Загальна психологія – Скрипченко О. В. – Метод тестів
Цей метод розробив О. Ф. Лазурський (1874-1917).
О. Лазурський у 1910 р. вперше доповів про природний експеримент на І з’їзді з експериментальної педагогіки, а 1918 р. вийшла книга “Природний експеримент і його шкільне застосування”. Ця книга була результатом шестирічної праці вченого у психологічній лабораторії Психоневрологічного інституту.
Природний експеримент поєднує позитивні риси методу об’єктивного спостереження (природність) і лабораторного експерименту (цілеспрямований вплив на обстежуваного). Він проводиться в умовах, близьких до звичайної діяльності, але у таких формах, які не порушують природності, звичайності для піддослідних. Природний експеримент дає змогу вивчати розвиток підростаючої особистості, її психічні процеси і властивості у природних умовах – ігровій, навчальній та трудовій діяльності.
Одним з видів природного експериментує психолого-педагогічний, або навчальний експеримент. Він дає змогу вивчати учнів безпосередньо у процесі навчання і виховання, перевіряти ефективність методів навчання і виховання тощо.
В Україні навчальний експеримент широко використовували у 50-60-х роках XX ст. при дослідженні нових навчальних програм (включення елементів алгебри тощо) і методів навчання, їхнього впливу на сприймання, пам’ять, мислення, мовлення, уяву, розумову працездатність тощо учнів початкових класів (проводився у деяких школах м. Києва, а потім у Павлоградському районі Дніпропетровської області та в Калузькому районі Івано-Франківської області). Подібний експеримент здійснювався з метою з’ясування умов навчання і розвитку шестирічних дітей в окремих районах та містах Чернігівської, Донецької, Дніпропетровської та Львівської областей. Згадані експерименти проводили співробітники відповідних відділів науково-дослідних інститутів психології та педагогіки та деякі викладачі Київського та інших педагогічних інститутів України.
Метод тестів
Метод тестів застосовують здебільшого з метою: 1) диференціації та порівняння за певними якостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно за однакових умов; 2) профвідбору, особливо на відповідальні професії.
Тест (від англ. test – випробування) – короткочасне стандартне завдання, використання якого може слугувати виявленню:
1) рівня розвитку певних психічних функцій (спостережливості, пам’яті, мислення, уяви, уваги тощо;
2) наявності певних знань, умінь, навичок, психічних якостей, вихованості тощо;
3) ступеня придатності чи готовності індивіда до певної професії;
4) психічних захворювань;
5) інтересів, думок, здібностей людини.
На питання, коли виникли тестові методики, немає однозначної відповіді. Одні вчені вважають, що тести використовували ще у Стародавньому Китаї, Єгипті при доборі посадових осіб (до речі, цей досвід варто було б запозичити і сьогодні). Інші пов’язують їхнє використання з іменами Дж. Кеттела (1860-1940), Ф. Гальтона (1822-1911).
Дж. Кеттел (“Соціальна фізика”, 1935) вважав, що можна виявити деякі закономірності життя та поведінки людей, якщо виходити з ідеї так званої середньої людини – певної точки відліку, від якої виводяться відхилення в той чи інший бік. Для визначення параметрів “середньої людини” Кеттел запропонував вивчати за одним показником велику кількість людей.
Ф. Гальтон розвинув згадану ідею і втілив її в життя, створивши лабораторію при Лондонській міжнародній виставці (1884). Він обстежив 9337 осіб від 5 до 80 років і виявив у них за 17 показниками деякі фізіологічні можливості організму і психічні властивості.
Подальший розвиток методики тестів пов’язаний з іменами А. Біне (1857-1911) та Т. Сімона. Міністерство освіти Франції доручило їм створити серію тестових методик з метою: 1) вивчити розумові здібності дітей, учнів різних вікових груп; 2) створити метричні шкали. В ході дослідження Біне та Сімон запровадили поняття “розумовий вік” (МА) і “хронологічний вік” (СА).
Спираючись на роботи згаданих дослідників, німецький психолог В. Штерн (1871-1938) у 1912 р. запровадив поняття “коефіцієнт інтелекту” і запропонував відповідну математичну формулу, за якою визначається відставання чи випередження розумового віку щодо хронологічного.
На початку Першої світової війни у США були розроблені тестові методики для психологічної диференціації призовників, яких відправляли за здатностями і здібностями в різні роди військ. Такий захід розглядався у США як таємна психологічна зброя. На основі тестових методик було обстежено 1700 тисяч солдатів і 40 тисяч офіцерів. Подібна робота проводиться і тепер в арміях США та інших країн.
Після Першої світової війни тестові методики широко використовувалися для профвідбору та профорієнтації тощо.
В Україні тестові методики фактично були заборонені після постанови ЦК ВКП(6) “Про педологічні викривлення в системі народної освіти” (1936). Щоправда, окремі тести використовували при відборі льотчиків, машиністів тощо.
Після Другої світової війни тестові методики почали обережно й поступово використовувати в Україні спочатку при відборі льотчиків.
Поштовхом для їхнього використання стало підвищення вимог до психологічних характеристик льотчиків, зумовлене переходом авіації на реактивну техніку (див. праці К. К. Платонова, Є. О. Мілеряна та ін.).
У наш час тестові методики дедалі більше використовують при доборі студентів, курсантів військових училищ, спеціалістів, керівних працівників, діагностики розвитку учнів тощо. Проте можливості використання тестових методик в Україні ще далеко не вичерпані.
При подальшому ознайомленні з дослідженнями, побудованими на основі тестових методик, вам доведеться мати справу з низкою термінів, понять. Коротко розкриємо їхній зміст.
Тести – це певні невеликі за обсягом і часом виконання завдання, однакові для всіх обстежуваних. Ступінь успіху чи невдачі у виконанні певних завдань оцінюється кількісно.
Дебільність (від лат. debilis – слабкий) – це легкий ступінь розумової відсталості, який, за даними дослідників, трапляється у 1,5-2,5% населення. Він характеризується труднощами в інтелектуальній діяльності.
Інтелект (від лат. intellectis – Розуміння) – Це здатність людини розуміти нові ситуації і пристосовуватися до них. За Хеббом, розрізняють інтелект А (потенційний інтелект, який складається з усіх природжених можливостей індивіда) й інтелект В, який включає всі здатності і здібності індивіда, що розвиваються внаслідок його взаємодії із навколишнім середовищем.
Абстрактний інтелект – це інтелект, що спирається на пізнавальні дії, необхідні для суджень та оперування поняттями.
Конкретний інтелект – це практичний інтелект, який використовується у щоденній практичній роботі шляхом мобілізації знань і дій, які “містяться” у пам’яті людини.
Розумовий вік – це розумовий рівень індивіда, який визначається за успішністю виконання тестових завдань.
Хронологічний вік – Це реальний вік індивіда, що відлічується від дати його народження.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)