Історія України – Світлична В. В. – Із офіційного повідомлення про конференцію українських націоналістів у Берліні (3-7 листопада 1927 р.)
Із офіційного повідомлення про конференцію українських націоналістів у Берліні (3-7 листопада 1927 р.)
…Невдача наших національно-державних змагань у 1917-1920 рр. спричинила дезорієнтацію і так слабої та мало виробленої української політичної думки, появу безлічі партій, центрів і безнастанну борню в середині сторостер-заної Нації.
Тим часом з кривавого моря української революції та оружної боротьби за незалежність вилонився в різких формах національно-державний ідеал, що владно вимагає сконсолідовання наших сил і координації нашого чину.
В огні сих двох суперечностей розвинувся новий рух, що стає вище партійних розмежовань. На тлі великого румовища старих світоглядів, нав’язуючись до кращих традицій української історії, та головно недавної збройної боротьби, формується новий світогляд і розвивається новий творчий чин. Цим процесом є Рух Українських Націоналістів.
Сильні вірою у високе призначення свойого Народу, палені соромом за пониження своєї Батьківщини, свідомі своєї місії в борні за долю України, націоналісти відчули, що для поневолених немає порятунку, доки не підпорядкують часове і підрядне вічному й основному в бутті Нації та доки не здобудуться на однозгідний будуючий чин.
Світогляд українських націоналістів остро відріжняється від сучасних українських ідеольогій та вже, в силу своєї природи, змагає до опановання цілої нашої національної дійсности. Його вплив і чинність позначилися двома шляхами. З одного боку, він покликав до життя ріжного рода націоналістичні формації (ідеольогічні, політичні, військові); з другого боку, він дав себе відчути щораз сильнійшс з поступом часу в ріжних українських організаціях і установах без огляду на їх характер і місце осідку.
Початкова стадія розвою українського націоналізму має стихійний характер.
Брак осередку націоналістичного руху дався остро відчути щойно, коли рух набрав потужности. Конечність його оформлення, загально відчута й подиктована як внутрішними законами розвою Нації, так і зовнішними обставинами, привела українських націоналістів до зближення, порозуміння та шукання способів координації свойого чину. Вислідом цього була Конференція Українських Націоналістів.
3-7 листопаду 1927 р., зложена з членів ріжних націоналістичних організацій, як рівнож із поодиноких осіб з краю та еміграційних осередків.
Після основного розгляду сучасного українського націоналістичного руху Конференція визнала доцільність і конечність сцентралізовання дальшої праці націоналістів і рішила створити єдину Організацію Українських Націоналістів.
До часу створення такої організації Конференція, рахуючись з потребою хвилі, що вимагає опановання стихійного руху та координації ріжних організованих його виявів, покликала до життя й чину Провід Українських Націоналістів.
Найближчим завданням Проводу є сформульованої ідеологічної бази й розроблення структури та намічення пляну діяльности майбутньої організації, як рівнож підготовка загалу українських націоналістичних елементів до приняття та співпраці з організацією українських націоналістів і творення вже від нині її кадрів. У своїй діяльности Провід, з одного боку, спирається на всіх учасників Конференції, що підпорядкувалися йому, з другого – має ввійти в тісний звязок з існуючими організаціями українських націоналістів.
Завершенням діяльности теперішнього Проводу буде Конгрес Українських Націоналістів, шо має остаточно усталити ідеольогічні позиції українського націоналізму, ствердити факт повстання єдиної організації, приняти її структуру та покликати її сталий Провід.
Цим шляхом організований, послідовний український націоналізм, відкидаючи всякі орієнтації на зовнішні сили, хоче й буде йти до перебрання в свої руки керм и українського національно-політичного життя й змагатиме до відновлення та оборони Незалежної, Соборної Української Національної Держави. – Розкрийте передумови виникнення ОУН.