Зовнішньоекономічна діяльність – Рум’янцев А. П. – Розділ VIII. Зовнішньоекономічна діяльність в сфері науково-технічних відносин
I. Науково-технічний потенціал.
II. Механізму здійснення науково-технічних зв’язків (НТЗ).
III. Форми реалізації НТЗ на світовому ринку.
Сучасна науково-технічна революція обумовлює розвиток зв’язків між суб’єктами ЗЕД в сфері науки і техніки.
Вперше термін науково-технічна революція (НТР) був запропонований англійським вченим Джоном Берналом для визначення сучасного науково-технічного перевороту.
1. Характерні риси НТР. На кінець 20 століття склалася наступна структура зайнятості населення:
– 5% – сільське господарство;
– 10% – промисловість;
– 85% – наука, освіта, управління, транспорт, послуги, торгівля.
2. Основні капіталовкладення сьогодні здійснюються в науку, в людину.
3. Зростання продуктивності праці (ПТ):
– в кам’яному віці – більше 2-2,5% за кожні 10 тис. років;
– в період рабовласництва – 4% в кожні 100 років;
– за останні 100 років – зростання в декілька разів. Суть НТР – злиття революцій в науці та техніці. Напрями досягнень, що розкривають конкретний зміст НТР:
O атомна енергія, термоядерна енергія;
O матеріали із заданими характеристиками (для освоєння космосу, землі тощо);
O нові способи одержання, перетворення, збереження інформації;
O нові засоби зв’язку;
O глобальне освоєння землі.
І. Науково-технічний потенціал
Науково-технічний потенціал (НТН) характеризується:
– рівнем розвитку його структурних елементів;
– зв’язків між ними;
– форм і методів використання. НТН:
– кадри;
– інформація;
– матеріально-технічна частина;
– організація. Показники ПТП:
– витрати на науково-технічний прогрес;
– ефективність нововведень;
– кадровий потенціал;
– впровадження нової техніки;
– економія живої праці;
– чисельність зайнятих в науці;
– питома вага робітників та службовців;
– чисельність наукових робітників;
– витрати на науку.
Економічні закони та науково-технічні відносини:
1. Закон підвищення потреб.
2. Закон відповідності продуктивних сил виробничим відносинам.
3. Закон вартості.
4. Закон попиту і пропозиції.
5. Закон зростання продуктивності праці.
II. Механізм здійснення науково-технічних зв’язків
Механізм МПТЗ – це сукупність принципів, форм, методів, за допомогою яких здійснюється міжнародне науково-технічне співробітництво суб’єктів ЗЕД
Міжнародні науково-технічні зв ‘язки (МПТЗ) – це відносини між суб’єктами світового господарства з приводу використання досягнень сучасної науки та техніки. Основною концентрованою формою міжнародних науково-технічних відносин (МНТВ) виступає науково-технічний та технологічний обмін між країнами-партнерами.
Цілі МНТВ полягають в:
– прискоренні технологічного переозброєння господарських об’єктів економіки;
– підвищенні конкурентоспроможності продукції;
– збільшенні експорту та зменшення імпорту;
– розвиток МНТЗ на основі спеціалізації та кооперації виробництва;
– отримання прибутку. Види МИТО:
– чистий вигляд (знання, досвід, інформація);
– уречевлений вигляд (матеріали, машини, обладнання). Сфера МНТЗ включає науку, техніку, виробництво, управління.
III. Форми реалізації НТЗ на світовому ринку
1. Передача, продаж, надання по ліцензії промислової власності. Ліцензійна угода – зовнішньоторговельна угода, за якою одна із сторін (ліцензіар) пропонує іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта ліцензії.
2. Надання ноу-хау, тобто технологічного досвіду. Це передача повністю або частково конфіденційних знань технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру. Різниця між ліцензією та ноу-хау полягає в тому, що перша – патентується, а остання – ні.
3. Надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу та використання машин, обладнання, напівфабрикатів та матеріалів, отриманих шляхом купівлі, оренди, лізингу тощо.
4. Науково-технологічне промислове співробітництво у зв’язку з експлуатацією машин, обладнання, напівфабрикатів, матеріалів.
5.Надання інжинірингових послуг, а саме:
O Консультації.
O Послуги.
O Технічний контроль.
O Консультації, технологічно визначені в часі.
O Проектування нової технології.
O Технічне сприяння при проведенні спеціальних робіт.
O Проведення випробувань та перевірка обладнання:
– переробка сировини замовника із використанням оригінальної технології;
– передача технології в межах науково-технічної та виробничої кооперації.
O Передача технології в межах інвестиційного співробітництва (машини, обладнання, монтажні роботи, консультації навчання спеціалістів, технологічні лінії).
O Науково-технічна кооперація.
O Спільна розробка науково-технічних тем.
O Виконання науково-технічних робіт на замовлення.
O Міжнародні науково-виробничі об’єднання.
O Міжнародні лабораторії та центри.
O Міжнародні науково-технічні інститути.
O Передача науково-технічної інформації (конференції, симпозіуми, виставки, ярмарки).
O Підготовка кадрів.
O Найом вчених, спеціалістів.
Час впровадження окремих наукових результатів у виробництво називається лагом.
Цей лаг для окремих винаходів, наприклад, такий :
– фотографія – 112 років;
– електрика – 80 років;
– телебачення – 12 років;
– транзистори – 5 років;
– інтегральні схеми – 3 роки.
Сучасний стан по окремим країнам часового лагу (наука виробництво):
O Японія – 2-3,5 роки;
O СІЛА – 5-7 років;
O Німеччина – 5-10 років;
O Франція – 8-10 років.
Торгівля ліцензіями. Питома вага економічно розвинених країн на світовому ринку ліцензій:
– 90% експорту;
– 85% імпорту.
Лідером є СІЛА, на які припадає 2/3 всього продажу ліцензій. Дохід від продажів ліцензій складає:
– СІЛА – 11-12 млрд. дол.;
– Англія – 1 млрд. дол.;
– Італія – 1,2 млрд. дол.;
– Німеччина – 0,8 млрд. дол.;
– Франція – 0,6 млрд. дол.;
– Японія – 1,3 млрд. дол.
Лідером по імпорту ліцензій є Японія (2 тис. ліцензій в рік). Темпи зростання світового обороту ліцензій:
– 1960-1980 роки – більше 12разів;
– 1980-2000 роки – більше 10 разів.
Ціна на ліцензію повинна покрити витрати покупця. 1. Ціна на науково-технічну продукцію:
А) Ц л. дог. = _ П х К, де:
Ц лдог – ціна ліцензії договірна; П – прибуток;
К – частка (%) власника розробки.
Б) Ц,.””. = Е х К, де:
Е – ефект від реалізації науково-технічної продукції.
В) Ц л. дог. = С нтп + (Р х 3)/100, де:
С нтп – собівартість науково-технічної продукції;
Р – рентабельність у %;
З – затрати на науково-технічну продукцію.
2. Ціна ліцензії.
И = ((10/30)/100) х (А^ х 100), де:
И – розмір роялті. Роялті – це процент, який отримує ліцензіар продажу ліцензії;
А – додатковий прибуток від ліцензії, який очікується від одиниці продукції;
Z – світова ціна одиниці ліцензованої продукції. Або
И8= (К/8) х 100, де:
Яз – ставка роялті; К – річна сума роялті;
Б – річна вартість чистих продажів за мінусом податків. Ціна ліцензії:
СР = ХУх х ^ х р, де:
Ср – ціна ліцензії;
УІ – об’єм продукції і-року;
2, – ціна одиниці продукції і-року;
Р – розмір роялті у %.
Особливості міжнародного продажу ліцензій та ноу-хау
Відмінність ліцензій від ноу-хау:
А) об’єкт ліцензійних операцій – винаходи, науково-технічний досвід;
Б) зацікавленість ліцензіара полягає в збільшенні володіння ринком;
В) немає повного відчуження товару від виробника (зберігається титул власності);
Г) передача прав на господарювання (ліцензіар отримує технологічну ренту).
Види ліцензійних угод:
– проста – право продавати ліцензію іншим особам, самостійно використовувати;
– виключна – виключне право на використання патенту ліцензіа-том та ліцензіаром;
– повна – повна передача прав на винахід на певний проміжок часу ліцензіату.
Доцільність продажу ліцензій (технологій):
– великий об’єм внутрішнього ринку;
– неможливість використання в своїй країні;
– неможливість експорту продукції, виготовленої на цій технології.
Доцільність купівлі ліцензій:
– передбачається висока конкурентоспроможність товару, що буде випускатися;
– отримання додаткового прибутку від реалізації товару.
Терміни ліцензійних угод:
– 3-7 років – для безпатентної ліцензії (більші капітальні затрати, більший термін освоєння);
– 5-7 років – для патентної ліцензії (менший термін морального старіння (електроніки, приладобудування);
– 7-10 років – для безкоштовних ліцензій (більші капітальні вкладення, термін освоєння продукції – більше 2 років);
– 8 та більше років – патентні ліцензії (залежність від терміну дії патенту).
Види оплати ліцензійних угод:
1. Роялті – періодичні процентні відрахування (частка собівартості), які становлять 2-10%, а частіше – 3-5%. Справедливі роялті встановлюються на основі статистичних даних. Роялті в окремих галузях:
– фармацевтична промисловість – 10-15%;
– хімічна – 2-5%;
– товари народного споживання – 2-3%.
2. Участь ліцензіара в прибутку ліцензіата:
– 20-30% – по виключній ліцензії;
– до 10% – по простій та повній ліцензії.
3. Паушальний платіж – виплата ліцензіару твердо фіксованої суми в 2-3 прийоми. Наприклад, 50% – після підписання договору, 40% – після поставки обладнання та технології (документації), 10% – після пуску обладнання. Чисті паушальні платежі є рідким явищем. Частіше використовується комбінована оплата: 10-13% – паушальна оплата, залишок – по роялті.
4. Початкова оплата готівкою (10-50% ліцензій).
5. Передача цінних паперів (акцій, облігацій) – 15% ліцензій.
6. Передача технічної документації як форма оплати (має місце в Японії).
Умови оплати ліцензій:
– валюта оплати;
– форма розрахунку;
– порядок розрахунку;
– база нарахувань обчислення вартості ліцензії;
– дозвіл на оплату та переказ грошових сум;
– податок оплати ліцензій лежить на ліцензіаті.