Зовнішньоекономічна діяльність підприємства – Шкурупій О. В. – 4.2. Техніка підготовки, укладання та виконання зовнішньоекономічного контракту
У міжнародній комерційній практиці використовують різні способи підписання експортно-імпортних угод. Найбільш поширеним є укладання контракту між сторонами, що є безпосередніми контрагентами.
Суб’єкти, що є сторонами зовнішньоторгового договору (контракту) купівлі-продажу, повинні мати повноваження на підписання договору згідно з законами України і з урахуванням її міжнародних договорів. У випадку, якщо зовнішньоекономічний договір підписується фізичною особою, потрібен тільки її підпис. Від імені інших суб’єктів ЗЕД зовнішньоекономічний договір підписують дві особи: та, що має таке право відповідно до посади і згідно з документами заснування фірми, та особа, вповноважена дорученням, виданим за підписом керівника суб’єкта ЗЕД, одноосібно, якщо документи заснування не передбачають іншого.
Права та обов’язки сторін зовнішньоторгового контракту визначаються правом місця його підписання, якщо сторони не узгодили іншого, і відображаються в умовах контракту.
Підписання зовнішньоекономічного контракту являє собою ряд дій сторін (контрагентів) під час узгодження його умов.
Початковим етапом є попередні переговори, які ще називають “трактацією угоди”. Це серйозний і складний процес. Тим, хто починає безпосередню роботу з узгодження всіх конкретних умов (статей) майбутнього контракту, можна порекомендувати таке:
O надзвичайно важливо чітко уявляти мету угоди, тобто те, що потрібно зробити і на одержання якого результату ці дії спрямовані. Щоб успішно вирішити цю проблему, доречно створити модель майбутньої операції, визначити послідовність та строки її здійснення, врахувати можливі ризики. Необхідно обміркувати, що повинен зробити кожен з партнерів. І тільки після цього можна приступати до формулювання умов договору, звертатися за консультаціями до спеціалістів, готувати всі необхідні документи;
O проект майбутнього договору кожному з партнерів краще готувати самостійно, не покладаючись повністю на здійснення організаційно-технічних заходів іншою стороною, оскільки кожна зі сторін орієнтована передусім на реалізацію власних інтересів; таким чином, ви зможете реалізувати свої інтереси.
O договір необхідно підписувати лише після того, як його переглянув і завізував юрист цієї фірми, або фірми, що надає юридичні послуги;
O формуючи умови договору, не припустима двоїстість висловлювань, розпливчастих фраз, нечіткості;
Реалізація типової зовнішньоторгової угоди проходить ряд етапів, які складаються з послідовних стадій її підготовки.
Можна виділити Чотири основні етапи оформлення типової зовнішньоторгової угоди купівлі-продажу.
Перший етап. Встановлення ділового контакту із зарубіжним партнером. Цей етап складається з таких стадій:
1) вимога покупця відомостей про товар чи виклик на торги продавця;
2) одержання відповіді;
3) перевірка продавцем платоспроможності покупця і підтвердження її.
Реалізація цієї частини угоди вимагає оформлення і підтвердження зазначених дій такими Основними документами: запити, ініціативні листи, відповіді на запити, оферти (тверда чи вільна), банківські чи комерційні відправлення та ін.
Оферта – письмова пропозиція продавця покупцю про продаж товарів на визначених ним умовах. Тверда оферта – це письмова пропозиція на продаж відповідної партії товарів одному можливому покупцю з вказівкою строку відповіді, упродовж якого продавець не може зробити пропозицію іншим покупцям. Якщо покупець згоден з пропозицією продавця, він надсилає лист-підтвердження, що містить акцепт. Якщо не згоден – контроферта з вказівкою умов угоди. Вільна оферта – робиться, як правило, одночасно на одну і ту ж партію товарів багатьом покупцям і не містить строку для відповіді. Якщо покупець згоден з умовами даної оферти, він підтверджує цей факт твердою офертою.
Якщо ініціатива в пошуку товару виходить від покупця в процесі переговорів, його звернення до продавця, де висувається пропозиція вислати оферту, називається Запитом.
Другий етап. Оформлення замовлення покупцем.
Стадії цього такі:
1) письмове повідомлення покупця про доставку товарів чи надання послуг;
2) встановлення графіка доставок;
3) визначення мінімальної ціни;
4) прийняття замовлення.
Оформлення угоди на другому етапі супроводжується такими документами: замовлення, акцепт пропозиції покупця, проект контракту, акцепт (підтвердження, згода) твердої оферти продавця, зустрічна оферта, графік доставки, індент (закупівельний ордер).
Оформлення Замовлення покупцем фактично означає письмову вказівку про доставку йому товарів чи надання послуг. Замовлення оформляється частіше всього на спеціальному бланку з обгрунтуванням ціни. Одночасно складається Закупівельний ордер, тобто супроводжувальний лист чи Індент (закупівельний ордер, орієнтований на експорт). Замовлення не стає контрактом до моменту одержання письмової згоди підписати договір на попередніх умовах.
Третій етап. Забезпечення доставки і розрахунків.
Стадії цього такі:
1) визначення контрактної ціни;
2) визначення базисних умов поставки;
3) узгодження умов розрахунку і методи платежу покупцем.
Документи, необхідні для оформлення цієї частини угоди: консульський рахунок, рахунок-фактура, фірмові каталоги, прейскуранти, біржові котирування, конкурентний лист, “Інкотермс 2000”, акредитивний лист, інкасове доручення, чеки та ін.
Визначення контрактної ціни товару здійснюється на основі певних документів. При цьому в договорі обов’язково робиться посилання на документи, які використовуються з цією метою (консульський рахунок, рахунок проформа, сертифікат походження товару та ін.).
Консульський рахунок – це доручення, в якому підтверджується походження товару. Він виписується в країні експортера консулом країни імпортера після виплати консульського збору. Названий документ надається разом з експортованим товаром, якщо це вимагається в країні-імпортері [5].
Сертифікат походження товару – документ спеціально установленої форми, який підтверджує, що товари / послуги вироблені / виконані в певній країні, і який містить інформацію для їх ідентифікації [5].
Рахунок-фактура – це рахунок, що виписується продавцем на ім’я покупця після того, як покупець замовить товар. У рахунку-фактурі містяться відомості про товар та його ціну. Рахунок-фактура є підставою для оплати або розрахунку [5].
Рахунок-проформа – попередній рахунок на оплату імпортованої продукції. Містить зазвичай ту ж інформацію, що й кінцевий (остаточний) рахунок, але не може використовуватися для оплати поставок [5].
Конкурентний лист – документ, що узагальнює інформацію про техніко-економічні показники, якість, ціни і комерційні умови при реалізації товару; використовується у ході укладення контрактів, з метою реклами [5].
Стосовно визначення конкретної ціни експортного товару в угоді передбачається, що імпортер повинен знати всі елементи товару (ціна товару в місці його находження в момент продажу) чи базову ціну з урахуванням вартості упаковки, транспортування, витрат на страхування, мито. Ці витрати є типовими і обумовлюються торговими звичаями міжнародної комерційної практики.
Умови доставки у контракті визначаються на основі документа, розробленого Міжнародною торговою палатою – “Інкотермс 2000” (додаток Г), який є зібранням правил, тлумачення міжнародних комерційних термінів.
Четвертий етап. Виконання замовлення продавцем:
1) підготовка товару до відвантаження (упаковка товару відповідно до правил, норм і стандартів);
2) доставка і транспортування;
3) страхування вантажу – оформлення страхового поліса;
4) митне очищення – заповнення митної декларації;
5) виставлення платіжного рахунку.
Оформлення угоди на цьому етапі супроводжується випискою това-росупроводжувальних і розрахункових документів, якими є рахунок-проформа, рахунок-специфікація, пакувальний листок, сертифікати (продукції, якості, походження товару), повідомлення про готовність до відвантаження, інвойс, транспортна накладна, коносамент, повідомлення про відвантаження, страховий поліс, митна декларація та ін.
Інвойс (комерційний рахунок) – пакет документів, що є основою для розрахункових операцій. До його складу входить рахунок-фактура, з докладним переліком надісланих покупцю товарів і повної інформації про кількість, якість і ціну товару, про нумерацію і маркування вантажних місць, про способи постачання товару. Крім того, в інвойсі перераховують всі додаткові витрати, а також проставляють номер контракту, вказується величина знижки і методи її надання, номер замовлення і накладної, дата відвантаження, умови і форми платежу [5]. Повідомлення про готовність товару надсилається покупцеві. Складається накладна, яка супроводжує вантаж. Транспортування вантажу доповнюється завантажувальним ордером.
Лист пакувальний – супровідний документ до вантажу, в якому міститься перелік усіх видів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці. Такий лист необхідний, коли в одній упаковці містяться різні за асортиментом товари [5].
Коносамент – документ, що засвідчує одержання вантажу для транспортування морським шляхом. Видається перевізником відправникові вантажу. Коносамент може бути іменним (на ім’я певного одержувача вантажу), ордерним (у розпорядженні відправника або одержувача) або на пред’явника. Коносамент складається на підставі письмового документа, підписаного відправником (вантажний ордер). За достовірність відомостей, зазначених у вантажному ордері, відповідає відправник [5].
Страховий поліс – письмова угода між страхувальником і страховиком, яка засвідчує, що страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або в межах страхової суми відшкодувати збиток страхувальникові чи іншій особі, зазначеній у полісі [5].
Вантажна митна декларація (ВМД) – документ, що містить відомості про товар, який ввозяться на митну територію України, мету його ввезення або про зміну митного режиму для таких товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів [5].
(1 votes, average: 5,00 out of 5)