Загальне документознавство – Палеха Ю. І. – Концепція проф. Н. Б. Зінов’євої
У наукових працях професора Краснодарського університету культури і мистецтв Н. Б. Зінов’євої документознавство визначається як фундаментальна й одночасно прикладна наукова дисципліна, джерелом формування якої є книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство тощо [26-28].
Фундаментальні дослідження в документознавстві, вважає автор, повинні бути спрямовані на вивчення сутності документування, еволюції форми, змісту та функцій документа в соціумі, дослідження соціокультурних, етнонаціональних та історичних особливостей документування, вивчення проблем сприйняття документа, пошук вдосконалення семіотичних та семантичних засобів його вираження.
Прикладні дослідження в документознавстві, за Н. Б. Зінов’євою, стосуються питань класифікування документів, їх індексування та реферування, створення пошукового образу документа, дослідження організації документообігу; відбору документів та їх збереження.
Схожість документознавчих концепцій книгознавства, фондознавства, бібліографознавства, науково-інформаційної діяльності та наук про управління обумовлює спорідненість і зв’язки документознавства з ними.
Автор у своїх працях підкреслює, що документознавство становить “органічну єдність” з наукознавством, архівознавством, бібліотекознавством, інформатикою, патентознавством та справочинством, перетинаючись з ними.
На думку науковця, документознавство з одного боку є “методологічною платформою” бібліографії й “включає до власної структури теоретичні розділи книгознавства”, але відмежовується від книгознавства як самостійної галузі знання.
З іншого боку, від документознавства, застерігає автор, повинні бути відокремлені як самостійні дисципліни патентознавство та технологія документаційного забезпечення управління [28].
Як зазначає проф. Н. Б. Зінов’єва, документознавство має досить складні взаємозв’язки з історичними науками, оскільки історичні документи є об’єктами дослідження таких дисциплін як історіографія, текстологія, палеографія, сфрагістика та археографія.
Суміжним з документознавством автор вважає комплекс природничих дисциплін, що досліджують проблеми зберігання документів.
Концепція проф. А. М. Сокової
Особливе місце серед досліджень теоретичних основ документознавства належить працям професора А. М, Сокової [77-79]. Так, в публікації, де аналізується еволюція уявлень щодо змісту документознавства як наукової дисципліни, автор робить висновок, що її об’єктом є “всі види, жанри і форми документів”. Однак більш конкретний його зміст – це функціонуюча документація.
Заслуговує на увагу також сформульоване автором положення, що в різні історичні періоди актуалізується вивчення документознавством різних видів і форм документації. Скажімо, у 1970-ті роки, виконуючи соціальне замовлення суспільства, документознавство формувалось як теорія документацій його забезпечення управління, а в 1980-ті роки, у зв’язку з інформатизацією суспільного життя – центр досліджень переміщується на машиночитані документи.
Предмет і одночасно головне завдання документознавства, на думку А. М. Сокової, полягає в забезпеченні високої якості документів у момент їхнього створення й ефективного функціонування як в оперативному, так і в архівному середовищі [77].
Предметом кожного напряму спеціального документознавства, зазначає проф. А. М. Сокова, можуть вважатися еволюція та сучасний стан характеристик документів, у тому числі в питаннях їхнього створення та функціонування як динамічних об’єктів. Під функціонуванням тут розуміється весь комплекс процесів, пов’язаних як з використанням, так і з спрямованими на нього процесами оброблення (науково-технічного опрацювання), зберігання, аналізу змісту для виконання інформаційного запиту, організації обігу (виконання, пересилання) тощо.
Дослідження характеристик документа у спеціальному документознавстві в автора збігається з предметом загального документознавства, оскільки тут також вивчаються його характеристики форми, зміст, функції тощо. Специфічність предмета кожного напряму спеціального документознавства полягає в особливості його об’єкта – управлінська, науково-технічна чи картографічна документація тощо. Результати цих досліджень повинні включатись як складові до загальної теорії документа.