Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 2.1. Зовнішньополітична діяльність Романа Мстиславича

Related posts:

1. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Розділ 2. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 2.1. Зовнішньополітична діяльність Романа Мстиславича У1199 р. волинський князь Роман Мстиславич зайняв Галич і заснував нове державне утворення – Галицько-Волинське князівство. Утвердження князя Романа в Галичі відбулося силою, з огляду на те, що галичани хотіли собі окремого князя, а не князя за сумісництвом. Зважаючи на це, Роман Мстиславич змушений був заручитися підтримкою союзних йому поляків […]...
2. Історія України – Литвин В. М. – Галицько-Волинська держава Романа Мстиславича До кінця XI ст. волинські та прикарпатські землі утворювали суцільну адміністративну одиницю, що підпорядковувалася безпосередньо київському княжому столові. Поступове збільшення кількості міст, частина з яких з часом перетворюється на самостійні політичні центри, засвідчує процеси виокремлення цих земель, перетворення їх на самостійні, а часом і вельми впливові на Русі та за її межами державні утворення. На […]...
3. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 12.2. Зовнішньополітична діяльність УРСР в 60-80-х роках Зовнішньополітична діяльність України в 60-80-х роках була зумовлена низкою факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Насамперед це було пов’язане з завершенням “хрущовської відлиги” разом з усуненням М. Хрущова від влади. З приходом до влади Л. Брежнєва (1964 p.), сподівання на розгортання демократичних змін були поставлені під сумнів. Водночас, здавалося, досить виразний курс на розрядку […]...
4. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 9.1. Зовнішньополітична діяльність “екзильного” уряду УНР в Тарнові 9.1. Зовнішньополітична діяльність “екзильного” уряду УНР в Тарнові Зазнавши поразки й ліквідувавши регулярний фронт боротьби з Червоною армією, в листопаді 1920 р. на територію Польщі були змушені перейти державні установи та рештки армії УНР. С. Петлюра та уряд УНР – державний центр УНР в екзилі, розташувались у невеличкому містечку Тарнові на південному сході Польщі. Міністерство […]...
5. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 7.3. Зовнішньополітична діяльність Української Держави П. Скоропадського Зміні політичної влади в Україні передувала складна дипломатична робота різних груп. Створена в Києві з представників правих кіл Українська народна громада налагодила тісні контакти з партією Українських хліборобів-демократів та Союзом земольних власників. На нараді за участю представників німецького та австрійського військового командування було заявлено про неможливість подальшої продуктивної співпраці з Центральною Радою. Окупаційним формуванням потрібен […]...
6. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 9.2. Зовнішньополітична діяльність еміграційного уряду ЗУНР Своєрідним було становище уряду Західної Області Української Народної Республіки (ЗОУНР), центром осідку якої був Відень. Як відомо, уряд ЗОУНР продовжував самостійну діяльність навіть після ухвалення Акту злуки 22 січня 1919 р., здійснюючи власну військову і закордонну політику. Це дало підстави Міністру закордонних справ Володимиру Темницько – му стверджувати про існування єдиної держави з двома арміями […]...
7. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Розділ 9. ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ УРЯДІВ У ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ 9.1. Зовнішньополітична діяльність “екзильного” уряду УНР в Тарнові Зазнавши поразки й ліквідувавши регулярний фронт боротьби з Червоною армією, в листопаді 1920 р. на територію Польщі були змушені перейти державні установи та рештки армії УНР. С. Петлюра та уряд УНР – державний центр УНР в екзилі, розташувались у невеличкому містечку Тарнові на південному сході Польщі. Міністерство […]...
8. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 1.4. Зовнішня політика Київської Русі періоду удільної роздробленості (1132-1240) Смерть київського князя Мстислава Володимировича (1125- 1132) традиційно прийнято вважати певним рубежем, після якого починається період удільної роздробленості, яка внесла корективи у зовнішню політику Київської Русі. Політика київських князів часто проводилася у їхніх власних інтересах, а не в загальноруських. Зміцнілі князівства теж намагалися проводити власну зовнішню політику, виходячи з особистих інтересів. Усе це призводило до […]...
9. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 2.2. Участь Польщі та Угорщини у боротьбі за Галицько-Волинське князівство у першій третині XIII ст По смерті Романа Мстнславнча залишилися два малолітні сини: Данило (1201 р. н.) і Василько (1203 р. н.), а регенткою – їхня мати Анна. Зважаючи на нехіть галицьких бояр до Романовичів, Анна звернулася по допомогу до угорського короля Андрія II, з яким 1205 р. мала зустріч у Сяноку. На цій зустрічі король прийняв Данила як “милого […]...
10. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 2.3. Зовнішня політика Данила Галицького Данило оволодів Галичем у складний час, коли відбувалася навала монголо-татар на Русь. Крім того, знову підвело голову боярство, а паралельно активізував свої зусилля щодо захоплення Галича Ростислав Михайлович. Під час нападу татар Данило подався до Угорщини, можливо, просити допомоги, але її не отримав. Татари поруйнували галицько-волинські міста. Лише Кременець, Данилів і Холм змогли встояти перед […]...
11. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 1.2. Зовнішня політика Київської Русі епохи найвищого піднесення (кінець X – середина XI ст.) Прихід до влади Володимира знаменував новий етап в історії Київської Русі. Саме на період правління Володимира припадає завершення процесу консолідації руських земель в одне могутнє державне об’єднання. Внутрішнє зміцнення держави дало змогу князю Володимиру проводити активну й успішну зовнішню політику. Скандинавське походження династії Рюриковичів передбачало тісні контакти Києва з цим регіоном. Сам прихід до влади […]...
12. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Розділ 1. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ 1.1. Вихід Київської Русі на міжнародну арену Друга половина V-VI ст. були періодом військової активізації слов’ян загалом і антського племінного угрупування зокрема. Дослідники вважають, що значною мірою таке пожвавлення спричинили авари, котрі нападаючи на Візантію, втягували у походи залежні від них слов’янські племена, а почасти цьому сприяло саме розселення слов’ян, яких манили землі багатої імперії. […]...
13. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 5.1. Дипломатична діяльність Івана Виговського та Юрія Хмельницького 5.1. Дипломатична діяльність Івана Виговського та Юрія Хмельницького Ще за життя Б. Хмельницького – у квітні 1657 р. на старшинській раді в Чигирині – його сина Юрія було обрано наступником на гетьманстві. Однак після смерті старого гетьмана стало очевидним, що, незважаючи на повагу до нього усього козацтва, його син не відповідає вимогам державного діяча бодай […]...
14. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 8.3. Діяльність українських місій у державах Антанти Міжнародна ситуація на початку 1919 р. була доволі напруженою та несприятливою для України: “проблема більшовиків”, яку західні уряди ототожнювали з “російським питанням”; розгляд України як частини майбутньої Росії, що не збігалося з намірами і поглядами політичних кіл України, значною мірою вплинуло на подальші кроки в розширенні та формуванні зовнішньополітичної служби держави. На засіданні Ради Народних […]...
15. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Розділ 4. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 4.1. Утвердження держави Богдана Хмельницького на міжнародній арені Вибух повстання Богдана Хмельницького був певною несподіванкою для Речі Посполитої, яка у той час переживала чи не найкращі часи у своїй історії. Десятиліття після розгрому попереднього козацького повстання 1638 р. під проводом Якова Острянина, Карпа Скидана і Дмитра Гуні називали “золотим спокоєм”. Річ Посполита втішалася своєю заможністю […]...
16. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Розділ 8. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДИРЕКТОРІЇ УНР ТА ЗУНР 8.1. Початок дипломатичної діяльності Директорії УНР. Проголошення ЗУНР, Злука УНР і ЗУНР Завершення Першої світової війни породжувало в українському суспільстві доволі різні настрої щодо майбутнього держави. Газета “Відродження” від 25 вересня 1918 р. вмістила статтю, в якій висловлювалась думка про взаємну зацікавленість українською справою ворожими блоками та рекомендувалось Міністерству закордонних справ “інтерес цей посилити і […]...
17. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 14.2.1. Діяльність України в ООН 14.2.1. Діяльність України в ООН ООН і надалі залишалася потужним рупором України на міжнародній арені. Проголошення незалежності відкривало нові можливості співпраці в рамках Організації, її спеціалізованих інституцій та програм. З 1990 р. – Україна член Комітету з використання космічного простору в мирних цілях, упродовж 1990-1993 рр. – співпрацює в рамках Програми ООН з навколишнього середовища […]...
18. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Розділ 7. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У ДОБУ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ І ГЕТЬМАНАТУ 7.1. Початок зовнішньополітичної діяльності Української Центральної Ради На завершальному етані війни, після падіння монархії в Росії й утворення Тимчасового уряду, в національних околицях донедавна могутньої імперії утворилась низка національних урядів, що започаткувало державотворчі процеси. Народи цих околиць тепер мали стати складовою світового співтовариства. Для України, яка задекларувала прагнення до відродження державності у березні 1917 р., […]...
19. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 5.2. Зовнішня політика козацьких гетьманів в умовах розколу України На початку 60-х років XVII ст. розкол України продовжував поглиблюватися – коли в Корсуні на козацькій раді було ратифіковано Слободищенський трактат, то на Лівобережжі переяславський полковник (і дядько Ю. Хмельницького) Яким Сомко разом із деякими іншими полковниками тієї сторони Дніпра склали присягу на вірність царю. Спроби об’єднати обидві частини козацької України походами Ю. Хмельницького завершилися […]...
20. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 4.2. Зовнішня політика козацької держави у 1654-1657 рр У підрозділі 4.1 під час розгляду відносин Б. Хмельницького з володарями інших держав, свідомо упускалися взаємини а Московським царством, оскільки вони в підсумку спричинилися до важливих змін, які суттєво вилинули як на становище України на міжнародній арспі, так і на розклад сил у Східній Європі. Йдеться, звичайно ж, про Переяславську раду 1654 р. та спілку […]...
21. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 1.3. Київська Русь у міжнародних відносинах другої половини XI – першої третини XII ст Смерть Ярослава Мудрого 1054 р., незважаючи на укладений ним заповіт, стала відправною точкою децентралізаційних процесів у Київській Русі. Зовні все виглядало так, що сини Ярослава Мудрого діяли злагоджено й узгоджено, тому їх правління інколи називають тріумвіратом, але насправді було не зовсім так. На князя Ізяслава мали вагомий вплив брати Святослав і Всеволод. Найбільш самодостатньою особистістю […]...
22. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 1.1. Вихід Київської Русі на міжнародну арену 1.1. Вихід Київської Русі на міжнародну арену Друга половина V-VI ст. були періодом військової активізації слов’ян загалом і антського племінного угрупування зокрема. Дослідники вважають, що значною мірою таке пожвавлення спричинили авари, котрі нападаючи на Візантію, втягували у походи залежні від них слов’янські племена, а почасти цьому сприяло саме розселення слов’ян, яких манили землі багатої імперії. […]...
23. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Розділ 12. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ в 50-80-х роках 12.1. Українська дипломатія періоду “відлиги” Перший етап відлиги, розрядки у відносинах Схід-Захід, пов’язаний з іменем М. Хрущова. З погрозами застосування ядерної зброї як з боку СІЛА, так і СРСР, виникали ситуації навколо сірійського конфлікту 1957 р., Лівану і Тайваню 1958 р., Берліна 1961 р., Карибської кризи 1962 р. тощо. Водночас, такими методами досягти порозуміння та […]...
24. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – ПЕРЕДМОВА Історичний досвід дипломатичної боротьби за міжнародне визнання та утвердження української державності налічує понад тисячу років. Державотворча діяльність київських князів IX-XII ст., дипломатична діяльність Данила Галицького, Богдана – Зеновія Хмельницького, Івана Виговського, Івана Мазепи та багатьох інших українських гетьманів і дипломатів вивели “українське питання” на перший план європейської історії у різні періоди розвитку світової політики. Будучи […]...
25. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Розділ 13. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 13.1. Становлення основ зовнішньої політики України На тлі загострення протиріч міжнаціонального та внутрішньополітичного характеру в СРСР, Декларація про державний суверенітет України, схвалена 16 липня 1990 р. Верховною Радою, надала якісно нового вигляду та характеру зовнішньополітичній діяльності України. Відтоді зовнішня політика нашої держави розвивалася послідовно й поступально. У Декларації Україна проголошувалася суб’єктом міжнародного права та рівноправним […]...
26. Міжнародні організації – Кучик О. С – 2.3.3.5. Зовнішньополітична діяльність Ради Як зазначається в документах та деклараціях РСАДПЗ, “у сфері зовнішньої політики курс Ради є чітким, позбавленим будь-якої двозначності і непорозумінь. Його основою є неприєднання до блоків, повага до норм міжнародного права, невтручання у внутрішні справи інших держав, наполеглива праця на благо укріплення основ миру та справедливості між народами, встановлення безпеки і стабільності в усьому світі”. […]...
27. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 3.1. Міжнародний контекст появи українського козацтва 3.1. Міжнародний контекст появи українського козацтва Південь України віддавна був місцем зіткнення кочових народів і осілого слов’янського населення. Могутні державні утворення (Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, як згодом, зрештою, і Литовсько-польська держава) з поперемінним успіхом намагалися взяти під контроль малозаселені степові терени і перенести межу осілості якомога далі, однак у давні часи таке панування ніколи не […]...
28. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 3.4. Молдавський напрям діяльності козацтва Молдавське князівство (госпударство), яке в XVI-XVIII ст. перебувало в невигідному геополітичному становищі, затисну – те між могутніми державами – Польщею та Туреччиною (а раніше – між Угорщиною та Золотою Ордою), – більшість часу перебувало у васальній залежності котрогось зі сильніших сусідів. У другій половині XV ст. Молдавія надовго підпорядкувалася Османській імперії, при чому Польща завжди […]...
29. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 2.4. Галицько-Волинська держава на міжнародній арені у другій половині XIII – першій половині XIV ст Смерть Данила Галицького, та ще й у час татарської активізації, загрожувала не лише ослабленням, а й можливим роздробленням Галицько-Волинської держави. Василько Романович, який формальпо залишився за старшого в роді, тримав лише Володимир і Берестя; Лев Данилович – Галич, Перемишль і Белз; Мстислав Данилович – Луцьк, а Шварно Данилович – Холм і Дорогичип. До відкритого протиборства […]...
30. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Розділ З. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ (до 1648 р.) 3.1. Міжнародний контекст появи українського козацтва Південь України віддавна був місцем зіткнення кочових народів і осілого слов’янського населення. Могутні державні утворення (Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, як згодом, зрештою, і Литовсько-польська держава) з поперемінним успіхом намагалися взяти під контроль малозаселені степові терени і перенести межу осілості якомога далі, однак у давні часи таке панування ніколи не […]...
31. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 4.1. Утвердження держави Богдана Хмельницького на міжнародній арені 4.1. Утвердження держави Богдана Хмельницького на міжнародній арені Вибух повстання Богдана Хмельницького був певною несподіванкою для Речі Посполитої, яка у той час переживала чи не найкращі часи у своїй історії. Десятиліття після розгрому попереднього козацького повстання 1638 р. під проводом Якова Острянина, Карпа Скидана і Дмитра Гуні називали “золотим спокоєм”. Річ Посполита втішалася своєю заможністю […]...
32. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 3.5. Спроби залучення козаків на службу до європейських та азійських монархів Як уже згадувалося, з XVI ст. козаків неодноразово залучала місцева адміністрація Литовсько-польської держави для оборони кордонів, а також для каральних походів проти загрози з півдня. З одного боку, прикордонні старости потребували козацької збройної сили для реалізації цих заходів, з іншого – самі козацькі загони шукали, до кого б стати на службу. Козаки сприймали себе як […]...
33. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 3.2. Залучення козаків урядом Речі Посполитої до воєн із сусідніми державами Козацьке військо, яке добре показало себе в обороні південних кордонів під командуванням місцевої адміністрації, привернуло увагу литовського уряду під час Лівонської війни. У 1558 р. Московія, яка прагнула здобути вихід до Балтійського моря, розпочала війну проти Лівонського ордену, котрий у той час переживав кризу, пов’язану з Реформацією та низкою поразок. Натомість Московія поступово зміцнювала свої […]...
34. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 6.2. “Українське питання” у системі міжнародних відносин “Українське питання” піднімалось не лише національно – визвольними змаганнями українського народу 1917-1920 рр., воно виникло значно раніше, в часи козацької держави Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи. Це питання посідало помітне місце у зовнішньополітичних ідеях зарубіжних політиків різних часів, зокрема, у доктрині Бона – парта Наполеона на початку XIX ст. та залізного канцлера Отто […]...
35. Історія України: відповіді на екзаменаційні білети – Лазарович M. B. – 11. Утворення Галицько-Волинського князівства. Князь Роман Мстиславич Наприкін. XII – у першій пол. XIII ст. Давньоруська держава занепадає. Внаслідок цього в історичній науці тривалий час панувала думка, що на її руїнах виникло – як наступник Київської Русі – Владимиро-Суздальське князівство, а потім і Московське царство. Проте видатний український історик М. Грушевський переконливо довів, що безпосереднім наступником державності Київської Русі було Галицько-Волинське князівство. […]...
36. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – SUMMARY Main periods of formation and development of foreign policy activity of the Ukrainian state are considered in this textbook on the basis of extensive material. A wide range of issues conccming foreign policy activity of the Ukrainian governments are presented; the place and role of our state in the international relations arc analysed. The book […]...
37. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 3.3. Відносини українських козаків із Кримським ханством і Туреччиною Саме виникнення козацтва безпосередньо пов’язане з протистоянням кочовому та мусульманському світові, уособленням якого були татарські орди Криму та Північного Причорномор’я, а також їхній сюзерен – Османська імперія. Кримське ханство як незалежна держава виникло 1449 р. в час правління Хаджі – Гірея Ангела (Мелека), хоча досить швидко потрапило у васальну залежність від Османської імперії (1475 р.). […]...
38. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 14.2. Становлення відносин з міжнародними організаціями 14.2.1. Діяльність України в ООН ООН і надалі залишалася потужним рупором України на міжнародній арені. Проголошення незалежності відкривало нові можливості співпраці в рамках Організації, її спеціалізованих інституцій та програм. З 1990 р. – Україна член Комітету з використання космічного простору в мирних цілях, упродовж 1990-1993 рр. – співпрацює в рамках Програми ООН з навколишнього середовища […]...
39. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Рекомендована література Розвиток двосторонніх відносин посідає на сучасному етапі важливе місце у системі зовнішньополітичної активності України. Як уже зазначалося, домінування розвитку, насамперед двосторонніх відносип, навіть у рамках Співдружності Незалежних Держав над колективними формами співробітництва наголошує на необхідності динамічного розвитку саме двостороннього співробітництва. Саме на цьому напрямі було зосереджено увагу МЗС нашої держави протягом останніх років. У цьому […]...
40. Зовнішня політика України – Кучик О. С. – 9.4. Утворення Союзу PCP. Втрата Україною її дипломатичних прерогатив Розвиток співпраці між радянськими республіками, посилення центристських настроїв у середовищі більшовицької партії Росії, навіть несприйияття її керівництвом ідеї самовизначення чи федералізму, зумовили утворення союзної держави. У 1922 р. був створений Союз Радянських Соціалістичних Республік. Його передумовою став укладений 1 червня 1919 р. більшістю радянських реснублік військово-політичний союз. За його умовами об’єднувалися дипломатичні зусилля, збройні сили, […]...