Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків – Мишкін Ф. С. – Крива сукупного попиту
Кейнсіанський аналіз, як і монетаристський підхід, означає, що крива сукупного попиту має спадну траєкторію. Нижчий рівень цін (РІ), коли номінальна кількість грошей стала, веде до більшої кількості грошей у реальному вираженні (вимірюється через товари і послуги, які можна купити). Більша кіль кісті грошей у реальному вираженні (М/РТ), що походить з нижчого рівню цін, викликає падіння процентних ставок (її), як зазначалося в розділ 6. Нижча вартість фінансування купівлі нового фізичного капітал] робить інвестиції прибутковішими і стимулює планові інвестиційні видатки (І І). Оскільки, [як показано в рівнянні (26.2)] збільшенню планових інвестиційних видатків прямо розширює сукупний полог (У6**!), нижчий рівень цін веде до більшого обсягу сукупного попит] (тобто РІ – У**). Щойно описаний механізм можна схематично записані таким чином. Коли РІ,
Інший спосіб виведення спадного нахилу кривої сукупного попиту приходить із міжнародної торгівлі. Оскільки нижчий рівень цін (Р1) веде до більшої кількості грошей у реальному вираженні (М/РІ) і знижує процентні ставки (іі), банківські депозити у доларах США стають менш привабливими стосовно депозитів, деномінованих в іноземних валютах. Тому спостерігається зменшення доларових депозитів стосовно депозитів у інших валютах (падіння обмінного курсу позначено через ЕІ). Нижча вартість долара, що робить вітчизняні товари дешевшими стосовно іноземних товарів, змушує тоді чистий експорт зростати, і, в свою чергу, збільшує сукупний попит, тобто:
Описаний механізм також показує, чому кейнсіанський аналіз означає, що зміни пропозиції грошей переміщують криву сукупного попиту.
За даного рівня пін збільшення пропозиції грошей викликає зростання реальної пропозиції грошей (М/РІ), яка збільшує сукупний попит, як показано вище. Отже, збільшення пропозиції грошей переміщує криву сукупного попиту праворуч (як на графіку 26.1), бо воно знижує процентні ставки і стимулює планові інвестиційні видатки та чистий експорт. Так само зменшення пропозиції грошей переміщує криву сукупного попиту ліворуч.
Кейнсіанці, на противагу монетаристам, вважають, що інші чинники (зміна урядових видатків, зміни в чистому експорті, як і зміни у видатках споживачів та фірм) також є важливим джерелом переміщення кривої сукупного попиту. Наприклад, якщо уряд витрачає більше (СІ) або чистий експорт зростає (ІУХІ), то сукупний попит зростає, а крива сукупного попиту переміщується праворуч Зменшення податків (ТІ) залишає споживачам для витрачання більше доходу, тому споживчі видатки зростають (СІ). Сукупний попит також зростає, і крива сукупного попиту переміщується праворуч. Нарешті, якщо оптимізм споживачів і бізнесу зростає, то споживчі видатки і заплановані інвестиційні видатки зростають (Сї і /0″ знову переміщуючи криву сукупного попиту праворуч Кейнс описав ці хвилі оптимізму та песимізму як “життєсприйняття” і розглядав їх як головний важіль, що впливає на криву сукупного попиту, і як важливе джерело коливань ділового циклу.
Полеміка щодо витіснення
Ми бачили, що і монетаристи, і кейнсіанці погоджуються, що крива сукупного попиту має спадну траєкторію і переміщується у відповідь на зміни пропозиції грошей. Проте монетаристи бачать лише єдине важливе джерело переміщення кривої сукупного попиту – зміни пропозиції, в той час як кейнсіанці вважають, що інші чинники – фіскальна політика, чистий експорт і “життєсприйняття” – є однаково важливими джерелами переміщення кривої сукупного попиту.
Оскільки сукупний попит можна записати як суму С + І + О + МХ, може здатися, ніби будь-який чинник, що впливає на один із компонентів сукупного попиту, викликає зміни в сукупному попиті Може скластися враження, ніби зміни у фіскальній політиці (зростання урядових видатків, коли пропозиція грошей залишається незмінною) обов’язково переміщуватимуть криву сукупного попиту. За монетаристським підходом, зміни у пропозиції грошей є єдиним важливим джерелом переміщення кривої сукупного попиту, тому монетаристи мають пояснити, чому наведені вище міркування необгрунтовані.
Монетаристи погоджуються, що збільшення урядових видатків розширюватиме сукупний попит, якщо інші компоненти сукупного попиту – С, І та ЛГХ – залишаються незмінними після того, як урядові видатки зростуть. Проте вони твердять, що збільшення урядових видатків витіснятиме приватні інвестиції (С, І та ЛГХ), які зменшуються саме на величину збільшення урядових видатків. Це явище точної нейтралізації приватних видатків експансіоністською фіскальною політикою, такою, як зростання урядових видатків, називається повним витісненням.
Як може відбутися повне витіснення? Коли урядові видатки зростають (а), то уряд повинен фінансувати ці видатки через конкуренцію з приватними позичальниками за кошти на кредитному ринку. Процентні ставки зростуть (її), збільшуючи вартість фінансування купівлі як фізичного капіталу, так і споживчих товарів, і зменшать чистий експорт. Результат полягає в тому, що приватні видатки зменшаться (СІ, Іі, NXl), і тому сукупний попит може залишитися незмінним. Цей ланцюг міркувань можна записати таким чином:
Кейнсіанці не заперечують обгрунтованості перших пунктів аналізу. Вони погоджуються, що збільшення урядових видатків підвищує процентні ставки, які, в свою чергу, зменшують приватні видатки. Справді,
Графік 26.2. Крива сукупної пропозиції у короткостроковому періоді.
Зростання витрат виробництва переміщує криву сукупної пропозиції ліворуч з А£} до Авг.
Це є рисою кейнсіанського аналізу сукупного попиту (розділи 24 і 25). Проте кейнсіанці твердять, що відбувається тільки часткове витіснення, тобто певне зменшення приватних видатків, що не повністю витісняються зростанням урядових видатків.
Кейнсіанська схема витіснення означає, що коли урядові видатки зростають, то сукупний попит справді зростає, а крива сукупного попиту переміщується праворуч. Межа, до якої відбувається витіснення, є питанням, що відрізняє монетаристський і кейнсіанський погляди на криву сукупного попиту. Ми проаналізуємо докази з цього питання в розділі 27.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)