Зовнішньоекономічні операції і контракти – Козик В. В. – 4.2. Структура, зміст та особливості оформлення зовнішньоторгових контрактів купівлі-продажу
Підставою для здійснення зовнішньоекономічної операції є договір (контракт) – письмово оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов язків у зовнішньоекономічній діяльності Права, обов’язки і відповідальність партнерів за угодою згруповані в окремих розділах:
■ преамбула (визначення сторін);
– предмет контракту;
– кількість (або ціна та кількість);
– базові умови поставки товарів;
– ціна та загальна сума контракту;
– якість товару;
– строк та умови поставки;
– умови платежу;
– умови передавання-приймання товару;
– гарантії претензії;
– пакування та маркірування товару;
– відвантажування товару; .
– санкції;
– страхування;
– форс-мажорні обставини;
– арбітраж;
– інші умови;
– юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.
Вищенаведена структура контракту є зразком. При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об’єднані або введені інші.
Питання форми, порядку складання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) регулюють такі законодавчі та нормативні акти України:
– Цивільний кодекс України;
– Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 року;
– Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року №59-ХІІ;
– Закон України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15 вересня 1995 року;
– Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року N15-93;
– Указ Президента України “Про застосування Міжнародних правил Інтерпретації комерційних термінів” від 4 жовтня 1994 року;
– Указ Президента України “Про заходи щодо упорядкування розрахунків за договорами, які складають суб’єкти підприємницької діяльності України” від 4 жовтня 1994 року;
Указ Президента України “Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 27 січня 1995 року;
– Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про тилові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті” від 21 червня 1995 року N 444;
* Наказ Міністрів зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України “Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)” від 5 жовтня 1995 року N 75.
Згідно з документом “Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) ” від 5 жовтня 1995 року N 75, яке застосовується при укладенні зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу товарів (послуг, робіт) та товарообмінних договорів між українськими та іноземними суб’єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності та видів діяльності, ЗТК купівлі-продажу повинен включати такі статті: назву, номер(и) контракту; місце укладення; дату укладення; сторони; предмет; кількість; якість; БУП та строк поставки; ціну та загальну вартість; умови платежу; умови здачі/приймання товару; упаковку та маркірування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; арбітраж; юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін.
Розмежування тексту ЗТК на ці статті (структура ЗТК) не обов’язково має бути аналогічне структурі, наведеній у Положенні. Послідовність статей визначається на розсуд контрагентів.
Розглянемо міжнародну практику особливостей розроблення окремих розділів контракту.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)