Історія України – Світлична В. В. – 1.1. Українські землі в первісну епоху
Цей період є найтривалішим в історії України. Він охоплює час від появи на українських землях перших людей і до утворення держави – Київської Русі. Населення пройшло шлях від первісної людини до людини сучасного біологічного виду, від первісного людського стада до зародження державності і цивілізованого суспільства.
1.1. Українські землі в первісну епоху
Поява перших людей на території сучасної України
Історія України бере свій початок від появи перших людей на її території. Науково доведено, що первісні люди з’явилися на українських землях приблизно 1 мли. рр. тому – найдавніше їх поселення знайдено біля с. Королеве в Закарпатті.
На думку сучасних українських істориків, розселення прадавніх людей на території України відбувалося південно-західним та західним шляхами.
Із появою перших людей в історії України починається первісна доба, яка характеризується наявністю колективної власності, колективного виробництва та споживання. Первісне суспільство не мало класів і держави. Існувало дві ({юрми суспільно-економічних відносин – спочатку первісне людське стадо, а з часом – родова община і плем’я.
Первісна організація життя людей існувала на півдні України до І тис. р. до н. е., на іншій її території – до початку н. е.
У розвитку первісного суспільства виділяють такі періоди: кам’яний вік (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт), бронзовий і ранній залізний віки. Ця періодизація створена, виходячи із домінуючої ролі того чи іншого матеріалу при виготовленні знарядь праці.
Палеоліт (стародавній кам’яний вік). 1 млн. p. – X тис. до н. е.
В Україні відомо понад І тис. поселень палеоліту.
На території України проживали люди кількох типів: пітекантроп (архантроп) – 1 млн.-150 тис. до н. е.; неандерталець (палеантроп) – 150-35 тис. до н. е.; кроманьйонець (H-m – Sapiens) – бл. 35 тис. до н. е.
На зміну першій формі існування людського суспільства – первісному стаду – прийшла родова община, відбулася племінна організація суспільства. Родинні зв’язки велися по материнській лінії (матріархат).
Основними заняттями населення було збиральництво та полювання. Люди навчилися виготовляти знаряддя праці із каменю, одяг, споруджувати житла, добувати вогонь. Намітився поділ праці між чоловіком і жінкою. Чоловіки займалися переважно полюванням, а жінки – домашнім господарством.
Почало зароджуватися мистецтво, первісні релігії: фетишизм, тотемізм, магія, анімізм.
Цей період в українській історії найдовший. На еволюцію людини, ЇЇ занять, знарядь праці вплинуло велике обледеніння з різким похолоданням клімату.
Мезоліт (середній кам’яний вік). IX тис. – VII тис. до н. е.
Мезолітичні пам’ятки знаходяться по всій території України.
Відбулося танення льодовика і становлення сучасних природно-кліматичних умов. Винайдено лук і стріли, гарпуни, голки, кам’яні сокири, гачки. Зроблено перші спроби приручити диких тварин – собаку, бика, свиню. Крім мисливства, одним із основних занять стає рибальство, починає розвиватися тваринництво й рослинництво.
Неоліт (новий кам’яний вік). VI тис. – IV тис. до н. е.
Відбувся перехід від привласненого до відтворювального, продуктивного господарювання – землеробства і скотарства. Цей процес отримав назву “неолітичної революції”. Завершилося формування техніки обробки каменю: пиляння, шліфування, свердління.
З’явилися перші штучні матеріали, створені людиною, – обпалена глина (кераміка) та тканина. Глиняний посуд швидко набував поширення, його форми та орнамент на різних територіях мали свої особливості. За такими знахідками археологи визначають кордони і час існування окремих археологічних культур. В Україні виділено понад 10 неолітичних археологічних культур. їх можна поділити на мисливсько-рибальські (існували в лісовій зоні) та землеробсько-скотарські (на півдні, у степовій зоні), що свідчить про нерівномірність розвитку неолітичного суспільства.
Виникають прядіння і ткацтво, з’явився ткацький станок.
Енеоліт (мідно-кам’яний вік). IV тис. – III тис. до н. е.
У IV тис. до н. е. люди освоїли перший метал – мідь. Відбувався подальший розвиток відтворювального господарства. Намітився перехід від мотичного до орного землеробства.
Наймогутнішою культурою епохи енеоліту була Трипільська культура, яка існувала з IV тис. до III тис. до н. е., названа так через поселення поблизу с. Трипілля (Київщина), дослідженого чеським археологом В. Хвойкою.
Трипільці були одним із найцивілізованіших етносів неолітичної доби.
Основне заняття трипільців – орне землеробство. Вони вирощували ячмінь, просо, пшеницю, майже всі садово-городні культури, відомі сьогодні в Україні. Трипільська культура – одна з перших землеробських культур Європи.
Чоловіки-“трипільці”. Реконструкція М. Герасимова
Трипільці вперше на території України почали виготовляти вироби з міді.
На надзвичайно високому рівні розвитку знаходилось гончарство. Трипільці виробляли чудовий глиняний посуд білого, чорного, червоного і жовтого кольорів з орнаментом і пласким дном. Орнамент глиняних виробів містить багато інформації про духовний світ трипільців.
Трипільці будували протоміста площею до 400 га із квартальною забудовою дво-триповерховими будинками, населення міст сягало 50 тис. осіб, а площа – понад 50 га. На Уманщині існували поселення-гіганти до 450 га.
Високого рівня досягла духовна культура трипільців: існувала писемність – буквенно-звуковий алфавіт, який є одним із найдавніших у світі!
Трипільська культура поступово зникла. Стосовно її зникнення висловлюються різні гіпотези і, зокрема, експансія кочовиків на територію трипільців, похолодання клімату.
Долю трипільців остаточно не з’ясовано. Дискусійним залишається питання і про походження трипільців, про їх етнічну належність. Більшість дослідників відносять трипільців до середземноморського антропологічного типу. Висловлюється також думка про те, що трипільська культура своєрідно поєднала представників суспільств кількох антропологічних та мовних груп Європи.
Бронзовий вік. II тис. – І тис. до н. е.
Бронза – перший метал, штучно створений людиною. Використання бронзи сприяло зростанню продуктивності праці.
В епоху бронзи відбувся перший суспільний поділ праці – відокремлення скотарства від землеробства. Зоною розселення скотарських племен став південноукраїнський степ.
Обмін набув постійного характеру.
На зміну родовій общині прийшла сусідська (територіальна), почала проявлятися майнова диференціація. У суспільстві утвердилися патріархальні родинні відносини.
На території України в епоху бронзи існувало близько 20 археологічних культур: ямна, катакомбна, тшинецько-комарівська, шнурової та багатоваликової кераміки тощо.
Залізний вік. Від І тис. до н. е.
Використання заліза привело до різкого зростання продуктивності праці, вперше людина отримала можливість створювати додатковий продукт понад прожитковий мінімум.
Трипільська культура. Середній етап
Відбувся другий суспільний поділ праці: ремесло відокремилося від сільського господарства.
Додатковий продукт став економічною передумовою зародження нових станово-класових відносин.
На території України початок залізної доби пов’язаний із кіммерійською культурою (Північне Причорномор’я, поч. І тис. до н. е.) та з ранніми слов’янськими культурами (поч. н. е.).