Головну небезпеку для Західної Римської імперії становили вестготи, яких очолював король Аларіх. Спочатку він вчинив напад на балканські області, а потім вирушив на Італію. Остання уклала з ним мир, причому Аларіх зобов’язався допомагати Риму

Майордоми Австралії з дому Шпінідів (нащадки Піпіна Геристальського), ставши правителем об’єднаної Франкської держави, започаткували нову династію франкських королів, яка пізніше за ім’ям найвидатнішого зі своїх представників – Карла Великого – отримала назву династії Каролінгів.

Завершення в основному процесу феодалізації призвело до політичного розпаду імперії Карла Великого незабаром після його смерті. Тимчасове об’єднання під владою Каролінгів різних племен і народностей без економічної та етнічної єдності між ними було можливе

У IV ст. колись велична Римська імперія поділилася на Західну та Східну. Столицею Східної Римської імперії був Константинополь, заснований імператором Константаном І у 324-330 рр. на місці колишньої мегарської колонії Візантій (звідки й пішла

Особливості розвитку Скандинавських країн – Данії, Швеції та Норвегії – були такі: O країни розвивалися поза сферою античного світу, а тому порівняно пізно відчули вплив розвинутих феодальних суспільств; O у цих країнах тривалий час

Польща Найважливішим центром утворення Польської держави була Велика Польща – землі племені полян у басейні річки Варти. Сильне князівство, яке об’єднало низку польських племен, утворилося у Великій Польщі вже наприкінці IX ст. Першим великопольським

Хрестові походи – це воєнно-колонізаторські походи (1096- 1270) до країн Близького Сходу (Сирії, Палестини, Єгипту), що здійснювалися під релігійними гаслами боротьби християн проти “невірних” (мусульман) та визволення “гробу Господнього” і “святої землі” Палестини. Організатором

Власне ім’я Чингісхана – Темучин (бл. 1166-1227). Він народився в сім’ї вождя родоплемінного об’єднання. Його рід кочував у долині річок Онону і Керулену – на території сучасної Монголії. Його батька отруїли кровні вороги татари,

У той час як західноєвропейські феодали захоплювали країни Східного Середземномор’я, марно намагаючись зміцнити там свої позиції, сама Західна Європа опинилась перед небезпекою монгольського завоювання. На момент смерті Чингісхана існувала величезна монгольська держава, яка включала

У X ст. західну частину колишньої імперії Карла Великого вже називали Францією, а не Галлією. Але централізованою державою тогочасна Франція не була. В IX-X ст. вона першою в Західній Європі розпалася на кілька незалежних

У 843 р. розпалась єдина Франкська держава. її східна частина (майбутня Німеччина) виокремилася і стала королівством, яке поділялось на чотири фактично самостійні герцогства – Швабію, Баварію, Франконію і Саксонію з Тюрингією. У 911 р.

Війна між Англією і Францією, що тривала (з перервами) понад сто років (1337-1453), дістала назву Столітньої. Причиною Столітньої війни було зіткнення інтересів Франції та Англії в Європі. В Англії правила династія Плантагенетів, предки яких

Славнозвісна Грюнвальдська битва відбулася 15 липня 1410 р. між військами Тевтонського ордену й об’єднаною польсько-литовсько-російсько-українською армією поблизу с. Грюнвальд (Східна Пруссія, тепер Польща). У XIII ст. німецькі рицарі заснували орденську державу в Пруссії та

Кінець XIV – початок XV ст. – період розквіту військової могутності Тевтонського ордену, що одержував велику допомогу від західноєвропейських феодалів і Папи Римського. У боротьбі проти цієї грізної сили об’єдналися польські, російські та литовські

Близько 900 р. почався розпад Тюркської держави (каганату) в Центральній Азії. Групи тюрків стали рухатися на Захід. Однією з них була група досвідчених воїнів, які за іменем свого начальника називалися сельджуками. Сельджуки – гілка

Великі географічні відкриття З метою пошуків західного морського шляху з Європи в Індію генуезець Христофор Колумб (1451-1506) запропонував іспанським володарям Фердінанду Арагонському та Ізабеллі Кастильській проект морської подорожі. Перед тим він марно просив допомоги

Реформацією називають рух за перебудову християнської церкви. Наприкінці XV – на початку XVI ст. незадоволення римськими папами було загальним. Сучасників вражало лицемірство вищих сановників церкви, котрі проповідували невибагливість та утримання від світських насолод, а

Через деякий час після виникнення протестантська церква розділилася. Уже в XVI ст. самостійними відгалуженнями протестантизму були: лютеранська, кальвіністська та королівська реформаційна церкви. Це означало швидке поширення Реформації на Європейському континенті, а пізніше й на

У другій половині XVI ст. Нідерланди складалися з 17 провінцій (Голландія, Брабант, Фландрія, Люксембург, Утрехт та ін.). Населення становило близько 3 млн осіб. З часом Нідерланди стали однією з найрозвинутіших країн Європи. На півночі

1533 р. від тяжкої недуги помер цар Василь ІІІ (1505-1533), залишивши престол трирічному синові Івану IV (1533-1584), а фактично його матері – 28-річній Олені Глинській і раді бояр. За свою жорстоку, свавільну вдачу цар

Тридцятилітня війна була першим загальноєвропейським конфліктом за участю більшості держав тодішньої Європи: Габсбурзького блоку разом з Ватиканом, з одного боку, і Франції, Швеції, Нідерландів – з другого. Фактично це була війна між католицизмом і

Після подій у Празькому замку чехи-дворяни створили тимчасовий уряд, організували чеську армію, вигнали всіх єзуїтів і найвищих осіб католицької церкви, проголосили про вихід з-під влади Габсбургів та утворили самостійну державу. Своїм королем вони обрали

Після подій у Празькому замку чехи-дворяни створили тимчасовий уряд, організували чеську армію, вигнали всіх єзуїтів і найвищих осіб католицької церкви, проголосили про вихід з-під влади Габсбургів та утворили самостійну державу. Своїм королем вони обрали

З кінця XV ст. у Середній Італії виникла нова культура, що отримала назву Відродження, або Ренесансу. Це було пов’язано із зародженням нового класу – буржуазії, яка була особливо зацікавлена у розвитку науки, техніки, культури.

На початку ХУШ ст. Росія розпочала Північну війну (1700- 1721) проти Швеції за здобуття земель у Прибалтиці, захоплених Швецією на початку XVII ст., за вихід до Балтійського моря. Союзниками Росії були Данія, Саксонія, Польща.