Зовнішньоекономічна діяльність – Рум’янцев А. П. – II. Основні форми та методи здійснення зовнішньої торгівлі суб’єктами ЗЕД

Форми зовнішньої торгівлі суб’єктів ЗЕД розглядається по трьом критеріям:

І. По критерію специфіки об’єкта виділяють такі форми зовнішньої торгівлі суб’єктів ЗЕД:

А) торгівля товарами, що, зокрема, включає:

– сировинні товари;

– паливно-мастильні матеріали;

– продовольчі товари;

– напівфабрикати;

– готові вироби;

– тощо;

Б) торгівля послугами, в том числі:

– торгівля ліцензіями;

– патентами;

– ноу-хау;

– інжиніринговими послугами;

– страховими послугами;

– маркетинговими послугами;

– обліковими послугами;

– аудиторськими послугами;

– юридичними послугами;

– туристичними послугами;

– транспортними послугами;

– консалтинговими послугами;

– консигнаційними послугами;

– експедиторськими послугами;

– тощо.

II. По критерію специфіки взаємодії суб ‘єктів ЗЕД виділяють такі форми їх зовнішньої торгівлі:

1. Традиційна зовнішня торгівля – це експортно-імпортні операції суб’єктів ЗЕД, які здійснюються на умовах оплати товарів та наданих послуг у грошовій формі (товар – гроші, гроші – товар), тобто товари продають/купують за гроші,

2. Торгівля кооперованою продукцією, тобто це торгівля продукцією, яка випускається на основі міжнародних договорів про кооперацію виробництва.

Цей вид зовнішньої торгівлі означає, що суб’єкти ЗЕД до здійснення акту купівлі-продажу товару мають виробничі відносини (зовнішньоекономічні контракти про кооперацію виробництва даної продукції) і продовжують їх після здійснення зовнішньоторговельної угоди. При цій формі торгівлі реалізується тільки кооперативна продукція, тобто та продукція обмін якої є предметом відповідних зовнішньоекономічних контрактів суб’єктів ЗЕД.

3. Зустрічна торгівля суб’єктів ЗЕД – це товарообмінні угоди. Основні різновиди зустрічної торгівлі суб’єктів ЗЕД:

3.1. Товарообмінні компенсаційні угоди на безвалютній основі, вони включають:

3.1.1. Угоди з одноразовою поставкою товарів, які діляться на:

А) бартерні угоди;

Б) пряма компенсація.

Розглянемо ці підвиди зустрічної торгівлі більш детально:

А) бартерні угоди передбачають облік погодженої кількості одного товару на інший. Бартерні операції передбачають:

– одноразову поставку товарів у визначний пункт призначення;

– розрив між поставками товарів не повинен перевищувати один рік;

Б) пряма компенсація – це взаємна поставка товарів на однакову суму без розрахунків у валюті. Пряма компенсація, на відміну від бартерних угод передбачає обмін декількох видів товарів.

3.1.2. Угоди з довготривалими термінами виконання. Вони включають:

А) базові угоди, які застосовуються крупними компаніями, країнами і передбачають підписання договорів з партнерами на тривалий період. В цих договорах фіксуються списки товарів, які поставляють партнери один одному;

Б) угоди про товарообмін на основі списку – зобов’язань. Цей вид зустрічної торгівлі передбачає обмін списками товарів між партнерами, в яких вони взаємозацікавлені. Термін дії цих угод від 3-5 років;

В) протоколи про товарообмін. Це правова основа для взаємного обміну товарами між партнерами протягом установленого терміну (як правило один рік).

3.2. Компенсаційні угоди на комерційній основі, включають:

3.2.1. Короткострокові компенсаційні угоди, до них відносяться:

А) угоди з частковою компенсацією. Вони передбачають: покриття певної частини експорту, купівлю товарів у країни-імпортера. Частина експорту, що залишилась сплачується грошима;

Б) угоди з повною компенсацією. Вони означають купівлю товарів на суму, яка рівна, або перевищує по вартості поставки експортних товарів;

В) трьохстороння компенсаційна угода. Вона означає участь у її виконанні посередника від третьої сторони (країни). При цьому поставки здійснюються у третю країну, а експортер отримує оплату за них від імпортера У ВКВ.

3.2.2. Зустрічні закупки. Вони включають:

А) паралельні угоди. Ці угоди означають, що партнери заключають два окремих договори:

– на експорт товару;

– на зустрічну закупку товарів.

Термін дії паралельних угоди від 2 до 5 років.

Б) джентльменська угода. Означає, що партнери заключають договір, при якому експортер не має зобов’язань по зустрічній поставці товарів, але готовий закупити у імпортера товари;

В) угоди з переданням фінансових зобов ‘язань. Означають, що експортер передає свої зобов’язання по зустрічній закупці товарів третій стороні (як правило крупним торговим фірмам).

3.2.3. Авансові закупки. Означають, що експортер бере на себе зобов’язання придбати товар у імпортера в обмін на його зобов’язання купити товар у експортера в такому ж обсязі.

3.3. Компенсаційні угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво, включають:

3.3.1. Великомасштабні довготривалі компенсаційні договори із зворотною закупівлею товарів. Вони діляться на такі підвиди:

А) угоди, в яких зобов’язання по компенсації вище вартості товарів, що постачаються по цій угоді. Застосовуються при закупні устаткування на основі довгострокових кредитів. Такий кредит повертається у вигляді готової продукції, сировини, матеріалів;

Б) угоди, в яких зобов’язання по закупівлях рівні чи нижче вартості устаткування, що постачається.

Це означає, що зустрічні закупки можуть здійснюватися як у вигляді готової так і проміжної продукції по цінам підприємства постачальника. Ці ціни уточнюються щоквартально.

3.3.2. Угоди “про розподіл продукції”. Це угоди між партнерами про будівництво промислових об’єктів “під ключ”. Оплата будівництва підприємства здійснюється поставками продукції, що ним випускається. Частка таких поставок – 20-40% вартості об’єкта, що будується.

3.3.3. Угоди “розвиток – імпорт” означають, що витрати іноземної фірми, яка постачає комплектне устаткування на підприємство свого партнера будуть покриватися за рахунок зустрічних поставок продукції даного підприємства.

Поряд з розглянутими вище видами зустрічної торгівлі, необхідно відмітити операції з давальницькою сировиною,

Операції з давальницькою сировиною – це такі операції по переробці, збагаченню давальницької сировини, яку ввезено на митну територію України і вивезено за її межі з метою отримання готової продукції за відповідну плату.

Особливості здійснення операцій з давальницькою сировиною. Вони передбачають:

1. Обробку ДС, її збагачення або використання.

2. Різну кількість замовників та виконавців.

3. Наявність етапів, операцій по переробці даної сировини.

4. Можливість закупки ДС суб’єктами ЗЕД за іноземну валюту.

Суттєвою ознакою операцій з давальницькою сировиною є наступне – до таких операцій, насамперед, відносяться такі, у яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки складає не менше 20% загальної вартості готової продукції.

Давальницькою сировиною є:

1. Сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, енергоносії (вугілля, нафта, газ), які ввезені на митну територію України іноземним замовником.

2. Ті самі товари, які куплені іноземним замовником в Україні за іноземну валюту (ВКВ).

3. Ті самі товари, які вивезені за межі митної території України з метою використання при виробництві готової продукції та передбачають наступне її повернення в Україну або продаж в країні виробництва чи в іншій державі.

Право власності на давальницьку сировину. Воно передбачає:

А) на імпортовану давальницьку сировину в Україну та виготовлену з неї готову продукцію, право власності належить іноземним замовникам;

Б) на експортовану з України давальницьку сировину національними суб’єктами ЗЕД – їм належить право власності на готову продукцію, яку виготували з цієї давальницької сировини.

Суб ‘єкти операцій з давальницькою сировиною:

1. Суб’єкт ЗЕД, який надає давальницьку сировину і є замовником.

2. Суб’єкт ЗЕД, який здійснює переробку давальницької сировини і є виконавцем.

Розрахунки між суб’єктами ЗЕД по операціям з давальницькою сировиною:

1. Вони можуть проводиться в грошовій формі.

2. Вони здійснюються шляхом виділення виконавцю певної частки давальницької сировини.

3. Вони відбуваються шляхом поставок готової продукції замовником.

4. Такі розрахунки здійснюються також шляхом одночасного застосування перших трьох форм розрахунків при погодженні інтересів замовників і виконавців.

III. Третій загальний критерій (за яким виділяють форми зовнішньої торгівлі) суб’єктів ЗЕД є: специфіка регулювання зовнішньої торгівлі суб ‘єктів ЗЕД. До цих форм 3/Т відносяться:

1. Звичайна ЗТ – означає, що до всіх суб’єктів ЗЕД при здійсненні ними експортно-імпортних операцій застосовуються митні вимоги, які встановлені національним законодавством у повному обсязі.

2. Преференційна ЗТ – означає застосування до суб’єктів ЗЕД пільгових митних вимог.

3. Дискримінаційна ЗТ – означає обмеження зовнішньої торгівлі ЗЕД з боку держави чи групи держав.

Поряд з формами існують методи здійснення зовнішньої торгівлі суб’єктів ЗЕД. До них відносяться:

1. Пряма торгівля.

2. Непряма торгівля.

Пряма торгівля – це метод зовнішньої торгівлі, при якому між суб’єктами ЗЕД немає посередників.

Непряма торгівля – це метод здійснення ЗТ суб’єктами ЗЕД за допомогою посередників. Непряма ЗТ суб’єктів ЗЕД здійснюється такими конкретними методами:

1. 3/Т через посередників.

2. Біржова торгівля.

3. Аукціонна торгівля.

4. Міжнародні торги (тендери).

Розглянемо ці методи непрямої 3/Т суб’єктів ЗЕД. Торгівля через посередників. У непрямій 3/Т суб’єктів ЗЕД беруть участь такі посередники:

А) прості;

Б) повірені;

В) комісіонери;

Г) консигнатори;

Д) агенти;

Е) збутові посередники.

Наведені посередники заключають з фірмами-виробниками такі види договорів:

1. Договір з простим посередником. Цей договір передбачає, що іноземні юридичні, або фізичні особи (посередники) здійснюють пошук зацікавлених партнерів, які підписують між собою зовнішньоекономічний контракт. За це посередники отримають грошову винагороду.

2. Договір-доручення. Цей договір передбачає, що продавець та покупець імпортних товарів доручають посередникам (ін. особам, фірмам, організаціям) заключити експортні чи імпортні контракти від імені і за рахунок покупців і продавців.

3. Договір-комісії Цей договір передбачає, що посередники комісіонери заключають зовнішньоекономічні контракти від свого імені, але за рахунок продавця чи покупця імпортованих товарів. Винагорода – комісійні.

4. Договір консигнації. Цей договір передбачає, що продавці (консигнанти) поставляють товар на склади посередників (консигнаторів), які їх збувають покупцям. Отриману валютну виручку консигнатори переводять продавцям,

5. Договори зі збутовими посередниками (дистриб’юторами). Цей договір передбачає, що посередники (дистриб’ютори) самостійно займаються перепродажем товарів від свого імені і за свій рахунок.

6. Агентські угоди. Це угоди, які передбачають, що посередники:

А) сприяють укладанню зовнішньоекономічних контрактів;

Б) дані угоди агенти заключають від імені продавців і покупців.

7. Дилерські угоди. Це угоди з незалежними від постачальника юридичними і фізичними особами, які займаються перепродажем їх товарів.

Методом здійснення непрямої зовнішньої торгівлі суб ‘єктів ЗЕД є біржова торгівля. При здійсненні обмінних операцій в межах світового господарства виділяють 3 види міжнародних бірж.

1. М/н товарна біржа.

2. М/н фондова біржа.

3. М/н валютна біржа.

М/н товарна біржа є посередником при здійсненні зовнішньоторговельних операцій суб’єктами ЗЕД.

М/н товарна біржа – це організація, яка надає місце та забезпечує правила введення регулярної торгівлі біржовими товарами.

М/н товарна біржа – це стабільно діючі світові ринки, на яких здійснюється торгівля великими обсягами однорідних товарів.

На міжнародних товарних біржах здійснюються такі операції:

1. Угода на реальний товар (“спот”). Угода “спот” означає, що продавець чи покупець дійсно бажають продати або придбати реально існуючий товар.

Угоди “спот” діляться на:

А) угода з негайною поставкою товарів (до 15 днів з моменту укладення угоди);

Б) угоди на товар з поставкою у майбутньому (до 3 місяців). Ці угоди на реальний товар називаються “форвард”. Ціни угоди “форвард” враховують їх динаміку та зміни з моменту укладання угоди.

2. Термінові (ф ‘ючерсні) угоди. Вони не передбачають продаж реального товару у визначений термін. Ці угоди націлені на купівлю-продаж права на товар, тобто на документи володіння цим товаром.

3. Спекулятивні операції – це угоди, які розраховані на можливе підвищення цін на товари у майбутньому. Спекулятивні операції базуються на різниці цін по окремим товарам. Ця різниця в цінах виникає внаслідок:

А) продовження терміну реалізації товарів;

Б) зростання цін на товар;

В) використання взаємозаміщуючих товарів, ціни на які нижчі.

4. Операції хеджирування (страхування). Вони здійснюються з метою уникнення збитків від зміни цін.

Методом непрямої з/торгівлі суб ‘єктів ЗЕД є аукціонна торгівля.

Аукціон – це публічний продаж будь-якого майна, речей, товарів при якому речі, що пропонуються для продажу купуються особою, яка запропонувала за них найвищу ціну.

Основна мета м/н аукціону – це забезпечення продажу товарів по найбільш вигідним цінам.

М/н аукціони проводяться в 4 етапи:

1 етап – підготовчий. На цьому етапі посилаються запрошення прийняти участь в аукціоні. Тут також відбувається отримання товару, його огляд співробітниками аукціонів, формування лотів та укладання угод продавцем.

Лоти – це розбивка товару на стандартні партії. Від кожного лоту партії відбирається зразок, який виставляється на аукціоні.

2 етап – включає огляд товару покупцем та вибір лотів.

3 етап – передбачає здійснення безпосереднього торгу. Саме в цьому полягає суть аукціону.

Основні види проведення аукціонних торгів:

А) торг, який передбачає підвищення ціни на товар. В ньому той, хто останній назвав ціну на товар, пропонує таку ціну, яка є найбільш високою;

Б) торг з пониженням ціни на товар, який виставляється для реалізації на м/н аукціоні. Тут перемагає покупець, який останній назвав свою ціну за товар.

4 етап – заключний. На цьому етапі здійснюється оформлення угод.

М/н торгові аукціони здійснюються такими способами:

1. Гласні м/н аукціони.

2. Негласні м/н аукціони.

3. Автоматизовані м/н аукціони.

Гласні аукціони передбачають проведення гласного аукціону торгу, при якому покупець відкрито називає передбачену ціну.

Негласні аукціони передбачають, що покупці подають умовні знаки про згоду підняти ціну на заздалегідь встановлену величину націнки. При цьому ім’я покупця зберігається у таємниці.

Автоматизовані – передбачають, що хід продажу товарів, ставки, що пропонуються покупцями автоматично висвітлюється на електронному табло.

❖ Методом непрямої з/торгівлі суб ‘єктів ЗЕД є міжнародні торги.

Міжнародні торги передбачають, що їх організатором є покупець, який запрошує взяти участь у торгах декількох продавців товару чи послуг. При цьому покупець вибирає той товар, який задовольняє його потреби по якості і ціні.

Міжнародні торги – це спосіб купівлі-продажу товарів або надання підрядів на виконання окремих робіт на певних умовах.

Види міжнародних торгів:

1. Відкриті м/н торги. Це такі, у яких беруть участь всі бажаючі юридичні та фізичні особи. Як правило на відкритих торгах пропонується для реалізації стандартне устаткування.

2. Закриті м/н торги. В них бере участь обмежена кількість найбільш відомих фірм, які мають авторитет на світовому ринку. Ці торги застосовуються, наприклад, при купівлі складного і високовартісного устаткування.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Зовнішньоекономічна діяльність – Рум’янцев А. П. – II. Основні форми та методи здійснення зовнішньої торгівлі суб’єктами ЗЕД