Home ⇒ 👍Землеробство - Гудзь В. П ⇒ Землеробство – Гудзь В. П. – 3.1.3. Вплив сівозміни на вміст органічної речовини в грунті

Землеробство – Гудзь В. П. – 3.1.3. Вплив сівозміни на вміст органічної речовини в грунті

Здатність грунту створювати необхідні умови для розвитку сільськогосподарських культур та формування високих урожаїв нерозривно пов’язана із запасами в ньому органічних речовин. Відомо, що гумус зумовлює сприятливий поживний, водно-повітряний, тепловий і біологічний режими, структурність грунтів, нагромадження фізіологічно активних речовин. Багаті на гумус грунти відзначаються більшою сталістю врожаїв, вирощувані на них сільськогосподарські культури стійкіші проти збудників хвороб та несприятливих факторів зовнішнього середовища і дають продукцію вищої якості. На таких грунтах зменшується загроза забруднення їх токсичними речовинами.

В інтенсивних сівозмінах значення гумусу як регулятора родючості грунту значно зростає. Гумус як основа біогенності грунту, його фізико-хімічної і біологічної ємності та буферності, значною мірою зумовлює трансформаційні можливості грунту, тобто здатність найефективніше сприймати, акумулювати внесені з добривами елементи живлення і рівномірно забезпечувати ними рослини, вирівнювати концентрацію і забезпечувати швидку утилізацію пестицидів та інших хімічних препаратів, а також пом’якшувати дію екстремальних погодних умов. Такі особливості гумусу сприяють підвищенню ефективності удобрення, хімічного захисту рослин та інших агрозаходів.

Існує пряма залежність між гумусом, енергією грунту та врожаєм. Американські вчені Александер і Мідлтон так визначили роль органічних речовин: “… вміст органічних речовин у грунті є показником його стану й фізичних властивостей так само, як температура тіла є показником стану хворого”.

Встановлено, що навіть при повному забезпеченні рослин мінеральним азотом урожай значною мірою (на 40-50%) формується за рахунок власне грунтового азоту, який походить здебільшого з гумусових речовин грунту. Тому якщо виключити повторне повернення в грунт цієї частини азоту у формі органічної речовини, то навіть при інтенсивному застосуванні мінеральних добрив баланс азоту й гумусу грунту буде неминуче від’ємним (О. М. Ликов, 1984).

У природних фітоценозах процеси синтезу органічної речовини грунту завжди переважають над розкладанням, відбувається нагромадження гумусу. Найбільше його містять чорноземи типові, де загальні запаси сягають 400-700 т/га. На північ і на південь від зони їх поширення запаси гумусу в грунтах зменшуються до 350-400 т/га у звичайних, 270-300 в чорноземах південних, 200 в каштанових грунтах і відповідно 300, 100-150 і 50 т/га в темно-сірих, сірих лісових та дерново-підзолистих грунтах.

Проблема дефіциту органічної речовини виникає при залученні грунтів у сільськогосподарське виробництво. Основні причини цього такі:

– відчуження значної частини фітомаси врожаю вирощуваних культур, внаслідок чого знижується рівень гуміфікації. За сучасної структури посівних площ з основною і побічною продукцією з поля виноситься 65-70% створюваної культурами сівозміни органічної маси;

– посилення процесів мінералізації і збільшення інших втрат органічної речовини (вимивання, ерозія та ін.) через розпушування грунту та тривалий період, коли його поверхня залишається без рослинного покриву.

Концентрація посівів просапних культур у зв’язку з біологічними особливостями і технологією вирощування негативно впливає на кругообіг органічних речовин, що призводить до порушення рівноваги процесів синтезу і розкладу в бік посилення останнього. Встановлено, що при збільшенні на 10% частки просапних культур у сівозміні щорічні втрати гумусу зростають на 0,2-0,4 т/га.

Втрати органічної речовини особливо збільшуються в грунтах з промивним режимом і активними процесами розкладу або вимивання, таких як дерново-підзолисті, сірі лісові, бурі, опідзолені та ін.

Основним джерелом нагромадження органічних речовин у грунті, який обробляється, є культура польових рослин, їх кореневі та післяжнивні рештки. З рослинними рештками в типових сівозмінах у грунт надходить органічних речовин більше, ніж з органічними добривами. Деяке нагромадження органічної речовини в грунті відбувається уже під час вегетації рослин за рахунок регенерації кореневої системи, кореневих виділень та посиленої діяльності мікроорганізмів. Отже, сільськогосподарські культури, як і взагалі рослини, є не лише “споживачами”, а й активними “творцями” грунтової родючості.

Сільськогосподарські культури за їх здатністю нагромаджувати рослинні рештки можна розподілити на три основні групи: багаторічні трави (бобові, злакові та їх сумішки), які нагромаджують найбільше кореневих і післяукісних решток – 50-80 ц/га і більше сухої маси, що в 1,3-1,5 разу більше від сформованого врожаю; озимі жито й пшениця, які залишають рослинних решток 40-50 ц/га, що дорівнює врожаю або дещо менше від нього; ярі культури, які нагромаджують порівняно мало решток, – 20-40 ц/га і менше.

Серед них найменше органічної маси залишають просапні – кукурудза, картопля й коренеплідні культури, а також льон – 5-50% маси рослин, яка відчужується з урожаєм.

Як показують досліди, проведені в основних грунтово-кліматичних зонах країни, зональні та грунтові умови істотно не впливають на нагромадження кореневих і післяжнивних решток у кореневмісному шарі грунту, їхня кількість визначається біологічними особливостями культур і рівнем урожаїв (табл. 14).

Рослинні рештки містять багато елементів живлення, які використовують наступні культури сівозміни. Тому облік їхньої маси і наявності в них поживних речовин має важливе значення для вирішення багатьох інших важливих теоретичних і практичних питань, таких як розроблення систем удобрення, сівозмін та ін.

У рештках бобових культур переважає коріння, особливо багаторічних трав. Так, частка коріння еспарцету, конюшини, вико-вівса становить 70% рослинних решток, гороху – 60, люпину – 40%. Аналогічне співвідношення в деяких просапних культур – кукурудзи і цукрових буряків.

У соняшнику і картоплі, навпаки, стеблові та листкові рештки втроє переважають масу коріння. Тому приорювання гички картоплі, цукрових буряків та стеблових решток соняшнику поліпшує баланс органічних речовин грунту в спеціалізованих просапних сівозмінах.

Таблиця 14

Біомаса польових культур, ц/га (Ф. И. Левін, 1977)

Культура

Основна продукція

Побічна продукція (солома, бадилля)

Післяжнивні (післяукісні) рештки

Кореневі рештки

Озиме жито

12-25

22-50

6,5-11

16-26

26-40

51-65

11,1-13,8

28-37

Озима пшениця

10-25

20-45

6,5-12

15-28

26-40

46-57

12,1-13,5

29-40

Ячмінь

10-20

15-24

6-9,5

14-22

21-35

25-39

9,6-10,8

23-29

Овес

10-20

14-29

6-8,8

12-22

21-35

31-42

9-11,2

24-30

Просо

12-20

12-34

6-9

10-22

21-30

36-54

9,3-12

23-28

Кукурудза на зерно

10-35

30-60

6-12

15-34

Горох

5-20

11-30

4-6

10-20

22-30

31-40

6,5-8

21-24

Гречка

5-15

13-30

5,5-8

11-22

16-30

31-50

8,1-11

23-30

Соняшник

8-30

20-60

7-15

15-38

Картопля

50-200

8-27

3-9

8-20

201-350

28-44

10-13

21-28

Цукрові буряки

100-200

12-26

1,5-3,0

10-17

201-400

30-50

3-3,5

18-30

Льон

3-10

30-65

–

13-22

Коноплі

3-10

45-80

–

15-30

Кукурудза на силос

100-200

–

6,2-8,8

21-33

201-350

–

9-12

33-45

Однорічні трави

10-40

–

8-14

18-42

Багаторічні трави

40-60

–

13-16

45-75

У зернових культур (озима пшениця, жито, ячмінь) післяжнивні рештки становлять 60-70% загальної маси рослинних решток.

Нагромадження рослинних решток у грунтах зумовлюється конкретним складом, розміщенням та співвідношенням культур у сівозміні. Змінюючи співвідношення площі під різними культурами сівозміни, можна певною мірою регулювати надходження органічної речовини в грунт з рослинними рештками. Безперервне вирощування просапних культур без внесення органічних добрив неминуче призводить до зменшення природних запасів грунтового гумусу, тоді як беззмінна культура багаторічних трав сприяє нагромадженню органічної речовини і поповнює нестачу розчинних мінеральних сполук поживних елементів.

Незважаючи на те, що рослинні рештки становлять незначну частину (10-15%) загальної кількості органічної речовини грунту, їм належить важлива роль у постачанні рослин елементами живлення. Вони легше піддаються мікробіологічному розкладу порівняно з гумусом і за своєю дією наближаються, а інколи й перевищують органічні добрива. Проте вплив їх на родючість грунту і урожайність наступних культур залежить від хімічного складу, особливо від співвідношення вуглецю і азоту.

При розкладанні рослинних решток із широким співвідношенням С : N (понад 20 : 1) увесь азот, що міститься в них, використовується мікроорганізмами. Більше того, при недостатній кількості його в матеріалі, який розкладається, бактерії споживають азот мінеральних сполук грунту. В процесі розкладання органічної речовини з вузьким співвідношенням С : N частина азоту, який при цьому звільняється, також використовується мікроорганізмами, а інша частина залишається для живлення рослин. За вмістом азоту в рослинних рештках культури можна розмістити в такій послідовності: багаторічні бобові трави < зернові бобові < коренеплідні < кукурудза < зернові. Кореневі і наземні рештки ярих зернових дещо багатші на азот порівняно з озимими на (0,1-0,15%).

За даними Ф. І. Левіна (1972), з рослинними рештками різних культур у грунт повертається (від загальної кількості їх в урожаї) 27-60,5% азоту, 18,5-51,7% фосфору, 16,7-48,1% калію, 27,6-54% кальцію. За часткою азоту, що залишається в рослинних рештках, культури розміщуються в такий ряд: багаторічні бобові трави < однорічні трави < зернові < кукурудза < картопля.

Позитивний вплив сільськогосподарських культур на родючість грунту визначається не тільки кількістю, а й якістю рослинних решток, зокрема вмістом азоту. Рештки бобових культур містять цього елемента 2-2,5% і більше, а рештки злакових – лише 0,5-1,5%.

У перерахунку на 1 га посіву з рештками багаторічних трав, зокрема конюшини, в грунті залишається 90-200 кг азоту, люпину – 70, озимих пшениці і жита – 55, а з рештками просапних культур (кукурудзи, картоплі) – тільки 20-40 кг.

Значна частина азоту, який залишається в грунті з рештками бобових культур, засвоюється ними з повітря, тоді як після злакових культур у грунт надходить з рослинними рештками лише азот, який рослини з нього ж і використали.

Якісно кореневі рештки біологічно цінніші, ніж стеблові, особливо багаторічних бобових трав.

Надходження з рослинними рештками бобових трав великої кількості багатого на азот свіжого органічного матеріалу забезпечує підвищення біологічного потенціалу грунту, посилює в ньому процеси перетворення органічної речовини і формування гумусу. Тому сівозміни з 20% і більше бобових трав у багатьох випадках забезпечують стабілізацію запасів гумусу в грунті.

За даними В. І. Матвєєвої (1977), розміри щорічної мінералізації гумусу в орному шарі дерново-підзолистих грунтів становлять (т/га): під зерновими і льоном – 0,7-0,9; картоплею – 1,3-1,5; цукровими буряками, кормовими коренеплодами та овочевими культурами – 1,5-1,7; кукурудзою на силос – 1,2-1,3; однорічними травами на сіно – 0,6-0,8 і силосними – 0,5-0,7. Орієнтовні параметри середньорічних втрат гумусу на чорноземах під просапними 1,5-2,0 і в чорному пару – 2,0-2,5 т/га.

Для розрахунку новоутвореного гумусу з рослинних решток і гною використовують коефіцієнти їхньої гуміфікації. Вони являють собою частку вуглецю рослинних решток, що після їхньої трансформації надійшла до гумусу грунту. Коефіцієнти гуміфікації рослинних решток в орному шарі чорнозему типового становлять: для цукрових буряків – 0,10, озимої пшениці на зелений корм і картоплі – 0,13, соняшнику – 0,14, кукурудзи на силос – 0,17, озимої пшениці і кукурудзи на зерно – 0,20, ячменю – 0,22, гороху – 0,23, люцерни – 0,25, гною – 0,23 (Г. Я. Чесняк, 1985).

Відповідною зміною складу культур сівозміни, зокрема застосуванням багаторічних трав, проміжних і сидеральних культур, можна звести втрати гумусу до мінімальної величини. Проте застосування виключно мінеральних добрив навіть при найбільшому надходженні в грунт рослинних решток не забезпечує повної компенсації азоту, що утворився при мінералізації органічної речовини грунту і винесеного з господарським врожаєм. Якщо виключити повторне повернення в грунт частини поживних речовин у формі гною та інших органічних добрив, то навіть при інтенсивному застосуванні мінеральних добрив баланс азоту та органічної речовини грунту буде неминуче від’ємним.

Внесення органічних добрив усіх видів, структура посівних площ у сівозміні, яка враховує відтворення гумусу, і всі заходи, спрямовані на бережне ставлення до грунтового гумусу та скорочення його непродуктивних втрат, – обов’язкові умови розширеного відтворення грунтової родючості і постійного підвищення продуктивності грунту.

Розрахунки показали, що для зони Полісся в типовій 8-пільній сівозміні з 37% просапних культур і одним полем конюшини при внесенні мінеральних добрив з розрахунку (РК) середньорічна мінералізація гумусу може досягати 1 т/га. Для поповнення такої кількості гумусу рослинних решток навіть при нагромаджені їх до 4-5 т/га звичайно не вистачає. Внаслідок гуміфікації рослинних решток поповнення гумусу в грунті становитиме в кращому випадку лише 0,6 т/га. Таким чином, близько 0,4 т/га гумусу необхідно поповнювати внесенням органічних добрив. Щоб поповнити цю кількість гумусу і підвищити родючість грунту, необхідно вносити на 1 га площі сівозміни не менше як 9-10 т органічних добрив. У сівозмінах з більшим насиченням просапними культурами, особливо на легких піщаних і супіщаних грунтах, а також враховуючи втрати внаслідок ерозії грунту, норму внесення органічних добрив доцільно збільшувати.

У зерно-просапній сівозміні (просапних – 40%, зернових – 50% при одному полі конюшини) на чорноземах Лісостепу, де середньорічна мінералізація гумусу на не-удобреному грунті досягає 0,9 т/га, а щорічне надходження рослинних решток не перевищує 3-5 т/га, з яких може утворитися лише 0,4-0,6 т/га гумусу, дефіцит його становить 0,4-0,5 т/га. Щоб відновити цю кількість гумусу, необхідно вносити 7-8 т/га гною, а враховуючи втрати внаслідок ерозії, – до 12 т/га (В. Ф. Зубенко та ін., 1985).

Результати тривалих досліджень, проведених лабораторією сівозмін Інституту землеробства УААН на чорноземах, показують, що при вирощуванні в сівозміні 20% бобових трав, по 20% озимої пшениці та ячменю, по 20% цукрових буряків та кукурудзи на фоні внесення на 1 га ріллі 6-7 т гною у поєднанні з помірними (30-50 кг) дозами основних поживних речовин у грунті створюється зрівноважений або навіть позитивний баланс гумусу й поживних речовин, фізико-хімічні властивості грунту перебувають в оптимальному режимі. За таких умов продуктивність сівозмін досить висока. Урожайність зернових становить 47-48 ц/га, збір кормових одиниць досягає 90-100, перетравного протеїну – 6-7 ц/га. Сівозміна забезпечує високий вихід органічних решток рослин – 35-45 ц/га.

Досліди наочно показують, наскільки важлива роль у регулюванні балансу гумусу належить багаторічним бобовим травам. Серед усіх культур, які вирощують у сівозмінах, лише вони забезпечують позитивний баланс гумусу: при врожайності сіна 50-70 ц/га середньорічне нагромадження гумусу становить 1 т/га. Саме тому серед контрольних сівозмін (без фону добрив) сівозміни з високим вмістом бобових трав (20-25%) і низьким – просапних культур (20-25%) позитивно впливали на гумусний режим грунту: швидкість розкладання гумусу та величина його витрат тут виявилися найменшими (0,20-0,25 т/га на рік).

Послідовне збільшення у структурі сівозмін частки високоінтенсивних просапних культур (цукрових буряків, кукурудзи) при одночасному зменшенні або повному виключенні бобових трав призводить до збільшення мінералізації гумусу та зростання його дефіциту до рівня 0,7-1 т/га за рік. За такого стану гумусового балансу стає найнижчою продуктивність чорноземів – урожайність озимої пшениці не перевищує 25 ц/га, цукрових буряків – 200-250, кукурудзи – 15-25 ц/га. У таких сівозмінах різко зростають витрати на покриття дефіциту гумусу й азоту в грунті за рахунок добрив. Зокрема, для забезпечення рівня продуктивності культур, що відповідає сівозмінам з бобовими травами, тут слід вносити на 1 га ріллі не менше ніж 10 т гною в поєднанні з високими, на рівні 90-100 кг/га діючої речовини, нормами мінеральних добрив.

Отже, аналіз дослідних даних, порівняння їх із даними гумусоутворення на ділянках перелогу показує, що інтенсивна система землеробства призводить до активних витрат потенційного запасу органічної речовини чорноземних грунтів.

Основою регулювання вмісту органічної речовини, гумусу, азоту в грунті є насамперед дотримання сівозмін із оптимальним співвідношенням зернових та просапних культур, наявністю багаторічних бобових трав і внесенням добрив.

У разі якщо оптимальне співвідношення культур у сівозмінах порушується і збільшується частка культур, що створюють напружений баланс гумусу та азоту, основним фактором їхньої стабілізації стає внесення добрив, передусім органічних.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Related posts:

  1. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.1.4. Вплив сівозміни на вміст поживних речовин у грунті У сівозміні значно краще, ніж при беззмінній культурі, складаються умови живлення рослин. Це зумовлено рядом причин. Різні культури засвоюють поживні речовини з грунту в різному співвідношенні. Біологічні особливості рослин, а також умови їх вирощування визначають винесення елементів мінерального живлення з урожаями різних культур (табл. 15). Співвідношення елементів живлення, що витрачаються на створення сільськогосподарської продукції, може […]...

  2. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.3.5. Сівозміни на осушених землях Головне у використанні осушених, як і будь-яких інших грунтів, – це одержання максимальних урожаїв при мінімальних затратах праці та засобів виробництва і збереження на високому рівні ефективної родючості грунту. Осушені грунти і ті, що підлягають осушенню, поділяють на дві великі групи – органогенні й мінеральні. До першої належать торфові грунти і торфовища, до другої – […]...

  3. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.3.2. Кормові сівозміни Частка орних земель, сіножатей і пасовищ та кількість кормів, що надходять з них, характеризують структуру кормовиробництва. Відомо, що найбільше землі розорано в Лісостепу і Степу – відповідно 85 і 82%, на Поліссі – 70%. Разом з тим на Поліссі найвища частка природних кормових угідь – 28%, проти 14 і 12% у Степу та Лісостепу. Від […]...

  4. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.3.3. Грунтозахисні сівозміни Земельні ресурси та сприятливі кліматичні умови України зумовлюють високий потенціал виробництва продукції рослинництва, але традиційний екстенсивний підхід до використання землі призвів до нестійкого стану галузі. Розширення ріллі тривалий час було єдиним, хоч і згубним для майбутнього, засобом ведення галузі, оскільки супроводжувався скороченням природних кормових угідь, що призвело до занепаду тваринництва, погіршення якісного стану грунтів, зростання […]...

  5. Землеробство – Гудзь В. П. – 3. СІВОЗМІНИ В ЗЕМЛЕРОБСТВІ УКРАЇНИ Підвищення культури землеробства передбачає впровадження у виробництво заходів, що становлять науково обгрунтовану його систему. Серед них важливе значення мають правильні сівозміни, які є головною і незамінною її ланкою та посідають особливе місце за різноманітним сприятливим впливом на родючість грунту і врожайність сільськогосподарських культур. На основі сівозмін створюють системи удобрення, механічного обробітку грунту і захисту посівів […]...

  6. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.3.4. Сівозміни на зрошуваних землях В Україні площа зрошуваних земель сягає 2,45 млн. га, зокрема в Степу – 2,1 млн. (або 80% від загальної їх площі), Лісостепу – 356 тис. і на Поліссі – 11 тис. га. Частка зрошуваних земель до загальної площі ріллі і сільськогосподарських угідь становить відповідно 12,8 і 8,4%. В Автономній Республіці Крим зрошується 29,2 % ріллі, […]...

  7. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.3.6. Лучні сівозміни Лучні сівозміни доцільно впроваджувати насамперед на великих масивах неза-болочених низинних і заплавних лук з нетривалим затопленням та досить родючими мінеральними і торфовими грунтами. Розмір і форма полів мають забезпечувати застосування комплексної механізації операцій по вирощуванню сільськогосподарських культур. Тривалість лучного і польового періодів у сівозміні та набір культур у кожному конкретному випадку залежать від природних умов […]...

  8. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.3.7. Сівозміни з овочевими і баштанними культурами Лучні сівозміни доцільно впроваджувати насамперед на великих масивах неза-болочених низинних і заплавних лук з нетривалим затопленням та досить родючими мінеральними і торфовими грунтами. Розмір і форма полів мають забезпечувати застосування комплексної механізації операцій по вирощуванню сільськогосподарських культур. Тривалість лучного і польового періодів у сівозміні та набір культур у кожному конкретному випадку залежать від природних умов […]...

  9. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.3.8. Спеціальний сівозміни Залежно від набору культур спеціальні сівозміни дуже різняться між собою. Нижче будуть наведені приклади двох відмін спеціальних сівозмін – коноплярських і сівозмін з тютюном. Коноплярські сівозміни. Коноплі здебільшого висівають у спеціальних сівозмінах на найкращих грунтах, але іноді, особливо в південних районах, і в загальній польовій сівозміні. Розміщують коноплі після багаторічних трав, озимих і просапних. Щодо […]...

  10. Землеробство – Гудзь В. П. – 4. МЕХАНІЧНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ 4.1. Наукові основи механічного обробітку грунту 4.1.1. Поняття, значення і завдання обробітку грунту Раціональна система обробітку грунту завжди була і буде основною ланкою технології вирощування будь-якої сільськогосподарської культури, тому ще з часів розвитку римської імперії (Катон – II ст. до н. е., Колумелла – I ст. н. е.) цьому агротехнічному заходу приділялась велика увага. Механічний […]...

  11. Землеробство – Гудзь В. П. – 4.1.1. Поняття, значення і завдання обробітку грунту 4.1. Наукові основи механічного обробітку грунту 4.1.1. Поняття, значення і завдання обробітку грунту Раціональна система обробітку грунту завжди була і буде основною ланкою технології вирощування будь-якої сільськогосподарської культури, тому ще з часів розвитку римської імперії (Катон – II ст. до н. е., Колумелла – I ст. н. е.) цьому агротехнічному заходу приділялась велика увага. Механічний […]...

  12. Землеробство – Гудзь В. П. – 4.1. Наукові основи механічного обробітку грунту 4.1. Наукові основи механічного обробітку грунту 4.1.1. Поняття, значення і завдання обробітку грунту Раціональна система обробітку грунту завжди була і буде основною ланкою технології вирощування будь-якої сільськогосподарської культури, тому ще з часів розвитку римської імперії (Катон – II ст. до н. е., Колумелла – I ст. н. е.) цьому агротехнічному заходу приділялась велика увага. Механічний […]...

  13. Землеробство – Гудзь В. П. – 1.2. Шляхи регулювання факторів життя сільськогосподарських культур 1.2.1. Родючість грунту, його відтворення й оптимізація умов життя рослин Порівняно з іншими засобами виробництва земля має ряд особливостей, які визначають об’єктивну необхідність інтенсифікації землеробства. Поліпшення його культурного стану – одна з найважливіших умов підвищення родючості, що є основною його особливістю. Елементи її – це земні фактори життя рослин, тобто ті необхідні речовини, які рослини […]...

  14. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.3.1. Польові сівозміни Належність сівозміни до того чи іншого виду і типу значною мірою визначає її ротацію та чергування культур. Проте кожний вид і тип сівозмін має свої певні особливості. Ротацію багатопільної польової сівозміни можна уявити у вигляді ланок, сполучених між собою. Ланкою називають частину сівозміни, що складається із двох-трьох культур або чистого пару і однієї-трьох культур. Починається […]...

  15. Землеробство – Гудзь В. П. – 1.2.1. Родючість грунту, його відтворення й оптимізація умов життя рослин 1.2.1. Родючість грунту, його відтворення й оптимізація умов життя рослин Порівняно з іншими засобами виробництва земля має ряд особливостей, які визначають об’єктивну необхідність інтенсифікації землеробства. Поліпшення його культурного стану – одна з найважливіших умов підвищення родючості, що є основною його особливістю. Елементи її – це земні фактори життя рослин, тобто ті необхідні речовини, які рослини […]...

  16. Землеробство – Гудзь В. П. – 4.2. Заходи, способи і системи обробітку грунту Усі технологічні операції здійснюються шляхом проведення відповідних заходів механічного обробітку грунту. Захід – це одноразова дія на грунт робочими органами машин або знарядь тим чи іншим способом з метою здійснення однієї або декількох технологічних операцій на певну глибину. Заходи механічного обробітку грунту поділяться на дві групи: основного і поверхневого обробітку. Під заходами основного обробітку розуміють […]...

  17. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.2.1. Чорний пар у сівозмінах 3.2.1. Чорний пар у сівозмінах У Степу урожайність сільськогосподарських культур в основному залежить від забезпечення їх вологою, оскільки водний режим грунтів характеризується як непромивний, нагромадження води відбувається тільки за рахунок атмосферних опадів, середньорічна сума яких недостатня. Доведено, що в цій зоні урожайність озимої пшениці часто зумовлюють запаси доступної вологи в посівному шарі на час її […]...

  18. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.2. Розміщення парів і польових культур у сівозмінах 3.2.1. Чорний пар у сівозмінах У Степу урожайність сільськогосподарських культур в основному залежить від забезпечення їх вологою, оскільки водний режим грунтів характеризується як непромивний, нагромадження води відбувається тільки за рахунок атмосферних опадів, середньорічна сума яких недостатня. Доведено, що в цій зоні урожайність озимої пшениці часто зумовлюють запаси доступної вологи в посівному шарі на час її […]...

  19. Землеробство – Гудзь В. П. – 4.3. Заходи створення глибокого родючого орного шару грунту 4.3.1. Значення глибини й окультуреності орного шару грунту та способи його поглиблення Як показала практика світового землеробства, наявність глибокого кореневмісного шару, створюваного поступовим та інтенсивним окультурюванням грунту, дає можливість одержувати високі та сталі врожаї сільськогосподарських культур, повніше використовувати вологу і поживні речовини грунту та ефективніше – науково обгрунтовані норми добрив. Створення глибокого орного шару визначає […]...

  20. Землеробство – Гудзь В. П. – 4.3.1. Значення глибини й окультуреності орного шару грунту та способи його поглиблення 4.3.1. Значення глибини й окультуреності орного шару грунту та способи його поглиблення Як показала практика світового землеробства, наявність глибокого кореневмісного шару, створюваного поступовим та інтенсивним окультурюванням грунту, дає можливість одержувати високі та сталі врожаї сільськогосподарських культур, повніше використовувати вологу і поживні речовини грунту та ефективніше – науково обгрунтовані норми добрив. Створення глибокого орного шару визначає […]...

  21. Землеробство – Гудзь В. П. – 1.2.2. Світловий режим Світло має велике значення в житті рослин. Під його впливом у рослинах відбувається фотосинтез, завдяки чому рослина створює органічні речовини, а в повітря виділяється кисень, необхідний для дихання всіх організмів. У зв’язку з цим фотосинтез називають повітряним живленням, хоча при фотосинтезі використовується не тільки вуглекислий газ, а й вода, і розчинні в ній сполуки азоту, […]...

  22. Землеробство – Гудзь В. П. – Система удобрення культур У сівозмінах на зрошуваних землях рекомендується застосовувати диференційовані системи обробітку грунту, в яких поєднують протягом ротації оранку з без-полицевим обробітком на різну глибину, щілювання або грунтопоглиблення важких за гранулометричним складом грунтів та пряму сівбу культур проміжних посівів. За таких систем обробітку грунту зменшуються затрати сукупної енергії, порівняно із системою різноглибинної оранки, на 500-600 Мдж, а […]...

  23. Землеробство – Гудзь В. П. – Система удобрення Гній як основний вид органічних добрив найбільший ефект дає протягом 3-4 років, тому в польових сівозмінах його вносять 2-4 рази за ротацію під високопродуктивні просапні культури – цукрові буряки, кукурудзу, картоплю, коноплі або їх попередник – озиму пшеницю в ланці з чорними і зайнятими парами. Норми застосування гною в кожному полі повинні бути не менша […]...

  24. Землеробство – Гудзь В. П. – Система обробітку грунту на зрошуваних землях У сівозмінах на зрошуваних землях рекомендується застосовувати диференційовані системи обробітку грунту, в яких поєднують протягом ротації оранку з без-полицевим обробітком на різну глибину, щілювання або грунтопоглиблення важких за гранулометричним складом грунтів та пряму сівбу культур проміжних посівів. За таких систем обробітку грунту зменшуються затрати сукупної енергії, порівняно із системою різноглибинної оранки, на 500-600 Мдж, а […]...

  25. Землеробство – Гудзь В. П. – 4.1.4. Технологічні операції обробітку грунту Вирощування сільськогосподарських культур забезпечується відповідним, з урахуванням біологічних особливостей кожної культури, комплексом послідовних технологічних операцій, під час проведення яких змінюються певні властивості грунту з метою більш повного задоволення потреб рослин у факторах життя. Основні технологічні операції обробітку грунту: перевертання, розпушування (кришіння), перемішування, ущільнення, вирівнювання поверхні грунту, підрізування бур’янів, збереження на поверхні грунту стерні, створення мікрорельєфу. […]...

  26. Землеробство – Гудзь В. П. – 5.4. Оптимальні параметри властивостей грунту, що формують його ерозійно стійку поверхню При інтенсифікації землеробства для надійного захисту грунтів від ерозії особливе значення має встановлення відповідності властивостей грунту вимогам не тільки вирощуваних культур, а й здатності протистояти ерозійній дії води і вітру. У зв’язку з цим велике практичне значення мають такі важливі показники, як генезис грунтового покриву і допустимі межі втрати його від ерозії, кількість гумусу, поживних […]...

  27. Землеробство – Гудзь В. П. – 1.2.5. Тепловий режим грунту Тепло як джерело енергії необхідне для росту та розвитку рослин, для мікроорганізмів, які населяють грунт, синтезу органічних речовин у листках, утворення врожаю. Інтенсивність найважливіших фізіологічних процесів (фотосинтезу, дихання, транспірації) залежить від температури рослин і навколишнього середовища. Підвищення температури до певної величини (оптимуму) сприяє активізації зазначених вище процесів. У подальшому в разі її підвищення нормальна життєдіяльність […]...

  28. Землеробство – Гудзь В. П. – 4.2.1. Полицевий обробіток грунту Оранка – це захід обробітку, під час якого оброблюваний шар грунту перевертається не менше ніж 135°, а також кришиться, розпушується, частково перемішується і підрізаються бур’яни. Основними робочими органами плуга є леміш, полиця, передплужник і дисковий ніж, або чересло. Леміш підрізує скибу в горизонтальному напрямі, а дисковий ніж або чересло – у вертикальному. Дискові ножі застосовують […]...

  29. Землеробство – Гудзь В. П. – Обробіток грунту в зайнятих і сидеральних парах У зв’язку з різними грунтово-кліматичними умовами системи обробітку грунту під парозаймаючі культури неоднакові. Грунт після збирання парозаймаючої культури слід обробляти так, щоб на період сівби озимих культур забезпечити оптимальну будову посівного й орного шару, необхідний запас доступної вологи (не менше ніж 20 мм в орному шарі) і достатній вміст доступних для рослин поживних речовин. До […]...

  30. Землеробство – Гудзь В. П. – Обробіток буферних і кулісних парів Буферні пари – це система чергування смуг із сільськогосподарських культур і міжсмугового простору в стані чорного пару. При цьому 75-85% площі знаходиться під чорним паром і 15-25% під зайнятим. Основне призначення буферних смуг – розсіювати воду, що збігає, зменшувати її швидкість, осаджувати змулений у воді дрібнозем. Захисна дія смуг з парозайма-ючими культурами залежить від багатьох […]...

  31. Землеробство – Гудзь В. П. – 4.3.2. Поглиблення орного шару на різних типах грунтів Поглиблення орного шару дерново-підзолистих грунтів. Ці грунти, як правило, мають низький вміст гумусу, неглибокий дерновий орний шар, під яким залягають підорні горизонти (підзолистий або перехідний від підзолистого до ілювіального) з незадовільними фізичними властивостями, кислою реакцією середовища і високим вмістом шкідливих сполук (рухомий алюміній і закисне залізо). Вони бідні на поживні речовини. При виборі способу і […]...

  32. Землеробство – Гудзь В. П. – 5.5. Основні заходи формування ерозійно стійкої поверхні грунтів Найсприятливіші умови вирощування основних сільськогосподарських культур створюються, коли щільність будови грунту в шарі 0-6 см становить 0,85-1 г/см3; 5-10 см – 0,9-1,1 та в 10-30 см – 1,1-1,25 г/см3, а проективне покриття поверхні грунту живою або мертвою рослинністю – не менше ніж 70%. Оптимальні параметри властивостей грунтів можуть бути досягнуті при відновленні й розширеному відтворенні […]...

  33. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.1.5. Фізичні причини чергування культур У землеробстві при вирощуванні будь-якої культури відбуваються два протилежні і в той же час взаємозв’язані процеси: з одного боку, синтез і нагромадження органічної речовини та створення структури грунту; з іншого – розпад і розкладання органічної речовини та руйнування структури. Інтенсивність цих процесів і визначає кінцеві результати. Чим інтенсивніше формується й повільніше руйнується органічна речовина грунту, […]...

  34. Землеробство – Гудзь В. П. – Обробіток грунту в чистому пару Обробіток грунту в чистому пару Головна мета обробітку грунту в чистому пару – збільшення запасу вологи та її збереження, а також очищення орного шару від насіння та вегетативних органів розмноження бур’янів. Великий сталий запас води тут потрібний не тільки для гарантованого одержання сходів і нормального росту та розвитку озимих, а й для забезпечення високих урожаїв […]...

  35. Землеробство – Гудзь В. П. – 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЛЕРОБСТВА 1.1. Фактори життя рослин і закони землеробства Безперервний розвиток агрономічної науки і вдосконалення сільськогосподарської техніки були і залишаються головними критеріями поступового руху землеробства і всього сільськогосподарського виробництва. Довготривалі досліди і практика показали, що в основі землеробства, як і інших наук, лежать закони, що відображають об’єктивні процеси, які проходять в природі землеробства. Вони розкривають шлях практиці, […]...

  36. Землеробство – Гудзь В. П. – 4.5.3. Обробіток грунту під озимі культури Обробіток грунту в чистому пару Головна мета обробітку грунту в чистому пару – збільшення запасу вологи та її збереження, а також очищення орного шару від насіння та вегетативних органів розмноження бур’янів. Великий сталий запас води тут потрібний не тільки для гарантованого одержання сходів і нормального росту та розвитку озимих, а й для забезпечення високих урожаїв […]...

  37. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.2.7. Кукурудза в сівозмінах Полісся. Кукурудза при внесенні достатньої кількості добрив за продуктивністю не поступається багаторічним травам, люпину. Урожаї її стійкіші в беззмінному посіві й насиченні сівозміни кукурудзою, і ланки з нею часто продуктивніші, ніж з іншими кормовими культурами. Дослідами встановлено, що забезпеченість кормів білком у ланках і сівозмінах, насичених кукурудзою на силос, менша, ніж з бобовими культурами. Вона […]...

  38. Землеробство – Гудзь В. П. – 5.6.2. Протиерозійні заходи під час передпосівного обробітку грунту і сівби Навесні найбільше ерозії піддаються поля, зорані плугами з полицями, поверхня яких вирівняна скребковими волокушами і закоткована котками з гладенькою поверхнею. Тут внаслідок підвищеного розпорошення і вирівняності поверхні грунт може видуватися і змиватися при швидкості вітру та інтенсивності дощу відповідно 4,5 м/с і 0,4 мм/хв, що нижче від порогових величин в 1,5-2 рази. Крім того, за […]...

  39. Землеробство – Гудзь В. П. – 5.6.3. Протиерозійний обробіток грунту в посівах просапних культур Навесні найбільше ерозії піддаються поля, зорані плугами з полицями, поверхня яких вирівняна скребковими волокушами і закоткована котками з гладенькою поверхнею. Тут внаслідок підвищеного розпорошення і вирівняності поверхні грунт може видуватися і змиватися при швидкості вітру та інтенсивності дощу відповідно 4,5 м/с і 0,4 мм/хв, що нижче від порогових величин в 1,5-2 рази. Крім того, за […]...

  40. Землеробство – Гудзь В. П. – 3.2.9. Картопля в сівозмінах Картопля – основна просапна культура Полісся. Порівняно з виробництвом в інших регіонах вирощування її в цій зоні високорентабельне, що забезпечується високою і порівняно стійкою врожайністю. При внесенні достатньої кількості органічних і мінеральних добрив картопля порівняно з іншими культурами менш вибаглива до попередників і забезпечує високі врожаї при розміщенні після озимого жита, пшениці, яким передували зайняті […]...

Землеробство – Гудзь В. П. – 3.1.3. Вплив сівозміни на вміст органічної речовини в грунті
«
»