Загальне документознавство – Палеха Ю. І. – Методи й принципи документознавчих досліджень
У науці не існує єдиного підходу стосовно тлумачення слова “методологія”. В одному випадку, під методологією розуміють філософську, світоглядну основу науки, а в іншому – науки про методи й методики.
Метод – це спосіб пізнання, шлях дослідження, прийом або система прийомів для досягнення певної мети.
Принцип – це основне, вихідне положення, керівна ідея певної науки або діяльності.
Методологія науки загалом має такі значення:
Вчення про методи пізнання й перетворення навколишньої дійсності
Сукупність підходів, способів, методів, прийомів, процедур, що застосовуються в будь-якій науці
У загальному документознавстві, як систематизуючій науковій дисципліні всього циклу документознавчих наукових напрямів, застосовуються ті ж методи та методологічні прийоми, що й в останніх.
У дисциплінах документознавчого циклу поняття “методологія” використовують переважно як методологію науки, яка вивчає документознавчу практику. Необхідність визначення “документологічних методів” виникає в тому разі, коли практична документознавча діяльність розглядається як різновид науково-пізнавальної діяльності, оскільки будь-яка пізнавальна діяльність застосовує певні методи пізнання об’єктивної (незалежної від дійсності) реальності.
Наприклад, існує таке поняття як “художній метод” – історично зумовлена цілісна система основних принципів узагальнення й відтворення дійсності в мистецтві; спосіб художньої діяльності як пізнання, оцінки й перетворення обраного матеріалу на мистецький твір. Аналогічно “документознавчий метод” можна подати у вигляді системи принципів та способів документознавчої діяльності як пізнання та оцінювання.
Узагальнююче поняття “документознавчий метод” мусить об’єднувати в собі конкретні прийоми, у тому числі способи та операції, вивчення системи документальних комунікацій.
На думку проф. Г. М. Швецової-Водки, усю сукупність методів документознавчих досліджень можна умовно поділити на декілька рівнів, а саме [36]:
I. Загальнофілософські або діалектико-матеріалістичні, філософські методи
Наукові методи, що визначаються як філософські категорії теорії пізнання: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, ідеалізація, сходження від абстрактного до конкретного тощо. Ці методи можуть використовуватися в будь-якій науці або пізнавальній діяльності, вбираючи в себе специфічні риси в залежності від того чи іншого об’єкта та предмета пізнання.
II. Загальнонаукові методи
На цьому рівні методи поділяються на емпіричні (описові), які лише фіксують існуючий стан дійсності (опис, спостереження, експеримент, моделювання) і теоретичні пов’язані з узагальненням емпіричних даних, проникненням у суть явищ, що досліджуються.
До загальнонаукових теоретичних методів пізнання належать: системний, діяльнісний, функціональний, типологічний, інформаційний та культурологічний.
Наприклад, системний підхід – методологічний напрям у науці, що ставить своїм завданням розробку засобів, методів дослідження складноорганізованих об’єктів-систем. Документ являє собою систему – множинність закономірно пов’язаних одне з одним елементів і частин як певне цілісне утворення, єдність.
Водночас, з точки зору сукупності документів, зібраних у фондах органів інформації, бібліотек, архівів, книгарень тощо (в залежності від масштабів системи) документ стає підсистемою чи навіть елементом. При системному підході, як вказує проф. Г. М. Швецова-Водка, документ розглядається як частина більш об’ємної системи соціальних комунікацій [36].
III. Спеціальні методи
Розроблені в окремих наукових дисциплінах методи, але такі, що самі стали загальнонауковими: логічні соціологічні, математичні методи, історичний підхід тощо.
IV. Сукупність методів, специфічних для низки споріднених наукових дисциплін, що вивчають спільний об’єкт
Так, наприклад, спеціальними методами книгознавчих дисциплін вважаються:
Аналітико-тематичний метод (аналіз тематики видань)
Структурно-типологічний метод (визначення типів і видів видань)
Топографічний метод (аналіз видань з погляду їх топографічних особливостей) та ін.
На четвертому рівні також можна виділити принципи методології, тобто вихідні положення, які мають враховуватися при проведенні документознавчих, бібліографічних, патентознавчих та інших видів досліджень.
Соціально-комунікаційно-інформаційний підхід або принцип означає, що документознавство потрібно розглядати як частину системи соціально-інформаційних комунікацій, спрямованих на ефективне передавання, обробку й зберігання інформації в суспільстві.
V. Конкретні методи
Найнижчий рівень, що вміщує застосування конкретних методів, не дає якихось принципово нових методів, яких немає на попередніх рівнях. Це – рівень, на якому всі перелічені методи й принципи застосовуються для пізнання конкретних явищ документознавства.
Дана ієрархія методів є умовною, оскільки між різними рівнями методології існує зв’язок, залежність, супідрядність та взаємопроникнення.
Пізнавальна сила методів залежить від дослідницького рівня: емпіричного (емпірично-теоретичного) чи теоретичного (таблиця 2.2).
Таблиця 2.2. Рівні наукового дослідження
№ | Вид рівня дослідження | Методи |
1. | Емпірично-теоретичний | Спостереження, описування, вимірювання, аналіз та синтез |
2. | Теоретичний | Генетичний, типологічний, системний, структурний, функціональний, гіпотетико-дедуктивний, сходження від абстрактного до конкретного, єдності логічного й історичного, моделювання, абстрагування тощо |
Вищезазначені методи документознавчих досліджень для більшої наочності зведені в таблицю 2.3.
Таблиця 2.3. Методи документознавчих досліджень
Рівень | Найменування сукупності методів | Види методів |
І рівень | Діалектико-матеріалістичні (загальнофілософські) методи | Категорії теорії пізнання: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, Ідеалізація, сходження від абстрактного до конкретного тощо |
ІІ рівень | Загальнонаукові методи | Емпіричні методи: опис, спостереження, експеримент, моделювання. Теоретичні методи: системний підхід, діяльнісний підхід, функціональний підхід, типологічний підхід |
III Рівень | Соціально – наукові методи | Логічні, соціологічні, математичні методи, історичний підхід |
IV рівень | Методи, специфічні для низки Споріднених наукових дисциплін | Аналітико-тематичний, структурно-типологічний, топографічний методи. Соціально-комунікаційно-інформаційний метод |
Урівень | Конкретні методи документознавчих досліджень | Методи дослідження документів: розуміння, осмислення, джерелознавчий аналіз, статистичний аналіз, психологічний аналіз тощо. Методи аналізу, що проводять документознавці або споживачів інформації: самоспостереження, експеримент, соціальне опитування, експертна оцінка. Методи обробки одержаних знань |
Деякі з перерахованих методів, у свою чергу, також можуть мати різновиди. Так, моделювання містить дескриптивний, графічний, математичний, фізичний методи. Більшість із цих різновидів застосовуються й у документознавстві.
Використання тих чи інших методів студіювань, як зазначає проф. В. В. Бездрабко [14], має відбуватись при дотриманні вихідних принципів методології дослідження. Серед них, наприклад, при дослідженні управлінських документів – принцип історизму, об’єктивності, усебічності та цілісності. Характеристику вищезазначених принципів зведено в таблицю 2.4.
Таблиця 2.4. Основні принципи методології
№ | Найменування принципу | Характеристика |
1. | Принцип історизму | Передбачає розгляд усіх фактів, явищ, процесів, пов’язаних зі створенням, розповсюдженням та функціонуванням документів у їх внутрішньому постійному русі, урахування всіх причинно-наслідкових зв’язків, що утворюють те історичне середовище, яке визначає їх форму, змісті статус. Основоположним твердженням цього принципу є визнання єдності й змінності в часі та просторі стану будь-якого об’єкта пізнання |
2. | Принцип об’єктивності | Зумовлений природою й метою будь-якого пізнання – отримання відносно об’єктивних, істинних знань |
3. | Принцип усебічності | Застерігає від однобічності ведення дослідження, закликає до синхронного розгляду форми та змісту об’єкта пізнання документа й сфери його створення та функціонування |
4. | Принцип цілісності |
Зазначені принципи в повній мірі можуть бути віднесені й до загального документознавства.
У міру становлення та розвитку загального документознавства все більш повнішим і різноманітнішим стає арсенал методів, що можуть бути використані. Тісний зв’язок загального документознавства зі спорідненими науковими дисциплінами визначає подальший розвиток та вдосконалення його наукового інструментарію.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)