історичний шлях, її становлення і здобутки.
Письменники-романтики у своїх книжках із захопленням подорожували разом із героями і читачами морськими просторами, лісами, ріками. Незаймана цивілізацією природа поставала одразу ж за порогом дому. Природа маловідомого континенту чи екзотичних островів часто ставала одним із персонажів.
Історичні твори про недавню минувшину мали на меті зміцнити почуття прив’язаності до своєї землі, гордості за неї. З іншого боку, в цих творах історія часто було лише проекцією проблем і конфліктів сьогодення.
– Об’єднати творчі сили різних регіонів у єдину культурну спільноту – національне красне письменство. Основні літературні регіони:
– Нова Англія (північно-східні штати) – Н Готорн, Емерсон, Topo та ін.
– Середні штати – В. Ірвінг, Ф. Купер, Г. Мелвілл та ін.
– Схід – Д. Кеннеді, У. Сіммс, Е. По.
Враховуючи ідейно-естетичну спрямованість творчості письменників, літературознавці виділили наступні основні течії в американському романтизмі:
– соціально-критична (В. Ірвінг, Ф. Купер, Е. По, Н. Готорн, Г. Мелвілл);
– філософська (Емерсон, Topo);
– аболіціоністська (Г. Бічер-Стоу, Брайент);
– “плантаторська традиція” (У. Сіммс).
В романтичній літературі США також склалася певна система жанрів. Найбільшого поширення набули прозові твори:
-подорожі у формі повістей, розповідей, нарисів; – романтичний роман;
-автобіографії, бесіди, проповіді, лекції, есе, дискусії;
-жанр “короткого оповідання” – оповідання фантастичне, детективне, філософське, психологічне, алегоричне; – епічна поема.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)