Юридична деонтологія – Гусарєв С. Д. – 2. Юридична діяльність як різновид соціальної діяльності
1. Методологічні підходи до розуміння (вивчення) юридичної діяльності
Будь-яка діяльність, що відбувається в соціальному середовищі та має певну спрямованість, повинна розглядатися не тільки з точки зору її змістовності або середовища, в якому здійснюється, а ще й з інших боків – наскільки це може її охарактеризувати як соціальне явище та визначити практичну цінність для певної групи суб’єктів (суспільства в цілому). Тому, характеризуючи юридичну діяльність, необхідно мати на увазі, що вона відбувається в досить специфічному соціальному середовищі, впливає лише на ті об’єкти, що знаходяться під захистом права як певна система соціальних цінностей.
В процесі вивчення юридичної діяльності необхідно звернути увагу й на те, що серед всіх інших форм прояву соціальної діяльності юридична діяльність набула цілого ряду ознак, які дозволяють виділити її в окремий напрям або вид соціальної. Таким чином здається можливим встановити взаємодію та причинні зв’язки між окремими видами соціальної діяльності, де юридична має форми свого прояву. Юридична діяльність, окрім того, є явищем правового походження. Тому поряд із визначенням взаємозв’язків з іншими соціальними явищами необхідно особливу увагу приділити зв’язку з явищами правової системи (правові відносини, законність, система законодавства тощо).
Не менш важливим питанням, у зв’язку з проблемою причинних зв’язків, залишається питання про напрям впливу юридичної діяльності на окремі сфери соціального середовища, в яких виявляється сутність, практична цінність та спрямованість юридичної роботи. Такі напрями впливу прийнято називати функціями. Дійсно, якщо вивчається соціальне явище динамічного походження, то одним із важливих аспектів його вивчення буде аспект функціонування, тобто функції.
Визначення різноманітних компонентів, які значною мірою обумовлюють порядок здійснення, ефективність, спрямованість та причинність юридичної діяльності, дає змогу говорити про існування певної системи юридичної діяльності, що нагадує цілий комплекс найрізноманітніших теоретичних напрямів осмислення явища, складає комплексне уявлення про предмет вивчення. Це, наприклад, визначення форм, методів, об’єктів, елементів змісту юридичної діяльності та деяких інших компонентів системного підходу.
З точки зору соціальної ролі або способу прояву в науковій літературі юридична діяльність розглядається в різних аспектах, що підкреслює її багатоплановість та складний характер. Так, юридичну діяльність можна розглядати як правову форму соціальної діяльності, як інструмент соціального управління, як зміст правових відносин або правопорядку, як системоутворюючий фактор правової системи, як спосіб втілення правових норм у реальну площину життя.
Однак, для поглибленого ознайомлення, навіть в межах навчального курсу, достатньо висвітлення лише основних аспектів, які матимуть не тільки теоретичне, а ще й практико-прикладне значення. Для майбутнього працівника правової сфери необхідно мати загальнотеоретичні знання про поняття юридичної діяльності, її основні ознаки, види, функціональне значення. Слід також відрізняти юридичну професію від всіх інших, що дає можливість професійної орієнтації, характеризувати окремі юридичні спеціальності та передбачати тенденції розвитку професії юриста. Саме ці методологічні підходи і визначили структуру та зміст даного розділу.
2. Юридична діяльність як різновид соціальної діяльності
Нами вже було визначено, що юридична діяльність відбувається в особливому середовищі – в суспільстві, яке характеризується своєю неоднорідністю, що дає підстави здійснювати надалі видову класифікацію юридичної діяльності.
Соціальне походження та соціальна обумовленість юридичної роботи дають можливість говорити про її об’єктивну необхідність та практичне значення, завдяки чому суспільством задовольняється цілий ряд специфічних потреб та інтересів, які безпосередньо грунтуються на праві. Цікаво, що само право як явище за ознаками свого походження, розвитку, існування та реалізації також має об’єктивний характер і з такою ж самою об’єктивністю, з якою воно існує в системі соціальних зв’язків, передбачає існування цілої армії фахівців права, які стоять на захисті його нормативів і створюють всі можливі умови для їх ефективної реалізації. Таким чином, складається відокремлена сфера діяльності суспільства, що обумовлена фактором об’єктивного існування засобів регламентації суспільного життя, в тому числі і правових. Цю ситуацію слід розглядати як потребу суспільства, життєво важливий інтерес, на реалізацію якого воно спрямовує свій юридичний потенціал.
Виходячи із вище зазначеного і використовуючи рівень філософського осмислення проблеми, юридичну діяльність слід розглянути як різновид соціальної діяльності, яка є більш узагальнюючим поняттям по відношенню до юридичної.
Соціальна діяльність визначається як спосіб організації та існування соціального організму, в процесі чого, шляхом перетворення та споживання оточуючого світу відбувається задоволення життєвих потреб та інтересів соціальних суб’єктів.
Слід враховувати, що життєві потреби та інтереси суспільства досить різноманітні, виходячи із його багаторівневої структурної організації та неоднорідності складу, а це, в свою чергу, передбачає відповідну кількість різноманітних засобів та дій, які б задовольняли соціальний інтерес.
Тому, поряд з юридичною діяльністю існують виробнича, духовна, культурно-виховна, політична, організаційно-управлінська, дослідницька та інші види соціальної діяльності. Спробуємо пояснити деякі з названих видів. Соціальний організм – дуже складна система, яка не може функціонувати без наявності системоутворюючого фактора, тому організаційно-управлінська робота, як вид соціальної діяльності отримує в цій потребі своє обгрунтування. Не може обійтись суспільство і без фактору матеріального забезпечення, що є життєво важливою потребою, для задоволення якої здійснюється виробнича діяльність. Так, в процесі матеріального виробництва створюються предмети одягу, продукти харчування, технічні прилади, знаряддя праці, які задовольняють відповідну категорію потреб.
Інтерес суспільства в організації і забезпеченні більш високого рівня життя вимагає від його членів поглибленого вивчення факторів, що допомагають досягти поставленої мети, визначення тенденцій та закономірностей розвитку суспільства, прогнозування шляхів його розвитку на майбутнє. Такі соціальні потреби обумовили наявність дослідницького виду соціальної діяльності, а разом із нею і відповідну категорію людей – вчених, які здійснюють науково-дослідницьку роботу.
Але існує ще одна досить важлива потреба суспільного існування, яка передбачає наявність фактору регламентації діяльності всіх учасників суспільних відносин, виходячи з їх соціального стану, можливостей забезпечення інтересу тощо. Така потреба соціального життя об’єктивно викликає необхідність існування права, а разом з ним і всієї системи супутніх механізмів, засобів та явищ, які забезпечують функціонування та розвиток права. Це означає, що без діяльності юридичних установ, юристів, без запровадження правових інститутів та процедур право в умовах суспільства функціонувати не може. Юридична діяльність, таким чином, націлюється на об’єкт права, чим і забезпечує його функціонування, регулятивний вплив на суспільні відносини, задовольняє соціальну потребу регламентації (нормування, узгодження, впорядкування).
Таким чином, не вдаючись до глибокого аналізу існуючих точок зору, в межах яких юридичну діяльність порівнюють з правовою діяльністю, правовою активністю, правовою поведінкою тощо, виявляється можливим на підставі вище зазначеного визначити юридичну діяльність як різновид соціальної діяльності, що здійснюється юристами фахівцями з метою отримання правового результату, задоволення законних потреб та інтересів соціальних суб’єктів у відповідності до вимог права.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)