Зовнішня політика України – Чекаленко Л. Д. – Із Спільної заяви Президента України і Президента Республіки Польща “Про примирення – в 60-у річницю трагічних подій на Волині”
(20 травня 1997 p., Київ)
Президент України і Президент Республіки Польща заявляють:
Багатовікова історія українсько-польського сусідства знає чимало хвилюючих прикладів щирої дружби, взаємодопомоги і співробітництва між обома народами…
Проте не можна обминати також трагічні її сторінки – військове протистояння у XVI – XVIII століттях, прояви антиукраїнської політики польської влади у 20-30-х роках XX століття, переслідування польського населення в Радянській Україні у період сталінських репресій. Не можна забути польську кров, пролиту на Волині, зокрема у 1942-1943 роках, жорстокість українсько-польських конфліктів у перші повоєнні роки. Окремою трагічною сторінкою в історії наших відносин була акція “Вісла”, що завдала удару всій українській громаді Польщі. Замовчування чи однобічний виклад цих фактів у наш час не пом’якшить болю скривджених і їх близьких і не сприятиме поглибленню порозуміння між нашими народами.
Шлях до щирої дружби та єднання пролягає, насамперед, через правду і взаєморозуміння… Пам’ятаємо, що іноді витоки цих конфліктів знаходилися за межами України і Польщі і… нав’язані нашим народам поза їх волею недемократичними політичними системами. Складаємо шану безвинно закатованим, полеглим і примусово переселеним українцям та полякам. Засуджуємо винуватців їхніх страждань. Для кращого взаєморозуміння між українським і польським народами слід стимулювати діалог між тими, хто впливає на формування громадської думки в наших суспільствах… Обидві держави мають опікуватися й всіляко підтримувати розвиток української громади в Республіці Польща і польської – в Україні.
Україна і Республіка Польща докладатимуть зусиль, щоб свідомість молодих українців і поляків не була обтяженою спогадами про трагічні періоди спільної історії.
Із Спільної заяви Президента України і Президента Республіки Польща “Про примирення – в 60-у річницю трагічних подій на Волині”
(11 липня 2003 о.)
Зважаючи на стратегічний характер партнерства між двома державами, виходячи із загальноєвропейських демократичних цінностей та ідеалів, прагнучи зробити спільний внесок у розбудову нової об’єднаної Європи, керуючись положеннями ухваленої у травні 1997 року Спільної заяви “До порозуміння і єднання”, Україна та Польща не забувають про складні та болючі моменти спільного минулого.
Багатовікова історія українсько-польських відносин знає багато світлих сторінок і чимало трагічних подій, які перешкоджали мирному співіснуванню обох народів.
У пам’яті українців і поляків роз’ятреною раною ще залишається трагедія, яка сталася у 1943-1944 роках на Волині, Холм шині, Східній Галичині. її образ пов’язаний з надзвичайно болісними долями повоєнного покоління обох народів.
З існуючої в той час ненависті, упереджень, соціальних та економічних проблем, помилкових ідеологій, політичних гріхів і застарілих образ вилилася страшна трагедія, яка поглинула життя десятків тисяч людей, перетворила на попелища села, храми і пам’ятники, принесла неуявленні страждання, посіяла глибокий біль та недовіру.
Ми не можемо змінити цієї історії, ані Ті заперечити. Не можемо її замовчати, ані виправдати. Натомість ми повинні знайти в собі відвагу сприйняти правду, щоб злочин назвати злочином, оскільки лише на повазі до правди можна будувати майбутнє.
Керуючись переконанням, що добросусідським українсько-польським відносинам не зашкодить оприлюднення навіть найбільш болючих фактів з нашого минулого, пам’ятаючи трагічні події на Волині, Холмщині, Східній Галичині, від імені українського і польського народів Президенти України і Республіки Польща:
– віддають найглибшу шану жертвам кривавих братовбивчих конфліктів, а також висловлюють співчуття їхнім родинам;
– поділяючи біль родин жертв, вважають за необхідне продовжити спільний пошук історичної істини про трагедію на Волині і здійснення публічного морального засудження виконавців злочинів, вчинених проти українського та польського народів;
– рішуче і однозначно засуджують злочини, вчинені у минулому проти наших народів, висловлюючи глибоке переконання, що жодна Ідеологія, жодні політичні інтереси і рахунки за кривди з попередніх десятиліть не можуть бути виправданням злочинів, застосовування принципу колективної відповідальності, а також помсти у відносинах між народами;
– засуджують дії, які призвели до злочинів і вигнання українського і польського цивільного населення під час Другої світової війни. Великих жертв зазнали обидва народи. Особливо трагічною виявилася доля польського населення на Волині в 1943-1944 роках;
– підтримують заклик Іоанна Павла II до українського і польського народів:
“Настав час вивільнитися від болісного минулого!.. Нехай прощення – дароване Й отримане – розіллється немов цілющий бальзам, у кожному серці. Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті усі будуть готові поставити вище те, що об’єднує, а не те, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, засноване на взаємній повазі, на братерській співпраці та істинній солідарності”.
Схиляючи голови перед жертвами злодіянь та всіх трагічних подій, що мали місце в спільній історії, ми висловлюємо переконання, що взаємне прощення буде першим кроком до повного примирення молодих поколінь українців і поляків, які повністю увільняться від упереджень трагічного минулого. Ми глибоко цінуємо і поділяємо кожне слово, яким прощають, і слово, яким просять прощення, коли воно йде від душі.
Ми вважаємо, що конфлікти минулого не можуть перекреслити те, що протягом століть поєднує Україну і Польщу. З цього місця, трагічно вписаного в історію обох народів, ми звертаємося із закликом зробити ще тіснішими зв’язки, які нас поєднують, усвідомлюючи, що кожен, хто ці зв’язки намагається розірвати, діє не тільки проти іншого народу, але також і проти власного.
Сьогодні ми знаходимося ближче до правди, ближче один до одного – разом у об’єднаній Європі.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)