Вікова та педагогічна психологія – Видра О. Г. – Тема № 7. Психологія виховання особистості
Мета: З’ясувати предмет і завдання психології виховання; розглянути психологічні механізми та прийоми виховання; навчитися визначати локус суб’єктивного контролю особистості учня як один з показників виховання волі в процесі навчання.
Завдання:
1) ознайомтесь, проаналізуйте, зробіть конспект, та вивчіть теоретичні відомості з теми. Розкрийте і занотуйте основні поняття теми та виконайте завдання для самостійної роботи. За бажанням підготуйте доповіді до цієї теми;
2) виконайте дослідження локусу суб’єктивного контролю, зробіть висновки й захистіть результати вивчення цієї теми.
Основні поняття теми: Виховання особистості, формування особистості, психологічні механізми виховання, психолого-педагогічні прийоми виховання.
Тематичні питання
1. Предмет і завдання психології виховання.
2. Психологічні механізми виховання особистості учня.
3. Психолого-педагогічні прийоми виховання.
4. Методи і прийоми формування досвіду громадської поведінки в учнів.
Завдання для самостійної роботи
Проаналізуйте і коротко занотуйте відомості про основні теорії виховання [8, с. 349-358].
Друге завдання: законспектуйте основні критерії вихованості та їх характеристики [8, с. 371-379].
Тематика доповідей з даної теми
1. Особливості виховання у молодшому шкільному віці.
2. Психологія виховання підлітків.
3. Виховання у ранній юності.
4. Моральність і моральне виховання.
Орієнтовні теоретичні відомості
Психологія виховання Вивчає внутрішні психологічні механізми становлення і розвитку особистості в цілому, її свідомості та окремих властивостей, а також особливості керування цим в умовах цілеспрямованої організації педагогічного процесу.
Завданнями психології виховання Є наступні:
– розкрити внутрішню психологічну сутність виховного процесу;
– з’ясувати можливості цілеспрямованого виховання особистості;
– визначити закономірності і механізми виховання моралі, культури, духовності;
– вивчити особливості виховання особистості на різних вікових етапах;
– дослідити роль вчителя у процесі виховання особистості учня.
У психології виховання головною категорією є поняття Виховання – це цілеспрямоване формування особистості в умовах навчання з метою підготовки її до активної участі в суспільному й культурному житті.
Виховний вплив на учнів вчитель здійснює цілеспрямовано та регульовано за допомогою Психологічних механізмів виховання. До
Них належать:
1) переконування – теоретично обгрунтовані прийоми, за допомогою яких інформація органічно вплітається у сферу інтересів людини, відбувається її внутрішнє прийняття. Переконування здійснюється за допомогою спеціальних логічних прийомів впливу, які розробляються спеціально психологами, педагогами (цілеспрямоване переконування), або інтуїтивно, випадково, унаслідуються від інших (стихійне переконування).
2) навіювання – інформаційний вплив на почуття, через них на розум і волю особистості, внаслідок чого сприймання інформації стає некритичним і майже неусвідомленим. Навіювання грунтується на властивості слова створювати образи поведінки, які при додатковому емоційному впливі засвоюються несвідомо, без втручання активного мислення. Навіюваність притаманна учням будь-якого віку, але чим молодша дитина, тим легше вона піддається їй. Використовують різні види навіювання: Пряме, опосередковане, довільне, мимовільне;
3) зараження – процес переходу від людини до людини різних емоційних станів (захоплення, тривога, радість, ентузіазм тощо), які безконтрольно сприймаються й відтворюються людьми в ситуації їх безпосереднього спілкування. Наприклад, чітка, охайна, вміла і красива демонстрація вчителем трудових операцій і прийомів заражає учнів бажанням та ентузіазмом у досягненні такої ж майстерності в праці;
4) наслідування – відтворення людиною у перетвореному вигляді певних зовнішніх рис, зразків поведінки, манер, вчинків, які вона спостерігала в інших людей. Від вчителя учні наслідують досить багато. Тому важливим для вчителя технологій є пропагувати моду на працю, працелюбність, культуру праці, цінність праці і людини, яка працює;
5) рефлексія – осмислення людиною причин, закономірностей і механізмів своєї діяльності, поведінки, соціального та індивідуального способу існування. Суть рефлексії полягає у самосприйманні себе з боку партнера по спілкуванню. Рефлексія є одним з важливих механізмів самовиховання людини.
Розглянемо третє питання теми.
Прийоми виховання – це складові частини виховних методів, які забезпечують їх застосування в певних умовах. Тобто Метод виховання містить у собі сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцями.
Дослідники в галузі педагогічної психології виокремлюють такі групи методів виховання: методи формування свідомості, методи формування досвіду поведінки, методи стимулювання і корекції поведінки учнів.
Засобами реалізації вказаних методів є такі Прийоми виховання:
Лекції, розповіді, бесіди, диспути, конференції, збори, в основі яких є слово.
У навчанні частіше всього використовуються Лекції (як монолог з метою розкриття різних питань, пов’язаних з формуванням особистості учнів), Бесіди (як цілеспрямовано організований процес обміну думками), метод прикладу (як метод впливу на свідомість, почуття, поведінку особистості через наслідування), розповідь (як прийом виховання почуття співпереживання, радості, моральних норм і правил поведінки).
Головним завданням процесу виховання особистості учня є досягнення єдності його свідомості і поведінки. Адже умова вихованості – не тільки засвоєння певних вимог, але й потреба діяти у відповідності з цими вимогами. Ця умова досягається в процесі конкретної діяльності, яка сприяє виробленню необхідних вмінь, звичок, рис характеру, засобів поведінки. Така діяльність реалізується за допомогою методів і прийомів формування досвіду громадянської поведінки. До них належать Привчання, вправи, виховні ситуації.
Привчання – це організація планомірного і регулярного виконання учнями визначених дій з метою перетворення їх у звичну поведінку (вітання з вчителем, уважність на уроці тощо).
Вправи – це багаторазове повторення, закріплення і вдосконалення засобів практичних та соціальних дій. Вони бувають режимні (які стимулюють дотримання режиму) та Спеціальні (тренувальні вправи для вироблення і закріплення навичок культурної поведінки).
Виховні ситуації – це створення зовнішніх обставин, які дозволяють опосередковано впливати на свідомість, почуття, вчинки людини. Виховні ситуації зазвичай у виховному процесі створюються спеціально, заплановано, але можуть виникати й стихійно.
Практична частина роботи
Дуже важливим у житті людини є рівень розвитку її вольової сфери. Від цього залежить схильність підкорятись думкам, ідеям, емоціям інших людей, особливості праці, володіння ситуацією, активність у вирішенні проблем і навіть здоров’я людини з підліткового віку до кінця життя. Дуже важливою ця властивість є й для вчителя технологій.
Одним з показників розвиненості вольової сфери є локус суб’єктивного контролю – це характеристика вольової сфери людини, яка відображає її нахил приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам або своїм здібностям і зусиллям. Рівень суб’єктивного контролю визначається за допомогою тесту, розробленого Є. Ф. Бажиним, Є. А. Голинкиною та Л. М. Зткиндом на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера.
Інструкція до проведення методики
Потрібно прочитати 44 твердження і дати відповідь, чи згодні ви з ними, або ні. Якщо згодні, то в бланку для відповідей перед відповідним номером потрібно поставити знак “+”, якщо ні – знак “-“. У тесті нема “правильних” і “неправильних” відповідей. Свою думку потрібно висловлювати відверто. Слід надавати перевагу тій відповіді, яка перша спала на думку.
Стимульний матеріал до проведення методики
1. Просування по службових сходинках більше залежить від успішного збігу обставин, ніж від здібностей людини.
2. Більшість розлучень виникає через те, що люди не захотіли пристосовуватися один до одного.
3. Хвороба – справа випадку: якщо маєш захворіти, то вже нічим не зарадиш.
4. Люди стають самотніми тому, що самі не виявляють інтересу і дружнього ставлення до оточуючих.
5. Здійснення моїх бажань часто залежить від удачі.
6. Даремно докладати зусилля для того, щоб здобути симпатії інших людей.
7. Зовнішні обставини (батьки і добробут) впливають на сімейне щастя не менше, ніж стосунки подружжя.
8. Я часто відчуваю, що мало впливаю на те, що відбувається зі мною.
9. Як правило, керівництво виявляється більш ефективним, коли повністю контролюються дії підлеглих, а не покладаються на їх самостійність.
10. Мої оцінки в школі часто залежали від випадкових обставин (наприклад, від настрою вчителя), а не від моїх зусиль.
11. Коли я планую, то, здебільшого, вірю, що зможу втілити свої плани.
12. Те, що багатьом людям здається успіхом чи вдачею, насправді є результатом тривалих цілеспрямованих зусиль.
13. Думаю, що правильний спосіб життя може більше допомогти здоров’ю, ніж лікарі та ліки.
14. Якщо люди не підходять один одному, то як би вони не намагалися налагодити сімейне життя, вони все одно не зможуть цього зробити.
15. Те добре, що я роблю, зазвичай гідно оцінюється іншими.
16. Діти виростають такими, якими їх виховують батьки.
17. Думаю, що випадок або доля не відіграють великої ролі в моєму житті.
18. Я намагаюся не планувати наперед, тому що багато залежить від того, якими будуть обставини.
19. Мої оцінки в школі залежали переважно від моїх зусиль і від ступеня підготовки.
20. У сімейних конфліктах я частіше відчуваю провину за собою, ніж за протилежною стороною.
21. Життя більшості людей залежить від збігу обставин.
22. Я надаю перевагу такому керівництву, при якому можна самостійно визначати, що і як робити.
23. Думаю, що мій спосіб життя жодним чином не є причиною моїх хвороб.
24. Як правило, саме невдалий збіг обставин заважає людям досягнути успіху в своїх справах.
25. Урешті-решт, за погане керівництво організацією відповідають самі люди, які працюють в установі.
26. Я часто відчуваю, що нічого не можу змінити в стосунках, які склалися в сім’ї.
27. Якщо я дуже захочу, то зможу привернути увагу будь-кого.
28. На підростаюче покоління впливає так багато всіляких обставин, що зусилля батьків у вихованні часто виявляються марними.
29. Те, що зі мною трапляється, – це справа моїх рук.
30. Важко буває зрозуміти, чому керівники діють так, а не інакше.
31. Людина, яка не змогла досягти успіху у своїй роботі, швидше за все, не доклала достатньо зусиль для цього.
32. Найчастіше я можу домогтися від членів моєї сім’ї того, чого я захочу.
33. У неприємностях і невдачах, які траплялися в моєму житті, більше були винні інші люди, ніж я.
34. Дитину завжди можна вберегти від застуди, якщо за нею доглядати і правильно її одягати.
35. У складних обставинах я вважаю за краще зачекати, доки проблема розв’яжеться сама по собі.
36. Успіх – це результат наполегливої праці, і він мало залежить від випадку чи від удачі.
37. Я відчуваю, що від мене більше, ніж від інших, залежить щастя моєї сім’ї.
38. Мені завжди було важко зрозуміти, чому я подобаюсь одним людям і не подобаюсь іншим.
39. Я завжди надаю перевагу прийняттю рішень і самостійним діям, а не сподіваюся на допомогу інших людей чи на долю.
40. На жаль, заслуги людини часто залишаються не визнаними, незважаючи на всі її намагання.
41. У сімейному житті бувають такі ситуації, коли не можливо розв’язати проблеми навіть за найбільшого бажання.
42. Здібні люди, які не зуміли реалізувати свої можливості, мають звинувачувати в цьому тільки самих себе.
43. Багато моїх успіхів були можливі тільки завдяки допомозі інших людей.
44. Більшість невдач у моєму житті були від невміння, від незнання або від лінощів і мало залежали від удачі чи від невдачі.
Обробка результатів
Потрібно порахувати кількість відповідей, які співпали, відповідно кожній шкалі, які наведені у ключі до методики (табл. 10).
Таблиця 10
Ключ до методики визначення локусу суб’єктивного контролю
І(о) | “+” | 2, 4, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 25, 27, 29, 31, 32, 34, 36, 37, 39, 42, 44 |
“-“ | 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 18, 21, 23, 24, 26, 28, 30, 33, 35, 38, 40, 41, 43 | |
І(д) | “+” | 12, 15, 27, 32, 36, 37 |
“-“ | 1, 5, 6, 14, 26, 43 | |
І(н) | “+” | 2, 4, 20, 31, 42, 44 |
“-“ | 7, 24, 33, 38, 40, 41 | |
І(с) | “+” | 2, 16, 20, 32, 37 |
“-“ | 7, 14, 26, 28, 41 | |
І(в) | “+” | 19, 22, 25, 42 |
“-“ | 1, 9, 10, 30 | |
І(м) | “+” | 4, 27 |
“-“ | 6, 38 | |
І(з) | “+” | 13, 34 |
“-“ | 3, 23 |
Інтерпретація результатів
Приписування відповідальності за результати своєї діяльності зовнішнім силам називається екстернальним, або зовнішнім, локусом контролю, а приписування відповідальності своїм здібностям і зусиллям – інтернальним, або внутрішнім локусом контролю.
Таким чином, можливі два полярних типи особистостей залежно від локалізації контролю: екстернальний та інтернальний. Будь-якій людині властива певна позиція в межах від екстернального до інтернального типу. Отриманий у процесі обробки результатів показник локусу контролю (Іо) розшифровується так:
Величина І(о) | Локус контролю |
0-21 | Екстернальний |
22-44 | Інтернальний |
Чим більша величина інтернальності, тим менша екстернальність.
Локус контролю, характерний для людини, є універсальним стосовно будь-яких типів подій і ситуацій, з якими їй доводиться стикатися. Один і той же тип контролю проявляється як у разі невдач, так і в разі успіхів, причому це спостерігається в різних сферах життєдіяльності суб’єкта.
Для певного рівня локусу контролю користуються такими межами шкали інтернальності:
Показник інтернальності І(о) | Рівень локусу контролю |
0-11 | Низький рівень інтернальності |
12-32 | Середній рівень інтернальності |
33-44 | Високий рівень інтернальності |
При низькому рівні інтернальності Люди майже не бачать зв’язку між своїми діями і важливими для них подіями життя. Вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і гадають, що більшість їх є результатом випадку або впливу інших людей. Тому “екстернали” емоційно нестійкі, схильні до неформального спілкування і поведінки, у них слабко розвинена комунікабельність, поганий самоконтроль і висока напруженість.
Високий рівень інтернальності Відповідає високому рівню суб’єктивного контролю над будь-якими значущими подіями. Люди, які мають такий локус контролю, вважають, що більшість важливих подій у їхньому житті – результат власних дій, що вони можуть ними керувати і відчувають відповідальність і за ці події, і за те, як складається їхнє життя в цілому. “Інтернали” з високими показниками суб’єктивного контролю мають емоційну стабільність, вони вперті, рішучі, відрізняються комунікабельністю, значним самоконтролем і стриманістю.
Середній рівень інтернальності Властивий більшості людей. Особливості їхнього суб’єктивного контролю можуть дещо змінюватися залежно від того, чи здається людині ситуація складною чи простою, приємною чи неприємною тощо. Хоча їхня поведінка і психологічне почуття відповідальності за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій, усе ж можна і в них встановити перевагу того чи іншого локусу контролю.
Значення інших шкал
Шкала інтернальності в області досягнень (Ід)
Високий показник за цією шкалою відповідає високому рівню суб’єктивного контролю над емоційно позитивними подіями. Такі люди вважають, що найгарніше у своєму житті вони домоглися самі й що вони здатні з успіхом досягати поставленої мети в майбутньому. Низький показник за шкалою І(д) свідчить про те, що людина пов’язує свої успіхи, досягнення й радощі із зовнішніми обставинами – везінням, щасливою долею або допомогою інших людей. Максимальне значення показника за цією шкалою дорівнює 12, мінімальне – 0.
Шкала інтернальності в області невдач (Ін)
Високий показник за цією шкалою свідчить про розвинене почуття суб’єктивного контролю стосовно негативних подій і ситуацій, що проявляється в схильності обвинувачувати самого себе в різноманітних неприємностях і невдачах. Низький показник свідчить про те, що людина схильна приписувати відповідальність за подібні події іншим людям або вважати їх результатами невдачі. Максимальне значення показника за цією шкалою – 12, мінімальне – 0.
Шкала інтернальності у сімейних взаєминах (Іс)
Високий показник І(с) означає, що людина вважає себе відповідальною за події, які відбуваються в її сімейному житті. Низький І(с) свідчить про те, що суб’єкт вважає своїх членів сім’ї причиною виражених ситуацій, які виникають у його родині. Максимальне значення І(с) – 10, мінімальне – 0.
Шкала інтернальності в області виробничих стосунків (Ів)
Високий І(в) свідчить про те, що людина вважає себе, свої дії важливим фактором організації своєї виробничої діяльності, зокрема, у своєму просуванні по службі. Низький І(в) свідчить про схильність надавати більш важливе значення зовнішнім обставинам – керівництву, колегам по роботі, везінню, або невдачі. Максимум І(в) – 8, мінімум – 0.
Шкала інтернальності в області міжособових взаємин (Ім)
Високий показник по І(м) свідчить про те, що людина почуває себе здатною викликати повагу й симпатію інших людей. Низький І(м) свідчить про те, що суб’єкт не схильний брати на себе відповідальність за свої стосунки з іншими. Максимальне значення І(м) – 4, мінімальне – 0.
Шкала інтернальності стосовно здоров’я і хвороби (Із)
Високий показник І(з) свідчить про те, що людина вважає себе багато в чому відповідальною за своє здоров’я і думає, що процес одужання залежить переважно від її. Людина з низьким І(з) пов’язує здоров’я і хворобу з випадком або долею, сподівається, що одужання прийде в результаті дій інших людей, насамперед лікарів. Максимальне значення І(з) – 4, мінімальне – 0.
Зробіть висновки орієнтуючись на такі питання та вказівки:
– Охарактеризуйте свої результати.
– Як проявляються результати у вашому особистому навчанні та праці?
– Надайте психолого-педагогічні рекомендації щодо виховання і розвитку своєї вольової сфери.
Питання для самоконтролю та захисту практичної роботи
1. Що є предметом психології виховання?
2. Які завдання вирішує психологія виховання?
3. Розкрийте суть поняття “виховання”.
4. Назвіть і поясніть суть психологічних прийомів виховання.
5. Що таке прийом виховання?
6. Назвіть і охарактеризуйте прийоми виховання особистості.
7. Що є головним завданням процесу виховання особистості учня?
8. Які прийоми та методи формування досвіду громадянської поведінки існують і який їх зміст?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)