Графіка (гр. graphіke від graphd “пишу, креслю, малюю”) – 1) сукупність усіх засобів письма (всіх букв і допоміжних знаків); 2) розділ мовознавства, який вивчає співвідношення між графемами і звуками. Букви певної мови складають її
Графіка (гр. graphіke від graphd “пишу, креслю, малюю”) – 1) сукупність усіх засобів письма (всіх букв і допоміжних знаків); 2) розділ мовознавства, який вивчає співвідношення між графемами і звуками. Букви певної мови складають її
3.1. Слово та його значення Лексикологія. Розділи лексикології Лексикологія (від гр. lexikos “такт, що стосується слова” і logos “наука”) – розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови). Лексикологія суттєво відрізняється від
3.1. Слово та його значення Лексикологія. Розділи лексикології Лексикологія (від гр. lexikos “такт, що стосується слова” і logos “наука”) – розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови). Лексикологія суттєво відрізняється від
3.1. Слово та його значення Лексикологія. Розділи лексикології Лексикологія (від гр. lexikos “такт, що стосується слова” і logos “наука”) – розділ науки про мову, який вивчає лексику (словниковий склад мови). Лексикологія суттєво відрізняється від
Хоч будь-яка людина без філологічної освіти легко може виділити в чужому чи своєму мовленні слова (поняття слова стихійно наявне в свідомості всіх носіїв мови), однак дати визначення слова дуже важко. Є безліч визначень слова,
Лексичне значення – історично закріплена в свідомості людей спів* віднесеність слова з певним явищем дійсності. Це зв’язок певного звучання з певним поняттям, почуттям, волевиявленням тощо, “відоме відображення предмета, явища чи відношення у свідомості…, яке
Полісемія У мові є слова з одним значенням, але частіше слова мають два і більше значень. Слова з одним значенням називають однозначними, або моносемічними (від гр. monos “один” і sema “знак”), а слова з
Полісемія У мові є слова з одним значенням, але частіше слова мають два і більше значень. Слова з одним значенням називають однозначними, або моносемічними (від гр. monos “один” і sema “знак”), а слова з
Омоніми (від гр. homos “однаковий” і onyma “ім’я”) – слова, які звучать однаково, але мають різні значення. Наприклад: ключ1 “знаряддя для замикання і відмикання замка” і ключ2 “джерело”, точити1 “обробляти на токарному верстаті” і
Синоніми few гр. synônymos “однойменний”) – слова, які мають значення, що повністю або частково збігаються. Наприклад: веселка, райдуга; фонтан, водограй; врода, краса, красота, вродливість, ліпота; мить, момент; метелиця, заметіль, сніговійниця, сніговиця, завірюха, хуртовина, хурделиця;
Антоніми (від rp. ant і “проти’ й ônyma “ім’я”) – різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення. Наприклад: день – ніч, жар – холод, радість – горе, важкий – легкий, падати
Антоніми (від rp. ant і “проти’ й ônyma “ім’я”) – різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення. Наприклад: день – ніч, жар – холод, радість – горе, важкий – легкий, падати
Поняття лексико-семантичної системи Слова в мові існують не ізольовано. Вони об’єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми. Кожне слово в своїй мікросистемі має певне місце, і його значеннєвість визначається цим місцем, бо семантичний зміст
Поняття лексико-семантичної системи Слова в мові існують не ізольовано. Вони об’єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми. Кожне слово в своїй мікросистемі має певне місце, і його значеннєвість визначається цим місцем, бо семантичний зміст
Лексико-семантична система мови має польовий характер, тобто її структура організована за принципом поля, в якому є центр із його ядром і периферія. Польова структура лексико-семантичної системи передбачає неоднорідний і нерівноцінний її склад. До лексико-семантичної
Причини історичних змін у лексиці Лексична система, як і мова в цілому, постійно змінюється, причому порівняно з фонологічною і граматичною системами – найшвидше. Одні слова зникають із мови, інші — з’являються. Змінюються й значення
Причини історичних змін у лексиці Лексична система, як і мова в цілому, постійно змінюється, причому порівняно з фонологічною і граматичною системами – найшвидше. Одні слова зникають із мови, інші — з’являються. Змінюються й значення
Причини історичних змін у лексиці Лексична система, як і мова в цілому, постійно змінюється, причому порівняно з фонологічною і граматичною системами – найшвидше. Одні слова зникають із мови, інші — з’являються. Змінюються й значення
Неологізми (від rp. neos “новий” і logos ‘слово”) – нові слова, що виникли з пам’яті людей, які їх використовують. Наприклад: беркутівець “член спецпідрозділу “Беркут”, унсовець “член організації УНСО”, посадовець “посадова особа”, білобратчик “член релігійної
Жодна культура світу не розвивається в ізоляції, відірвано від інших культур. Контакти народів зумовлюють культурний обмін, в тому числі обмін слів. Тому в кожній мові, крім “своїх”, є “чужі”, тобто запозичені слова. Так, скажімо,
Історична лексикологія – розділ мовознавства, який вивчає історію лексичного складу мови – його формування й розвиток, історію слів та їх значень, зміни в різних групах слів. З історичною лексикологією тісно пов’язана етимологія. Етимологія (від
Поняття фразеології Фразеологія (від гр. phrasis “вираз” і logos “наука”) – 1) сукупність фразеологізмів даної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови. Предметом фразеології як науки є дослідження природи фразеологізмів і їх
Поняття фразеології Фразеологія (від гр. phrasis “вираз” і logos “наука”) – 1) сукупність фразеологізмів даної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови. Предметом фразеології як науки є дослідження природи фразеологізмів і їх
Існують різні класифікації фразеологізмів. Найвідомішою є класифікація фразеологізмів за ступенем злютованості їх компонентів, яку розробив французький мовознавець Ш. Баллі і доповнив російський мовознавець В. В. Виноградов (1894-1969). За цією класифікацією фразеологізми поділяють на фразеологічні
Поняття лексикографії Лексикографія (від гр. lexikos “словниковий” або lexicon “словниковий запас igrapho “пишу”) – розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників. Це наука, яка має практичне застосування. Словники необхідні для вивчення рідної
Поняття лексикографії Лексикографія (від гр. lexikos “словниковий” або lexicon “словниковий запас igrapho “пишу”) – розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників. Це наука, яка має практичне застосування. Словники необхідні для вивчення рідної
Поняття лексикографії Лексикографія (від гр. lexikos “словниковий” або lexicon “словниковий запас igrapho “пишу”) – розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників. Це наука, яка має практичне застосування. Словники необхідні для вивчення рідної
Тлумачні словники. У цих словниках розкривається (тлумачиться) значення слів. У слові позначається наголос, вказується на його граматичні й стилістичні властивості. До кожного значення наводиться ілюстративний матеріал (приклади вживання з художньої та іншої літератури). Є
У багатомовних (перекладних) словниках дається не пояснення (тлумачення) значень слів, а переклад, тобто підбирається слово-відповідник іншої мови. Найчастіше це двомовні словники. їх створюють для цілей перекладу й активно використовують при вивченні іноземної мови. Прикладом
4.1. Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови Граматика (від лат. grammatike techne “письмове мистецтво”) – 1) будова мови (система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і
4.1. Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови Граматика (від лат. grammatike techne “письмове мистецтво”) – 1) будова мови (система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і
4.1. Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови Граматика (від лат. grammatike techne “письмове мистецтво”) – 1) будова мови (система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і
Граматичне значення – узагальнене (абстрактне) мовне значення, яке властиве рядам слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і яке має в мові регулярне (стандартне) вираження. Так, слова весна, літо, парк, робітник, праця, голубінь мають значення предметності; добрий,
Граматична категорія – система протиставлених одна одній однорідних граматичних величин (граматичних форм із однорідним значенням). Для того щоб констатувати, що в якійсь мові є певна граматична категорія, потрібно, щоб був ряд форм, об’єднаних якимсь
Поняття морфеми Морфема (від гр. morphe “форма”) – мінімальна двостороння одиниця мови. Так, наприклад, у слові рука виділяються дві морфеми – рука. Звукосполучення рук вважається окремою морфемою тому, що за цим звукокомплексом (планом вираження)
Поняття морфеми Морфема (від гр. morphe “форма”) – мінімальна двостороння одиниця мови. Так, наприклад, у слові рука виділяються дві морфеми – рука. Звукосполучення рук вважається окремою морфемою тому, що за цим звукокомплексом (планом вираження)
Морфеми поділяються на сегментні й несегмевтні. Сегментні морфеми – морфеми, які виділяються шляхом сегментування (членування) лінійної одиниці – слова. Сегментні морфеми, в свою чергу, поділяються на корені й афікси. Корінь – сегментна частина, що
Морфеміка – розділ мовознавства, який вивчає типи й структуру морфем. Об’єктом дослідження морфеміки є морфеми, їх формальні видозміни (аломорфи) та їх лінійне поєднання. Морфеміка вивчає: 1) види морфем за їх місцем у слові та
Морфеміка – розділ мовознавства, який вивчає типи й структуру морфем. Об’єктом дослідження морфеміки є морфеми, їх формальні видозміни (аломорфи) та їх лінійне поєднання. Морфеміка вивчає: 1) види морфем за їх місцем у слові та
Граматичні значення виражаються різними матеріальними засобами (суфіксами, префіксами, закінченнями тощо). Ці засоби об’єднуються на основі спільних характеристик у групи, які називаються способами. Для всіх мов світу граматичні способи зводяться до таких: 1) афіксація; 2)
Граматичні значення виражаються різними матеріальними засобами (суфіксами, префіксами, закінченнями тощо). Ці засоби об’єднуються на основі спільних характеристик у групи, які називаються способами. Для всіх мов світу граматичні способи зводяться до таких: 1) афіксація; 2)
До аналітичних способів належить вираження граматичного значення за допомогою службових слів, інтонації та порядку слів. Спосіб службових слів. Службовими словами, які виражають граматичні значення, є артиклі, прийменники, післяйменники, допоміжні дієслова, слова ступеня, “пусті слова”,
До аналітичних способів належить вираження граматичного значення за допомогою службових слів, інтонації та порядку слів. Спосіб службових слів. Службовими словами, які виражають граматичні значення, є артиклі, прийменники, післяйменники, допоміжні дієслова, слова ступеня, “пусті слова”,
Поняття частин мови. Критерії виділення частин мови Частини мови – великі за обсягом класи слів, об’єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників. Частини мови – одне з найважливіших понять у граматиці. Без
Поняття частин мови. Критерії виділення частин мови Частини мови – великі за обсягом класи слів, об’єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників. Частини мови – одне з найважливіших понять у граматиці. Без
Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови беруть свій початок з античної (давньогрецької). Частини мови – калька з давньогрецького mere tu logu чи безпосередньо латинського partes orationis, де partes – “частини”, а oratio –
Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови беруть свій початок з античної (давньогрецької). Частини мови – калька з давньогрецького mere tu logu чи безпосередньо латинського partes orationis, де partes – “частини”, а oratio –
Кожна частина мови характеризується специфічними ознаками. Іменник має граматичне значення предметності, яке реалізується в категоріях роду, числа та відмінка (за наявності тих категорій у мові). У деяких мовах (германських, романських, болгарській та ін.) іменнику
Поняття словосполучення. Типи словосполучень Словосполучення – два чи більше повнозначних слів, об’єднаних синтаксичним зв’язком. ” <> “* Наприклад: студентські збори, зустріч товариша, політ на Місяць, співати весело, хлопці та дівчата; новий, гарний і дешевий;