Якими ж є критерії волі та які умови потребують прояву вольового регулювання поведінки? Критерії волі Виділяють чотири типи критеріїв волі, які виявляються: 1) у вольових діях; 2) у виборі мотивів і цілей; 3) у
Якими ж є критерії волі та які умови потребують прояву вольового регулювання поведінки? Критерії волі Виділяють чотири типи критеріїв волі, які виявляються: 1) у вольових діях; 2) у виборі мотивів і цілей; 3) у
Якими ж є критерії волі та які умови потребують прояву вольового регулювання поведінки? Критерії волі Виділяють чотири типи критеріїв волі, які виявляються: 1) у вольових діях; 2) у виборі мотивів і цілей; 3) у
Загалом при вивченні поведінки людини доводиться мати справу з мимовільними, довільними і вольовими діями. Довільні та вольові дії включаються в зміст вольової поведінки людини. Від них слід відрізняти мимовільні дії. Мимовільні Рухи і дії
У традиційній психології Вольовими діями Називають дії, скеровані на досягнення свідомо поставленої мети і пов’язані з подоланням труднощів. Значна кількість дослідників вирізняють такі основні ознаки вольових дій: 1) свідоме подолання перешкод на шляху до
Традиційно вольове регулювання поведінки, всі фази складної вольової дії пов’язують з особливим емоційним станом, який визначають як вольове зусилля. Вольове зусилля пронизує всі фази вольового акту: усвідомлення мети, оформлення бажань, вибір мотиву, плану та
Своєрідність активності особистості втілюється в її вольових якостях. Вольові якості – це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою. Вольові якості
Своєрідність активності особистості втілюється в її вольових якостях. Вольові якості – це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою. Вольові якості
Своєрідність активності особистості втілюється в її вольових якостях. Вольові якості – це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою. Вольові якості
До вольових якостей, які найбільш характеризують силу волі особистості, належать самостійність та ініціативність. Самостійність – це вміння обходитись у своїх діях без чужої допомоги, а також уміння критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх
До вольових якостей, які найбільш характеризують силу волі особистості, належать самостійність та ініціативність. Самостійність – це вміння обходитись у своїх діях без чужої допомоги, а також уміння критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх
Воля, як і весь психічний світ, не є надприродною силою, а виникає і розвивається в процесі життя та виховання. Розвиток вольового регулювання поведінки нерозривно пов’язаний з розвитком спонукань. Для дітей характерні нестійкість спонукань, залежність
18.1. Поняття про спілкування Серед чинників, що формують особистість, у психології вирізняють насамперед трудову діяльність, спілкування і пізнання. Аналізуючи ці найважливіші сфери людської життєдіяльності, можна помітити такий факт: форми і методи трудової діяльності людина
18.1. Поняття про спілкування Серед чинників, що формують особистість, у психології вирізняють насамперед трудову діяльність, спілкування і пізнання. Аналізуючи ці найважливіші сфери людської життєдіяльності, можна помітити такий факт: форми і методи трудової діяльності людина
Функції спілкування Спілкування виконує різноманітні функції. Першою з них є регулювання спільної діяльності (ця функція закладена вже в самому слові “спілкування”). Участь у спільній діяльності вимагає від кожної людини певних знань. Діти отримують їх
Функції спілкування Спілкування виконує різноманітні функції. Першою з них є регулювання спільної діяльності (ця функція закладена вже в самому слові “спілкування”). Участь у спільній діяльності вимагає від кожної людини певних знань. Діти отримують їх
Функції спілкування Спілкування виконує різноманітні функції. Першою з них є регулювання спільної діяльності (ця функція закладена вже в самому слові “спілкування”). Участь у спільній діяльності вимагає від кожної людини певних знань. Діти отримують їх
Функції спілкування Спілкування виконує різноманітні функції. Першою з них є регулювання спільної діяльності (ця функція закладена вже в самому слові “спілкування”). Участь у спільній діяльності вимагає від кожної людини певних знань. Діти отримують їх
В єдиному процесі спілкування можна виділити три взаємопов’язані сторони: Комунікативну (передавання інформації), інтерактивну (взааємодія) і перцептивну (взаємо сприймання). Коли говорять про Комунікативну Сторону спілкування, то мають вазі той факт, що в спільній діяльності люди
Види спілкування вирізняються за різними параметрами. 1. Залежно від контингенту учасників спілкування може бути між-індивідним індивідно-груповим та Міжгруповим. 2. За мірою опосередкованості вирізняють безпосереднє і Опосередковане Спілкування. 3. За тривалістю – Короткочасне І тривале.
Зміст спілкування реалізується за допомогою певних засобів, головним з яких є мова. Мовні (вербальні) засоби доповнюються невербальними: жести, міміка, пантоміміка та ін. Мова і мовлення. Розглядаючи розвиток психіки та свідомості, ми зазначали, що важливою
Процес спілкування можна оцінювати за кількома критеріями, насамперед за ефективністю спілкування та мірою задоволення потреби у вияві своїх почуттів. Мірою ефективності спілкування Є збіг того, що один із партнерів хотів передати іншому, з тим,
Індивідуально-типологічні особливості взаємодії партнерів, переважання певних форм, засобів і прийомів поведінки спричинюють вироблення певного стилю спілкування. Стиль спілкування – це індивідуально-стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка виявляється в будь-яких умовах взаємодії – у ділових
Природа людини, її індивідуальність та стиль спілкування з іншими формуються під впливом обставин життя. І природу, й обставини можна змінити. Звичайно, спосіб взаємодії суб’єкта з людьми довкола визначається не лише його навичками міжособистісного спілкування.
19.1. Відносини, стосунки та ставлення Глибинний зміст людського “Я” виявляється в людських стосунках і яскравими, неповторними барвами вплітається в канву об’єктивних суспільних відносин. Це дає змогу виділити їхній особливий рівень – міжособистісні стосунки, які
19.1. Відносини, стосунки та ставлення Глибинний зміст людського “Я” виявляється в людських стосунках і яскравими, неповторними барвами вплітається в канву об’єктивних суспільних відносин. Це дає змогу виділити їхній особливий рівень – міжособистісні стосунки, які
Міжособистісні стосунки – це суб’єктивні зв’язки і ставлення, які існують між людьми в соціальних групах. Групою Називають спільність людей, об’єднаних численними та різноманітними більш-менш стійкими зв’язками. Сам термін “група” – італійського походження. За доби
Загальна психологія, де осмислюється глибинна суть людини, властивості її як особистості, констатує, що “Я” живе не окремо, а у взаємодії, у спільному чи протилежному спрямуванні з іншими індивідами, які в міжособистісних стосунках демонструють особливості
У процесі людських взаємин важливе значення має сприйняття, оцінка і розуміння людьми один одного. Важко придумати більше покарання, писав У Джеме, ніж якби хто-небудь потрапив у спільність людей, де ніхто на нього не звертав
У процесі людських взаємин важливе значення має сприйняття, оцінка і розуміння людьми один одного. Важко придумати більше покарання, писав У Джеме, ніж якби хто-небудь потрапив у спільність людей, де ніхто на нього не звертав
Модальність емоційного ставлення до іншої людини зумовлює приписування їй певних особистісних рис (позитивних чи негативних). Такий тип сприйняття трапляється переважно у дітей і підлітків або ж емоційно збудливих людей та людей з образним типом
Модальність емоційного ставлення до іншої людини зумовлює приписування їй певних особистісних рис (позитивних чи негативних). Такий тип сприйняття трапляється переважно у дітей і підлітків або ж емоційно збудливих людей та людей з образним типом
Модальність емоційного ставлення до іншої людини зумовлює приписування їй певних особистісних рис (позитивних чи негативних). Такий тип сприйняття трапляється переважно у дітей і підлітків або ж емоційно збудливих людей та людей з образним типом
Абстрагування – це мисленнєва операція, яка виділяє окремі ознаки, елементи і відділяє їх від інших і від самих об’єктів. Абулія – це нездатність людини приймати необхідні рішення та діяти. Аглютинація – створення нового образу