Загальне документознавство – Палеха Ю. І. – Книга як вид медіа
Зовнішні елементи книги показано на схемі 5.6.
Схема 5.6. Зовнішні елементи книги
Характеристика наведених вище зовнішніх елементів книги знаходиться в таблиці 5.24.
Таблиця 5.24. Зовнішні елементи книги
№ | Зовнішні елементи Книги | Загальна Характеристика |
1. | Книжковий блок | Комплект скріплених на корінці зошитів чи аркушів, який містить усі сторінки та комплектаційні деталі майбутнього видання й призначений для накриття обкладинкою або для вставляння в палітуркову кришку |
2. | Палітурка | Міцне покриття з цупкого паперу, пластмаси, або картонних сторінок, обтягнених шкірою, тканиною чи папером, яке скріплюється з книжковим блоком за допомогою форзаців та слугує захистом для блока від пошкоджень та забруднень, а також для первинної інформації про видання та в якості елементу художнього оформлення |
3. | Обкладинка | Паперове покриття видання, не розраховане на тривале зберігання, інколи захищене плівкою прозорого полімеру, що з’єднується 3 книжковим блоком без форзаців |
4. | Форзац | Складений навпіл аркуш паперу або конструкції з двох аркушів, що з’єднані смужкою тканини, що скріплює перший зошит книжкового блока з лицьовою сторінкою палітурки |
5. | Суперобкладинка | Одягається на палітурку або основну обкладинку, що приклеєна до книжкового блока, і тримається за допомогою клапанів – широких відворотів, що загинаються на внутрішній бік передньої та задньої стінок палітурки або основної обкладинки |
6. | Манжетка | Обгортка, паперова смужка (стрічка) зі склеєними кінцями, котрі закривають лише частину палітурки |
7. | Футляр | Картонна або пластикова коробка спеціальної форми для зберігання особливо цінних книг |
Книга як вид медіа
Завдяки сучасному тяжінню науки до міждисциплінарності, з’являються нові оригінальні теорії, що використають для осмислення реалій інформаційного суспільства (суспільства знань) досягнення одночасно книгознавства й документології.
У цьому плані особливий інтерес представляє концепція феномена мультимедіа О. В. Шликової [29]. Відповідно до міркувань автора, книга може бути віднесена до медіа, тобто до засобів, що опосередковують людську комунікацію.
Слово “медіа” у перекладі з англійської означає “засіб”, “спосіб”, “посередник”. Деякі дослідники відносять до медіа усну мову і виділяють три види медіа: усні, документні, електронні [25].
Народження письмової форми комунікації-медіа для запису, зберігання й передачі інформації – фіксує поява найстаршого з існуючих документів, написаних на глині, папірусі, дереві тощо. Еволюція в області медіа йшла через розвиток кожного з його видами і привела в цей час до появи мультимедіа й цифрових медіа (телебачення, Інтернет) [29].
До медіатехнології, як технології створення посередника людської діяльності в інформаційній галузі, можна віднести й друкарство. Книга є інформаційним засобом, друкованим посередником, друкованим медіа.
Зміна медіатехнології означає зміну парадигми й спричиняє розвиток і зміну культур. Використання для записів папірусу замість каменю привело до глобальних змін у культурі Єгипту й Римської імперії. М. Мак-Люен, наприклад, стверджує, що знамениті римські дороги зобов’язані своєю появою й розвитком папірусу. Цей дослідник навіть зв’язує кризу Рима із кризою “виробництва” папірусу. Упровадження друку й паперу поклало кінець у Середні віки влади церкви над знанням й інформацією й підготувало цілі революції, що змінили світосприйняття [22].
Дослідники медіа-технологій, стверджують, що кожна нова медіатехнологія змінювала й тип знання, й тип суспільства. Приміром, С Харнад у статті “Постгутенбергова галактика: четверта революція в засобах виробництва знання” пише, що історія людської думки пережила три революції й стоїть на порозі четвертої. Революційними були поява мови, винахід паперу й друкарства. Саме ці три трансформації визначили форми комунікації: мова дозволяє передавати думки у вигляді висловлень, папір – зберігати їх незалежно від мовця, друкування дає можливість зберігати їх незалежно від писання. Однак папір і друк володіють рядом недоліків, таких як повільне поширення, обмеженість доступу до них, недовговічність. Четверта революція – виникнення електронних засобів поширення інформації, направлена перебороти обмеження існуючих форм комунікації. Тексти минулого й сьогодення можуть тепер існувати в єдиному загальнодоступному середовищі, забезпечуючи наступність колективного знання [34].
Таким чином, книга з найдавніших часів і до сьогодення була предметом пізнання людей. Вона усвідомлювавалась як зберігач, транслятор знань, засіб пізнання навколишнього світу.
Літературознавці, семіотики, книгознавці тощо розглядають це явище шляхом світосприймання своєї науки. Наприклад, для історика книга – об’єктивний образ історичної дійсності, для літературознавця – суб’єктивне джерело, що відбиває свідомість автора, для книгознавця – певна єдність форми й змісту, для культуролога – соціокультурний феномен тощо.
Одним з результатів глибокого міркування над сутністю книги можна назвати приналежні ХЛ. Борхесу слова: “книга – не замкнена сутність, а відношення або, точніше, вісь незліченних відносин” [14].
Інакше кажучи, сутність книги не в її предметності, а в її взаємодіях. Інший відомий мислитель XX ст. У. Эко, який, приділяючи велику увагу проблемі книги, писав: “книги – це машини для провокування власних нових думок. Вони дозволяють зберегти спонтанні ідеї” [36].
Отже, слід зазначити тенденцію змін у відношенні до поняття “книга” тільки як до об’єкту книгознавчої науки. Слід враховувати таке розумінням книги, коли основний акцент став переноситися з інформаційно-функціональної ролі на її сутнісні особливості.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)