Загальна психологія – Сергєєнкова О. П. – Властивості відчуттів
Рис. 2.1.4. Властивості відчуттів
Відчуттям притаманні також загальні закономірності (Рис. 2.1.5.)
Рис. 2.1.5. Закономірності відчуттів
Пороги чутливості. Подразник, діючий на аналізатор, не завжди викликає відчуття. Доторкання пушинки до тіла можна не відчути. При дії дуже сильного подразника може настати момент, коли відчуття перестають виникати.
Поріг чутливості – такий рівень інтенсивності подразника, який здатний викликати відчуття
Розрізняють пороги: абсолютний і поріг Розрізнення. Абсолютний поріг буває верхній і нижній.
Та найменша сила подразника, яка, діючи на аналізатор, викликає ледве помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом чутливості. Нижній поріг характеризує гостроту чутливості аналізатора.
Та найбільша сила подразника, за якої ще існують відчуття даного виду, називається верхнім абсолютним порогом чутливості.
Пороги чутливості індивідуальні для кожної людини. Є також Поріг чутливості до розрізнення – те найменше збільшення сили діючого подразника, яке викликає ледве помітну реакцію відчуттів.
Так, якщо в співаючому хорі, який складається з 10-ти осіб, замовкне один зі співаків, людське вухо здатне відчути різницю
Поріг розрізнення для кожного аналізатора – величина постійна. Так, для слухового аналізатора поріг розрізнення дорівнює 1/10, для зорового 1/60.
На своєрідності порогів розрізнення базується один із основних законів, що відноситься до відчуттів. Він отримав назву від імен німецьких вчених, які вперше його сформулювали в середині XIX ст.: Ернста Вебера і Гюстава Фехнера. Закон Вебера-Фехнера має таке формулювання: сила відчуття знаходиться в логарифмічній залежності від сили подразника, а саме: зміна сили відчуття пропорційна десятинному логарифму сили подразника.
Така логарифмічна залежність є надзвичайно важливою для розробників теле – й відеоапаратури, оскільки допомагає вирахувати, наскільки інтенсивним має бути сигнал, щоб він відчувався точно і без викривлень.
Ще однією закономірністю відчуттів є адаптація.
Адаптація (пристосування) – це зміна чутливості аналізатора під впливом постійно діючого подразника, що проявляється у зниженні або підвищенні порогів
Ступінь адаптації різних аналізаторних систем до відповідних подразників неоднаковий: висока адаптованість властива нюховим і тактильним відчуттям (ми не помічаємо тиску одягу на тіло), менша вона в слухових і холодових відчуттях. Незначна адаптація притаманна больовим відчуттям.
Сенсибілізація – підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів, а також систематичних вправ
Так, спеціалісти з розфарбовування тканин розрізняють від 40 до 60 відтінків чорного кольору. Дегустатори вин розрізняють надтонкі смакові відчуття, що нетренованій людині навіть важко уявити. Заняття музикою розвивають музичний слух, а живописом – кольорове відчуття.
Явище сенсибілізації слугує доказом того, що відчуття розвиваються під впливом умов життя і вдосконалення діяльності аналізаторів. Сенсибілізація – один з проявів більш загальної закономірності відчуттів, яка називається взаємодією.
Взаємодія відчуттів – це зміна чутливості однієї аналізаторної системи під впливом діяльності іншої
Наприклад, слухова чутливість підвищується під час інтенсифікації подразнення зорового аналізатора. Тому на музичних концертах завжди яскраве освітлення. Відомі факти підвищення слухової, тактильної, зорової чутливості під впливом слабких больових подразнень. Проте під впливом опромінення шкіри ультрафіолетовим промінням зорова чутливість знижується.
Контрастність відчуттів – це зміна інтенсивності та якості відчуттів під впливом попереднього або супутнього подразника
Наприклад, біла фігура на чорному тлі здається темнішою, слабкий теплий подразник після холодного здається гарячим тощо.
Синестезія – це виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора
Наприклад, під час звукових подразнень у людини виникають зорові образи тощо.
Розглянуті закономірності розкривають високу динамічність відчуттів, їх залежність від сили подразника, від функціонального стану аналізаторної системи, викликаного початком або припиненням дії подразника, а також одночасною дією кількох подразників на один аналізатор або суміжні аналізатори. Можна сказати, що закономірності відчуттів визначають умови, за яких стимул досягає свідомості. Біологічно важливі стимули діють на мозок за знижених порогів і підвищеної чутливості, стимули, які втратили біологічну значущість, – за більш високих порогів.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)