Всесвітня історія – Гончар Б. М. – Громадянська війна 68-69 рр

Іспанські та галльські війська проголосили імператором легата Тарраконської Іспанії Сервія Сульпіція Гальбу, старого сенатора, який походив зі знатного роду, досвідченого полководця і правителя. Вибір солдатів затвердив сенат. Гальба прибув у Рим, але правив недовго. Він не зумів здобути популярності навіть серед членів сенаторського стану, до якого належав. Особливо незадоволені були солдати. Скарбниця за Нерона спустіла. Гальба прагнув обмежити витрати, що дало привід обвинуватити його в скупості й зажерливості, а преторіанців він відштовхнув від себе тим, що відмовився виплатити обіцяні своїм прихильникам грошові винагороди, а також тим, що звільнив деяких преторіанських командирів, які здавались йому підозрілими. Незадоволені Гальбою були й провінційні війська, а також населення східних і південних областей Галлії.

Першою відокремилась армія Верхньої Германії, підбурювана навколишніми жителями, за нею – нижньогерманські легіони, які проголосили імператором свого легата Авла Вітеллія, визнаного й іншими військами. У Римі преторіанці проголосили імператором Сальвія Отона. Останній, коли був правителем Лузітанії, підтримував Гальбу, але коли той усиновив іншого претендента на імператорську владу, Отон почав інтригувати проти нього серед преторіанців і досягнув мети. 15 січня 69 р. Гальбу й усиновленого ним Луці я Кальпурнія Пі зона було вбито на Форумі. Отон потурав преторіанцям, наслідуючи приклад Нерона, при дворі якого він висунувся. Отона визнали дунайські війська і східні провінції, але германські армії, а також легіони, які стояли в Галлії та Британії, були на боці Вітеллія. Війська останнього рушили на Італію, перейшли через Альпи й захопили Транспаданську область. Отон, не чекаючи іллірійських легіонів, які йшли йому на допомогу, напав на армію Вітеллія неподалік Бедріака (поблизу Кремони) і, зазнавши поразки, покінчив самогубством. Солдати перейшли на бік Вітеллія, якого визнав сенат.

Вітеллій не вживав жодних заходів, щоб стримувати своїх солдатів. Його армія харчувалася за рахунок жителів місць, через які вона проходила; солдати відпускали на волю чужих рабів, грабували і вбивали тих, хто намагався чинити опір. Але Вітеллій не звертав на це уваги, а скарги на грабежі й насильства він обертав на жарт. Перебування його при владі було нетривалим.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Всесвітня історія – Гончар Б. М. – Громадянська війна 68-69 рр