Історія України – Левицька Н. М. – Відкритий лист Л. Брєжнєву від групи ув’язнених членів УГС
< … > Произвол Сталина по отношению к партии, к ее Центральному Комитету особенно проявился после XVII съезда партии, состоявшегося в 1934 году.
< …> Комиссия ознакомилась с большим количеством материалов в архивах НКВД, с другими документами и установила многочисленные факты фальсифицированных дел против коммунистов, ложных обвинений, вопиющих нарушений социалистической законности, в результате чего погибли невинные люди. Выясняется, что многие партийные, советские, хозяйственные работники, которых обвиняли в 1937-1938 годах “врагами”, в действительности никогда врагами, шпионами, вредителями и т. п не являлись, что они, по существу, всегда оставались честными коммунистами, но были оклеветаны, а иногда, не выдержав зверских истязаний, сами на себя наговаривали (под диктовку следователей-фальсификаторов) всевозможные тяжкие и невероятные обвинения.
Установлено, что из 139 членов и кандидатов в члены Центрального Комитета партии, избранных на XVII съезде партии, было арестовано и расстреляно (главным образом в 1937-1938 гг.) 98 человек, то есть 70 процентов.
< …> Это произошло в результате злоупотребления властью со стороны Сталина, который начал применять массовый террор против кадров партии.
< …> Сложилась порочная практика, когда в НКВД составлялись списки людей, дела которых подлежали рассмотрению на Военной Коллегии, и им заранее определялась мера наказания. Эти списки направлялись Ежовым лично Сталину для санкционирования предлагаемых мер наказания. В 1937-1938 годах Сталину было направлено 383 таких списка на многие тысячи партийных, комсомольских, военных и хозяйственных работников и была получена санкция.
< …> Сталин был человек очень мнительный, с болезненной подозрительностью… Болезненная подозрительность привела его к огульному недоверию, в том числе и по отношению к выдающимся деятелям партии, которых он знал много лет…
Имея неограниченную власть, он допускал жесткий произвол; подавлял человека морально и физически.
< …> Культ личности приобрел такие чудовищные размеры главным образом потому, что сам Сталин всячески поощрял и поддерживал возвеличивание его персоны… Одним из наиболее характерных проявлений самовосхваления и отсутствия элементарной скромности Сталина является издание его “Краткой биографии”, вышедшей в свет в 1948 году.
Эта книга представляет собой выражение самой безудержной лести, образец обожествления человека, превращения его в непогрешимого мудреца… Нет необходимости цитировать тошнотворно-льстивые характеристики, нагроможденные в этой книге одна на другую. Следует только подчеркнуть, что все они отредактированы лично Сталиным…
Известия ЦК КПСС. – 1989.Ш-С136-157.
Уривки із заключного слова на суді керівника УГС М. Руденка 1 червня 1977 р.
…> Для оцінки суспільства – прогресивне воно чи регресивне – існує тільки одне мірило – свобода слова, свобода інформації.
Понад три місяці мене допитували – і щоденно підполковники КДБ втовкмачували мені в голову ось таку істину: у нас за переконання не судять, у нас судять за діяльність. Але що таке діяльність письменника, діяльність філософа?
Наша діяльність – це висловлення наших переконань… Така діяльність має дуже нескладну назву: буду людиною. Не комахою, не безмовною черепахою, а людиною.
Де ж діяльність, у чому вона полягає? У тому, що я сказав, у нас порушують Загальну Декларацію Прав Людини… Декларація підписана нашим Урядом і повинна бути законом нашого суспільства. Український правозахисний рух.
Документи і матеріали Української групи сприяння виконанню гельсінських угод на Україні. Торонто; Балтімор, 1978. – С. 293-295. Українська Гельсінська Група 1978-1982Документи і матеріали/Упор. О. Зінкевич – Торонто-Балтимор:Укр. Видавництво Смолоскип ім. В. Сч-моненка, 1983- С. 14-18.
Відкритий лист Л. Брєжнєву від групи ув’язнених членів УГС
Вересень 1980 рік
ПРОЯВІТЬ ВЕЛИКОДУШНІСТЬ! Леоніде Іллічу!
Коли болить навіть частина тіла, морозить весь організм. Такою хворобою нашого суспільства є інститут політув’язнених, що викликає критику в світовому масштабі. Звичайно, кількість політув’язених тепер в СРСР не йде ні в яке порівняння з епохою Берії і Сталіна, але саме ця нечисельність дає поживу для зловіщих роздумів. Багато років на цьому питанні зосереджується світова преса і радіомовлення, це приводить до величезних психологічних і ідеологічних втрат, але честь мундира не дозволяє проявити розсудливість і людяність, щоб раз і назавжди покінчити з ганьбою великої соціалістичної країни – з концентраційними таборами, перед якими дитячим белькотінням здаються табори Піночета, де Люїс Корвалан міг слухати транзистор, давати інтерв’ю кореспондентові, ходити в цивільному одязі і т. д.
Справді, чи є де-небудь іще в світі такі умови для політув’язнених, як в окремому табпункті (Пермская область, Чусовський район, поселок Кучино, ВС-389-36)? Ось вони.
Повна ізоляція в камері під замком (по дві-три особи) на площі по два квадратних метра на особу (на цій же площі помістили зливну “парашу”, ліжка, стіл, тумбочки, стільці; ходити, розуміється, ніде) на цьому п’ятачку ув’язнений перебуває весь строк (крім робочих годин в такій камері, де він займається сидячою працею, без руху). Розрядку дає лише годинна прогулянка в металевих двориках, основаних зверху колючим дротом (2 на 3). Сонця ми не бачимо, ніколи зелені не одержуємо, що приводить до хвороб і депресії. Під виглядом “ремонту” кімнати для побачень, ми були позбавлені побачень цього літа (під час Олімпіади й перед нею). Коротше кажучи, всі умови ув’язнення розраховані на повільне психічне й фізичне убивство людей.
Леоніде Іллічу! Чи можливо при наявності такої злочинності інституції в нашій країні говорити про міжнародне довір’я якщо немає такого довір’я, всередині суспільства? Досить виявити великодушність і розуміння ситуації, щоб усунути цю застарілу хворобу (що залишилася від Сталіна). Ліквідувати інститут політув’язнених – це дійсно оздоровить ідеологічну атмосферу всередині суспільства, а значить міжнародну атмосферу.
Познайомтесь із “справами” так званих “інакодумаючих”. Ви ужахнетеся, що людей, які посміли мати переконання, не згідні в чомусь із переконаннями тих, чи інших догматиків, тримають в умовах, яких не найдеш в найбільш тиранських країнах.
Леоніде Іллічу! Проявивши великодушність, Ви і Ваші співробітники розчистите шлях для взаєморозуміння між народами. Наша країна дозріла для нового людяного ступеня!
Олесь Бердник, Богдан Ребник, Левко Лук’яненко, Олекса Тихий, Данило Шумук
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982.
Документи і матеріали / Упорядник О. Зінкевич Торонто – Балтимор: Українське видавництво Смолоскип ім. В. Симоненка, 1983 – С. 63-65
9.9 Список літератури
1. Акт проголошення незалежності України: Постанови Верховної Ради-Україии віл 24 серпня 1991 р. // Рад. Україна. – 1991. – 31 серпня.
2. Бойко О. Д. Історія України: Посіб. для студ. вузів. – К.: ВЦ “Академія”, 1999, 2001.
3. Баран В. К. Україна в умовах системної кризи (1946-1980 рр.): Серія “Україна крізь віки”. – К.: Альтернативи, 1998.
4. Довідник з історії України / За ред. І. Підкови і Р. Шуста. – К.: Генеза, 2001.
5. Історія України в особах. – XIX – XX ст. /1. Войцехівська та ін. – К.: Україна, 1995.
6. Історія України: нове бачення / За ред. В. А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2000.
7. Петровський В. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. – X., 2007.
8. Литвин В. Україна у другому повоєнному десятилітті (1956-1965). – К., 2004.
9. Млечин Л. Брежнєв. – М, 2005.
10.Семененко В.1. Історія України з найдавніших часів до сьогодення. Навч. Посібник. – Вид. 2-ге. – X.: Торсінг, 2000.
11.Інтернет джерела.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)