Банківські системи зарубіжних країн – Мельник П. В. – 4.2. Банк Англії як центральний орган банківської системи

Сьогодні усі кредитні установи Великобританії можна поділити на дві групи: банківський сектор та небанківські фінансові інститути (рис. 4.1). Згідно з банківським законодавством в основі банківської системи є Банк Англії.

Банк Англії, як і центральні банки інших країн, є центром фінансових та економічних перетворень, обумовлених потребами адаптації до умов, що постійно змінюються. Це вимагає внесення принципових змін у його функції, організацію і технологію, а також радикально нового підходу до міжбанківської кооперації і міжнародного співробітництва.

Велику кількість функцій, які виконує Банк Англії, можна поділити на дві групи:

1) прямі професійні зобов’язання, що витікають з банківського статусу (депозитно-позичкові, розрахункові й емісійні операції*);

2) контрольні функції, за допомогою яких держава здійснює втручання в грошово-кредитну систему, намагаючись впливати на розвиток економічних процесів.

Ці функції Банк Англії виконує, спираючись насамперед на традиції, а не на правові норми. Різноманітні правила і процедури, що регламентують діяльність кредитно-банківських установ, установлені як “джентльменські угоди” між цими установами і Банком Англії.

Банківські системи зарубіжних країн   Мельник П. В.   4.2. Банк Англії як центральний орган банківської системи

Рис. 4.1. Кредитна система Великобританії

Необхідно зазначити, що усі функції, які виконує Банк Англії, спрямовані на досягнення трьох основних цілей, серед яких2:

1. Здійснення грошової політики, тобто підтримання вартості національної валюти, передусім за допомогою операцій на ринку, погоджених із урядом.

2. Забезпечення стабільності фінансової системи через прямий контроль над банками й учасниками фінансового ринку та забезпечення сталої й ефективної системи платежів.

3. Забезпечення і підвищення ефективності й конкурентоспроможності фінансової системи всередині країни і зміцнення позицій Лондонського сіті як провідного міжнародно-фінансового центру.

Відповідно до даних цілей можна виділити такі функції Банку Англії, які є універсальними для центральних банків розвинених країн та України:

1. Банк для комерційних банків.

2. Банк для уряду.

3. Здійснення монетарної політики. Банк Англії дає рекомендації щодо методів грошово-кредитної політики і є відповідальним за її виконання.

4. Здійснення емісії банкнот.

5. Здійснення валютних операцій і контролю, управління золотовалютними резервами країни від імені Казначейства.

6. Здійснення нагляду за кредитними установами, валютними і кредитними ринками і в цілому за банківською системою.

Банк Англії володіє формальною незалежністю від уряду, хоча працює під керівництвом Міністерства фінансів. Термін повноважень керуючого Банку Англії не залежить від зміни уряду. Забезпечення фінансової стабільності у Великобританії досягається за допомогою підтримання середнього рівня інфляції у межах 2,5 % та здійснення монетарної політики.

Таким чином, банк регулює грошово-кредитну сферу, підтримуючи цінність національної валюти. У Великобританії грошова політика в основному здійснюється через регулювання процентної ставки. Цінова політика Банку Англії досягається за рахунок підтримки середнього рівня інфляції та проведення відкритої грошової політики. Виконуючи ці функції, центральний банк повною мірою залежить від Казначейства. У 1946 році був прийнятий Акт Банку Англії, що дав Казначейству право прямо впливати на розмір відсоткових ставок, рішення про які остаточно приймає міністр фінансів.

Дуже складну роль Банку Англії приходиться виконувати, здійснюючи контроль і регулювання грошово-кредитної сфери. Пов’язані з цим функції впливають на загальну економічну політику уряду країни, а саме:

– інтереси внутрішньої грошової політики є в конфлікті з завданнями стабілізації курсу фунта стерлінгів;

– фінансування бюджетного дефіциту шляхом випуску нових грошей в обіг підривають антиінфляційні зусилля уряду;

– контроль над обсягом кредитів не стимулює конкуренцію серед банків тощо.

Незважаючи на це, в Англії грошово-кредитні методи регулювання економіки залишаються серед основних інструментів державного монополістичного втручання, а значення у них центрального банку особливо важливе у зв’язку з практичною відсутністю впливових державних кредитних установ.

Однією з першочергових цілей свого функціонування Банком Англії передбачено підтримку цінності національної валюти. Грошова політика покликана сприяти стабілізації реальної вартості грошової одиниці. У Великобританії грошова політика здійснюється в основному за допомогою регулювання відсоткової ставки.

Досягнення цінової стабільності сьогодні в Англії має 2 основних напрями:

1) досягнення середнього рівня інфляції менше ніж 15 відсотків;

2) більш відкритий (вільний) режим проведення грошової політики.

Проведення монетарної політики покладено на Банк Англії і Казначейство (Банк Англії, на відміну від інших банків, не може діяти незалежно від уряду). Прийнятий у 1946 році Акт Банку Англії дає Казначейству право надавати вказівки Банку Англії і, хоча Казначейство ніколи це право не використовувало, відносини між ними такі, що кінцеве рішення з приводу відсоткових ставок приймає міністр фінансів. Проте Банк Англії відіграє важливу роль в ухваленні рішення.

Банк Англії публікує квартальний звіт щодо інфляції (Inflatior Report), який містить докладний аналіз інформації, а також протокол зустрічі міністра і управляючого банком стосовно відсоткових ставок, що публікується через шість тижнів після їх зустрічі. При підготовці звіту щодо інфляції і відсоткових ставок Банк Англії враховує внутрішні й зовнішні економічні та монетарні чинники, що визначатимуть рівень інфляції майбутніх двох років. Після ухвалення рішення про методи грошової політики Банк Англії починає діяти, використовуючи класичні механізми.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Банківські системи зарубіжних країн – Мельник П. В. – 4.2. Банк Англії як центральний орган банківської системи