Всесвітня історія – Гончар Б. М
Вважається, що з глибини століть рухається потік людської думки, імпульс освоєння світу, пізнання навколишнього. Цей “потік” започаткували ще в дольодовиковий період невідомі генії – відкривачі вогню, перші будівники, винахідники колеса, а далі до нього
Вважається, що з глибини століть рухається потік людської думки, імпульс освоєння світу, пізнання навколишнього. Цей “потік” започаткували ще в дольодовиковий період невідомі генії – відкривачі вогню, перші будівники, винахідники колеса, а далі до нього
Вважається, що з глибини століть рухається потік людської думки, імпульс освоєння світу, пізнання навколишнього. Цей “потік” започаткували ще в дольодовиковий період невідомі генії – відкривачі вогню, перші будівники, винахідники колеса, а далі до нього
Первісна культура відіграла значну роль у розвитку людства. Саме з цього культурно-історичного періоду розпочалася історія людської цивілізації, формувалася людина, зароджувалися такі форми людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво. З розвитком матеріальної культури, знарядь праці,
Розквіт і занепад єгипетської держави Одним із осередків давньої цивілізації була Єгипетська держава, територія якої простягалася з півдня на північ від першого порогу р. Ніл до Середземного моря, тобто майже на 1200 км. На
Розквіт і занепад єгипетської держави Одним із осередків давньої цивілізації була Єгипетська держава, територія якої простягалася з півдня на північ від першого порогу р. Ніл до Середземного моря, тобто майже на 1200 км. На
Історія державності та культури Стародавнього Єгипту поділяється, як зазначалося раніше, на кілька періодів. Раннє Царство було часом виникнення ранньорабовласницького суспільства та деспотичної держави, впродовж якого сформувались характерні для стародавніх єгиптян релігійні вірування: культ природи
На початку XIX ст. до н. е. у Месопотамію – долину між Тигром і Євфратом – увійшли племена амореїв і заснували тут свою державу зі столицею у Вавилоні. Розташований на перехресті прадавніх караванних шляхів,
У Передній Азії особливо придатною для землеробства була природно-історична область між Тигром і Євфратом, яку стародавні греки називали Месопотамією (Межиріччям). Саме у Межиріччі постала характерна для Стародавнього Сходу сільськогосподарська цивілізація та виникли ранні форми
Історія Стародавньої Індії поділяється на чотири основні періоди: Індійський (XXIII-XVIII ст. до и. е.), Ведійський (XIII-VII ст. до н. е.), Буддійський (VI-ІП ст. до и. е.), Класичний (II ст. до н. е. – V
Найраніша індійська цивілізація, відома під назвою Індійської, була створена прадавнім місцевим населенням Північної Індії у III тис. до н. е. її міські центри Хараппа та Мохенджо-Даро підтримували зв’язки з Месопотамією, країнами Центральної та Середньої
Китай – країна давньої цивілізації. Початок китайської державності пов’язаний із племенем шан, яке після переселення в долину річки Хуанхе стало називатися інь (шан-інь). Держава Шан-Інь існувала з 1766 до 1122 р. до н. е.,
У Китаї у XII-VIII ст. до н. е. було винайдене примітивне ідеографічне письмо, що вдосконалювалося і згодом перетворилося на завершену за формою ієрогліфічну каліграфію, а також в основному було складено місячний календар. Особливого розквіту
Історія Стародавньої Греції розпочинається на межі Ш-II тис. до н. е. і завершується II-І ст. до н. е., коли грецькі та елліністичні держави Східного Середземномор’я були загарбані Римом і увійшли до складу Римської держави.
Історія Стародавньої Греції розпочинається на межі Ш-II тис. до н. е. і завершується II-І ст. до н. е., коли грецькі та елліністичні держави Східного Середземномор’я були загарбані Римом і увійшли до складу Римської держави.
З другої половини VII ст. до н. е. на перше місце серед держав Пелопоннесу висувається Спарта. Назву державі дало місто Спарта, що виникло в XI-X ст. до н. е. Протягом IX – першої половини
Наприкінці VI ст. до н. е. для грецьких полісів виникла смертельна загроза з боку сусідньої могутньої Перської імперії. Греко-перська війна датується 500-449 рр. до н. е. Зазвичай її називають греко-перськими війнами тому, що воєнні
Античний світ подарував людству не лише блискучі зразки літератури, мистецтва, архітектури, а й політичні інститути, що стали надбанням наступних поколінь. Прикладом рабовласницької демократії є державний устрій Афін. Афінська демократія вважається найбільш розвинутою і довершеною
В історії культури Греції виокремлюється кілька періодів: егейський, або крито-мікенський (від XVII-XVI до X ст. до н. е.), “геометричного стилю” (від X-IX до УП ст. до н. е.), архаїчний (VII-VI ст. до н. е.),
У політичній долі Балканської Греції в V-IV ст. до н. е. значну роль відігравала Македонія. Вигідне географічне положення на перехресті шляхів, що вели з Північної Греції у Фракію, Іллірію та до проток, було важливим
Александр Македонський (336-323 до н. е.) є однією з найпопулярніших постатей давнини. Масштаби його завоювань, що сягали від Егейського моря до басейну Інду і від Лівійської пустелі до Каспійського моря, і той короткий час,
З кінця VI ст. до н. е. і до І ст. до и. е. в історії Риму тривав період республіки1. Усі важливі проблеми вирішувалися на народних зборах голосуванням: приймалися нові закони та скасовувалися старі,
Народні збори, як і раніше, залишались найвищою установою в державі. Вищі магістрати офіційно мали всю повноту влади, але обирались на короткий термін, а їх обрання залежало від рішення сенатської більшості. В останній період війни
Народні трибуни – брати Гракхи Тіберій (162-133 або 132 до н. е.) і Гай (153-121 до н. е.) походили зі знатного плебейського роду Семпроніїв і були представниками рабовласницької демократії, керівниками аграрного руху в Стародавньому
Народні трибуни – брати Гракхи Тіберій (162-133 або 132 до н. е.) і Гай (153-121 до н. е.) походили зі знатного плебейського роду Семпроніїв і були представниками рабовласницької демократії, керівниками аграрного руху в Стародавньому
Народні трибуни – брати Гракхи Тіберій (162-133 або 132 до н. е.) і Гай (153-121 до н. е.) походили зі знатного плебейського роду Семпроніїв і були представниками рабовласницької демократії, керівниками аграрного руху в Стародавньому
Хоча римським рабовласникам удалося придушити повстання Спартака, проте політичний лад, який сформувався за багато століть до того, вже не задовольняв потреб самого панівного класу. Постало питання про встановлення військової диктатури, і боротьба за неї
Із заповіту вбитого 15 березня 44 до н. е. Юлія Цезаря стало відомо, що Октавій оголошується названим сином і спадкоємцем трьох чвертей майна. Заповіт Цезаря був розрахований на природний хід подій, тому загибель імператора
Правління Тіберія (14-37 рр. н. е.). Політична система, заснована Августом, виявилась міцною, оскільки була вдалим компромісом між різними угрупованнями римського рабовласницького суспільства, гарантувала панування над рабами і забезпечувала захист римських кордонів. Ця система була
Правління Тіберія (14-37 рр. н. е.). Політична система, заснована Августом, виявилась міцною, оскільки була вдалим компромісом між різними угрупованнями римського рабовласницького суспільства, гарантувала панування над рабами і забезпечувала захист римських кордонів. Ця система була
Зумовлювала посилення військової диктатури. Але Тіберій не хотів приймати будь-яких нових титулів і повноважень. Титул імператора не став частиною його імені, він відхилив почесне звання Батька Вітчизни, дозволив тільки рабам називати себе паном. Його
Зумовлювала посилення військової диктатури. Але Тіберій не хотів приймати будь-яких нових титулів і повноважень. Титул імператора не став частиною його імені, він відхилив почесне звання Батька Вітчизни, дозволив тільки рабам називати себе паном. Його
Убивство Калігули в сенаторських колах зустріли як звільнення від тиранії. Одні з сенаторів мали намір проголосити республіку, інші хотіли обрати принцепса з-поміж себе. Ці суперечки і вагання були перервані преторіанськими солдатами, які проголосили імператором
У той час як Тіберій в останні роки свого правління проводив обережну оборонну політику на західних кордонах, його наступник намагався знову стати на шлях завоювань. Похід Калігули проти германців не мав будь-яких істотних результатів
У той час як Тіберій в останні роки свого правління проводив обережну оборонну політику на західних кордонах, його наступник намагався знову стати на шлях завоювань. Похід Калігули проти германців не мав будь-яких істотних результатів
Іспанські та галльські війська проголосили імператором легата Тарраконської Іспанії Сервія Сульпіція Гальбу, старого сенатора, який походив зі знатного роду, досвідченого полководця і правителя. Вибір солдатів затвердив сенат. Гальба прибув у Рим, але правив недовго.
Кінець І ст. до н. е. і перша половина II ст. характеризуються зростанням і розвитком окремих областей Італії, які сягали аж до самих Альп. Однією з основних рис італійського розвитку було зростання міст, кількість
Кінець І ст. до н. е. і перша половина II ст. характеризуються зростанням і розвитком окремих областей Італії, які сягали аж до самих Альп. Однією з основних рис італійського розвитку було зростання міст, кількість
Кінець І ст. до н. е. і перша половина II ст. характеризуються зростанням і розвитком окремих областей Італії, які сягали аж до самих Альп. Однією з основних рис італійського розвитку було зростання міст, кількість
У творах Колумелли е згадка і про інші спроби знайти вихід зі скрути з робочою силою, якої зазнавали землевласники. У далеких маєтках або маєтках, розташованих у місцевості з неоптимальними умовами, Колумелла вважав вигіднішим ділити
У творах Колумелли е згадка і про інші спроби знайти вихід зі скрути з робочою силою, якої зазнавали землевласники. У далеких маєтках або маєтках, розташованих у місцевості з неоптимальними умовами, Колумелла вважав вигіднішим ділити
Придушення повстання Ці-віліса в Галлії та благополучне для Риму закінчення Іудейської війни сприяли зміцненню влади Веспасіана. Становище нового імператора було важким. Імператорська скарбниця була спустошена. Дисципліна в армії розхиталась, взаємовідносини між новим імператором і
Придушення повстання Ці-віліса в Галлії та благополучне для Риму закінчення Іудейської війни сприяли зміцненню влади Веспасіана. Становище нового імператора було важким. Імператорська скарбниця була спустошена. Дисципліна в армії розхиталась, взаємовідносини між новим імператором і
Придушення повстання Ці-віліса в Галлії та благополучне для Риму закінчення Іудейської війни сприяли зміцненню влади Веспасіана. Становище нового імператора було важким. Імператорська скарбниця була спустошена. Дисципліна в армії розхиталась, взаємовідносини між новим імператором і
У II ст. Римська імперія досягла кульмінації розвитку. На початку століття правив імператор Трояк (98-117), під час правління якого зовнішня політика стала наступальною. Особливо небезпечним для Риму було Дакійське царство. 101р. царя Дакії Децебал
У розвитку культури Стародавнього Риму можна виокремити такі періоди: етруський (VIІІ-ІІ ст. до н. е.), “царський” (VIII – VI ст. до н. е.), Римської республіки (510-31 рр. до н. е.), Римської імперії (31 р.
Християнство є однією з трьох світових релігій. У християнстві розрізняють три основні напрями: православ’я, католицизм та протестантизм. Головним об’єктом вшанування християн є Ісус Христос, якого більшість християнських релігій вважає водночас і Богом, і людиною,
З часів імператора Діоклетіана (284-305) розпочалася нова епоха римської історії – період пізньої імперії (284-476). Для політичного життя цього часу характерна необмежена влада імператора. Діоклетіан народився в Далмації і був сином вільновідпущеника. Вступивши до
З часів імператора Діоклетіана (284-305) розпочалася нова епоха римської історії – період пізньої імперії (284-476). Для політичного життя цього часу характерна необмежена влада імператора. Діоклетіан народився в Далмації і був сином вільновідпущеника. Вступивши до
Велике переселення народів III-VII ст. Утворення варварських держав У III-VII ст. германські, сарматські, слов’янські та інші племена переселялися зі своєї історичної батьківщини на території Європи, Азії та Північної Африки. Цей процес отримав назву Великого