Вступ до мовознавства – Кочерган М. П. – Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови
4.1. Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії
Предмет граматики. Розділи граматики. Основні одиниці граматичної будови мови
Граматика (від лат. grammatike techne “письмове мистецтво”) – 1) будова мови (система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій); 2) наука, яка вивчає будову мови.
Що стосується граматики як науки, то розрізняють: 1) формальну, яка вивчає граматичні форми та їх структуру, і контенсивну (семантичну), яка вивчає значення цих форм і структур; 2) синхронічну, що вивчає будову мови на певному умовно виділеному часовому етапі, і діахронічну, яка вивчає мовну будову в її історичному розвитку. Із синхронічної граматики виокремлюють функціональну, яка вивчає функції граматичних одиниць.
Граматика складається з двох розділів: морфології й синтаксису.
Морфологія (від гр. morphe “форма” і logos “слово, вчення, наука”) – розділ граматики, що вивчає граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов’язаних із ними граматичних значень.
До морфології належить і вчення про частини мови. Можна сказати, що морфологія – це граматика слова.
Синтаксис (від гр. syntaxis “побудова, порядок”) – розділ граматики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є речення.
Іншими словами, синтаксис – це граматика зв’язного мовлення.
Поділ граматики на морфологію й синтаксис є умовним. По-перше, граматичні значення слів повністю розкриваються тільки в реченні; по-друге, значення такого поділу для кожної конкретної мови залежить від типу її будови: для мов із бідною морфологією (англійської, індонезійської, багатьох тибето-бірманських та ін.) морфологія відходить на задній план, а для китайської, в’єтнамської, тайських, йоруба не має жодної цінності, бо там її (морфології) немає.
Словотвір, або дериватологія (від лат. derivatio “відведення води з ріки”, а згодом “утворення нових слів від наявного кореня”), займає проміжне місце між лексикологією і граматикою.
У структурі мови граматиці належить центральне місце, а фонетиці й лексиці – периферійне. Фонетика – це матеріальна периферія, а лексика – смислова. Оскільки граматика має узагальнюючий характер, то в ній найяскравіше виявляються найбільш суттєві риси структури мови, а це ще одне свідчення належності граматики до центральної частини, ядра мови.
Однією з особливостей граматики є її абстрактність. Щоправда, абстрактною є й лексика. Слово будинок позначає будь-який будинок незалежно від його форми, розміру, матеріалу, з якого він побудований тощо, а слово людина позначає будь-якого homo sapiens (кожну окрему людину і всіх). Однак граматична абстракція є значно вищою від лексичної, так що факти лексичної абстракції здаються конкретними порівняно з граматичною абстракцією. Наприклад, слова будинок, стіл, віз, віл, лікар для лексики – різні одиниці, а для граматики – одне й те ж: іменники чоловічого роду в називному відмінку однини.
Основні одиниці граматики – морфема для морфології і конструкція (речення) для синтаксису. Правда, є й інші погляди щодо цього. Дехто вважає, що їх значно більше й серед них називає слово, словоформу, словосполучення, просте речення, складне речення, надфразну єдність і навіть текст. Однак таке розуміння основних одиниць морфології та синтаксису не є коректним хоча б тому, що кожен мовний рівень повинен мати тільки одну основну одиницю.
Хоч у граматиці певною мірою використовують суто формальний, технічний опис будови мови, проте головною її метою є виявлення значень, що стоять за мовними структурами. Таким чином, основними для граматики е проблеми граматичної семантики (граматичних значень).
(2 votes, average: 2,50 out of 5)