Зовнішньоекономічна діяльність – Рум’янцев А. П. – Розділ VIII. Зовнішньоекономічна діяльність в сфері науково-технічних відносин

I. Науково-технічний потенціал.

II. Механізму здійснення науково-технічних зв’язків (НТЗ).

III. Форми реалізації НТЗ на світовому ринку.

Сучасна науково-технічна революція обумовлює розвиток зв’язків між суб’єктами ЗЕД в сфері науки і техніки.

Вперше термін науково-технічна революція (НТР) був запропонований англійським вченим Джоном Берналом для визначення сучасного науково-технічного перевороту.

1. Характерні риси НТР. На кінець 20 століття склалася наступна структура зайнятості населення:

– 5% – сільське господарство;

– 10% – промисловість;

– 85% – наука, освіта, управління, транспорт, послуги, торгівля.

2. Основні капіталовкладення сьогодні здійснюються в науку, в людину.

3. Зростання продуктивності праці (ПТ):

– в кам’яному віці – більше 2-2,5% за кожні 10 тис. років;

– в період рабовласництва – 4% в кожні 100 років;

– за останні 100 років – зростання в декілька разів. Суть НТР – злиття революцій в науці та техніці. Напрями досягнень, що розкривають конкретний зміст НТР:

O атомна енергія, термоядерна енергія;

O матеріали із заданими характеристиками (для освоєння космосу, землі тощо);

O нові способи одержання, перетворення, збереження інформації;

O нові засоби зв’язку;

O глобальне освоєння землі.

І. Науково-технічний потенціал

Науково-технічний потенціал (НТН) характеризується:

– рівнем розвитку його структурних елементів;

– зв’язків між ними;

– форм і методів використання. НТН:

– кадри;

– інформація;

– матеріально-технічна частина;

– організація. Показники ПТП:

– витрати на науково-технічний прогрес;

– ефективність нововведень;

– кадровий потенціал;

– впровадження нової техніки;

– економія живої праці;

– чисельність зайнятих в науці;

– питома вага робітників та службовців;

– чисельність наукових робітників;

– витрати на науку.

Економічні закони та науково-технічні відносини:

1. Закон підвищення потреб.

2. Закон відповідності продуктивних сил виробничим відносинам.

3. Закон вартості.

4. Закон попиту і пропозиції.

5. Закон зростання продуктивності праці.

II. Механізм здійснення науково-технічних зв’язків

Механізм МПТЗ – це сукупність принципів, форм, методів, за допомогою яких здійснюється міжнародне науково-технічне співробітництво суб’єктів ЗЕД

Міжнародні науково-технічні зв ‘язки (МПТЗ) – це відносини між суб’єктами світового господарства з приводу використання досягнень сучасної науки та техніки. Основною концентрованою формою міжнародних науково-технічних відносин (МНТВ) виступає науково-технічний та технологічний обмін між країнами-партнерами.

Цілі МНТВ полягають в:

– прискоренні технологічного переозброєння господарських об’єктів економіки;

– підвищенні конкурентоспроможності продукції;

– збільшенні експорту та зменшення імпорту;

– розвиток МНТЗ на основі спеціалізації та кооперації виробництва;

– отримання прибутку. Види МИТО:

– чистий вигляд (знання, досвід, інформація);

– уречевлений вигляд (матеріали, машини, обладнання). Сфера МНТЗ включає науку, техніку, виробництво, управління.

III. Форми реалізації НТЗ на світовому ринку

1. Передача, продаж, надання по ліцензії промислової власності. Ліцензійна угода – зовнішньоторговельна угода, за якою одна із сторін (ліцензіар) пропонує іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта ліцензії.

2. Надання ноу-хау, тобто технологічного досвіду. Це передача повністю або частково конфіденційних знань технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру. Різниця між ліцензією та ноу-хау полягає в тому, що перша – патентується, а остання – ні.

3. Надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу та використання машин, обладнання, напівфабрикатів та матеріалів, отриманих шляхом купівлі, оренди, лізингу тощо.

4. Науково-технологічне промислове співробітництво у зв’язку з експлуатацією машин, обладнання, напівфабрикатів, матеріалів.

5.Надання інжинірингових послуг, а саме:

O Консультації.

O Послуги.

O Технічний контроль.

O Консультації, технологічно визначені в часі.

O Проектування нової технології.

O Технічне сприяння при проведенні спеціальних робіт.

O Проведення випробувань та перевірка обладнання:

– переробка сировини замовника із використанням оригінальної технології;

– передача технології в межах науково-технічної та виробничої кооперації.

O Передача технології в межах інвестиційного співробітництва (машини, обладнання, монтажні роботи, консультації навчання спеціалістів, технологічні лінії).

O Науково-технічна кооперація.

O Спільна розробка науково-технічних тем.

O Виконання науково-технічних робіт на замовлення.

O Міжнародні науково-виробничі об’єднання.

O Міжнародні лабораторії та центри.

O Міжнародні науково-технічні інститути.

O Передача науково-технічної інформації (конференції, симпозіуми, виставки, ярмарки).

O Підготовка кадрів.

O Найом вчених, спеціалістів.

Час впровадження окремих наукових результатів у виробництво називається лагом.

Цей лаг для окремих винаходів, наприклад, такий :

– фотографія – 112 років;

– електрика – 80 років;

– телебачення – 12 років;

– транзистори – 5 років;

– інтегральні схеми – 3 роки.

Сучасний стан по окремим країнам часового лагу (наука виробництво):

O Японія – 2-3,5 роки;

O СІЛА – 5-7 років;

O Німеччина – 5-10 років;

O Франція – 8-10 років.

Торгівля ліцензіями. Питома вага економічно розвинених країн на світовому ринку ліцензій:

– 90% експорту;

– 85% імпорту.

Лідером є СІЛА, на які припадає 2/3 всього продажу ліцензій. Дохід від продажів ліцензій складає:

– СІЛА – 11-12 млрд. дол.;

– Англія – 1 млрд. дол.;

– Італія – 1,2 млрд. дол.;

– Німеччина – 0,8 млрд. дол.;

– Франція – 0,6 млрд. дол.;

– Японія – 1,3 млрд. дол.

Лідером по імпорту ліцензій є Японія (2 тис. ліцензій в рік). Темпи зростання світового обороту ліцензій:

– 1960-1980 роки – більше 12разів;

– 1980-2000 роки – більше 10 разів.

Ціна на ліцензію повинна покрити витрати покупця. 1. Ціна на науково-технічну продукцію:

А) Ц л. дог. = _ П х К, де:

Ц лдог – ціна ліцензії договірна; П – прибуток;

К – частка (%) власника розробки.

Б) Ц,.””. = Е х К, де:

Е – ефект від реалізації науково-технічної продукції.

В) Ц л. дог. = С нтп + (Р х 3)/100, де:

С нтп – собівартість науково-технічної продукції;

Р – рентабельність у %;

З – затрати на науково-технічну продукцію.

2. Ціна ліцензії.

И = ((10/30)/100) х (А^ х 100), де:

И – розмір роялті. Роялті – це процент, який отримує ліцензіар продажу ліцензії;

А – додатковий прибуток від ліцензії, який очікується від одиниці продукції;

Z – світова ціна одиниці ліцензованої продукції. Або

И8= (К/8) х 100, де:

Яз – ставка роялті; К – річна сума роялті;

Б – річна вартість чистих продажів за мінусом податків. Ціна ліцензії:

СР = ХУх х ^ х р, де:

Ср – ціна ліцензії;

УІ – об’єм продукції і-року;

2, – ціна одиниці продукції і-року;

Р – розмір роялті у %.

Особливості міжнародного продажу ліцензій та ноу-хау

Відмінність ліцензій від ноу-хау:

А) об’єкт ліцензійних операцій – винаходи, науково-технічний досвід;

Б) зацікавленість ліцензіара полягає в збільшенні володіння ринком;

В) немає повного відчуження товару від виробника (зберігається титул власності);

Г) передача прав на господарювання (ліцензіар отримує технологічну ренту).

Види ліцензійних угод:

– проста – право продавати ліцензію іншим особам, самостійно використовувати;

– виключна – виключне право на використання патенту ліцензіа-том та ліцензіаром;

– повна – повна передача прав на винахід на певний проміжок часу ліцензіату.

Доцільність продажу ліцензій (технологій):

– великий об’єм внутрішнього ринку;

– неможливість використання в своїй країні;

– неможливість експорту продукції, виготовленої на цій технології.

Доцільність купівлі ліцензій:

– передбачається висока конкурентоспроможність товару, що буде випускатися;

– отримання додаткового прибутку від реалізації товару.

Терміни ліцензійних угод:

– 3-7 років – для безпатентної ліцензії (більші капітальні затрати, більший термін освоєння);

– 5-7 років – для патентної ліцензії (менший термін морального старіння (електроніки, приладобудування);

– 7-10 років – для безкоштовних ліцензій (більші капітальні вкладення, термін освоєння продукції – більше 2 років);

– 8 та більше років – патентні ліцензії (залежність від терміну дії патенту).

Види оплати ліцензійних угод:

1. Роялті – періодичні процентні відрахування (частка собівартості), які становлять 2-10%, а частіше – 3-5%. Справедливі роялті встановлюються на основі статистичних даних. Роялті в окремих галузях:

– фармацевтична промисловість – 10-15%;

– хімічна – 2-5%;

– товари народного споживання – 2-3%.

2. Участь ліцензіара в прибутку ліцензіата:

– 20-30% – по виключній ліцензії;

– до 10% – по простій та повній ліцензії.

3. Паушальний платіж – виплата ліцензіару твердо фіксованої суми в 2-3 прийоми. Наприклад, 50% – після підписання договору, 40% – після поставки обладнання та технології (документації), 10% – після пуску обладнання. Чисті паушальні платежі є рідким явищем. Частіше використовується комбінована оплата: 10-13% – паушальна оплата, залишок – по роялті.

4. Початкова оплата готівкою (10-50% ліцензій).

5. Передача цінних паперів (акцій, облігацій) – 15% ліцензій.

6. Передача технічної документації як форма оплати (має місце в Японії).

Умови оплати ліцензій:

– валюта оплати;

– форма розрахунку;

– порядок розрахунку;

– база нарахувань обчислення вартості ліцензії;

– дозвіл на оплату та переказ грошових сум;

– податок оплати ліцензій лежить на ліцензіаті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

Зовнішньоекономічна діяльність – Рум’янцев А. П. – Розділ VIII. Зовнішньоекономічна діяльність в сфері науково-технічних відносин