Home ⇒ 👍Вікова та педагогічна психологія - Видра О. Г ⇒ Вікова та педагогічна психологія – Видра О. Г. – Тема № 6. Психологія учбової діяльності учнів і навчання

Вікова та педагогічна психологія – Видра О. Г. – Тема № 6. Психологія учбової діяльності учнів і навчання

Тема № 6. Психологія навчальної діяльності учнів і навчання

Мета: З’ясувати поняття учіння, навчальної діяльності учнів, її структуру, причини неуспішності і способи активізації навчальної діяльності школярів; розглянути поняття про навчання, його психологічні механізми і класифікацію; навчитися визначати рівень самооцінки та рівень домагань особистості учня як один з факторів успішного навчання.

Завдання:

1) ознайомтесь, проаналізуйте, зробіть конспект, та вивчіть теоретичні відомості з теми. Розкрийте і занотуйте основні поняття теми та виконайте завдання для самостійної роботи. За бажанням підготуйте доповіді до цієї теми;

2) виконайте дослідження рівня самооцінки та рівня домагань, зробіть висновки й захистіть результати вивчення цієї теми.

Основні поняття теми: Учіння, учбова діяльність, неуспішність, відставання, навчання, навчальність, научіння.

Тематичні питання

1. Поняття про учіння, структура навчальної діяльності учнів.

2. Причини неуспішності.

3. Способи активізації навчальної діяльності школярів.

4. Психологічні механізми навчання.

5. Класифікація навчання.

Завдання для самостійної роботи

Проаналізуйте і занотуйте основні відомості про вміння самостійно вчитися. При цьому зверніть особливу увагу на поняття

“самостійна робота”, “розумова самостійність”, Дізнайтеся про Рівні розвитку самостійності, актуальний і перспективний рівні розвитку самостійності, рефлексивне ставлення особистості до своїх дій, Про поняття “самоуправління” [8, с. 310].

Друге завдання: законспектуйте основні моделі навчання та їх характеристики [8, с. 340].

Тематика доповідей з даної теми

1. Історія психології учіння.

2. Теорія поетапного формування розумових дій (П. Я. Гальперін).

3. Теорії навчання.

Орієнтовні теоретичні відомості

У сучасній педагогічній психології Учіння Розглядається як активна цілеспрямована діяльність людини, яка полягає у засвоєнні знань та умінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності, соціального досвіду з метою їх використання в особистому житті та професійній діяльності.

Здатність до учіння Виникає у дітей 4-5 років, оскільки саме у цьому віці діти вже можуть регулювати свої дії свідомою метою.

Учіння є необхідною умовою розвитку людини і триває у різних формах протягом життя. Особливо воно важливе для дітей шкільного періоду дитинства. Під впливом учіння виникають зміни у різних структурних одиницях особистості (особливо в інтелектуальній та емоційно-вольовій сферах), у спрямованості особистості школяра, його характері, здібностях тощо.

Результатом учіння є научіння – набуття людиною нового сенсо-моторного та інтелектуального досвіду, а також нових форм поведінки. Цьому сприяє Навчальність – індивідуальні особливості швидкості та якості засвоєння учнем знань, умінь, форм поведінки та видів діяльності. Існує загальна навчальність (здатність засвоєння будь-якого матеріалу) та Спеціальна навчальність (засвоєння окремих видів матеріалу). Навчальність є показником Обдарованості Людини.

Продуктом учіння є учень з новими знаннями, позитивними змінами у його мотивах, цінностях, цілях, планах, поведінці, що виражається у ставленні учня до відповідної діяльності та емоціях, які в ній переживає.

Однією з основних форм учіння є Учбова діяльність учнів – це

Учіння в умовах організованого навчання.

Учбова діяльність суб’єкта має структуру, яка складається з п’яти основних компонентів:

1. Мотивація – система психологічних факторів, які зумовлюють учбову діяльність (потреби, мотиви і все, що входить у мотиваційну сферу особистості). Найчастіше істотними мотивами навчальної діяльності учнів є задоволення від самого процесу діяльності, результат діяльності (наприклад, знання або уміння), винагорода за діяльність (оцінка, похвала з боку вчителя, батьків, статус тощо), уникнення покарання.

2. Учбові задачі – це задачі, які мають розв’язуватись учнями для того, щоб оволодіти новими знаннями, уміннями, формами поведінки. Різновидами задач є Пізнавальні (сприяють розширенню кола знань), комунікативні (на розвиток комунікативних здібностей, вміння переказувати прочитане тощо), проблемні (без надання алгоритму розв’язання) та інші.

3. Учбові дії – система практичних або розумових операцій, обумовлених Мотивом учіння і спрямованих на досягнення цілей, які ставляться в учбових задачах. Розрізняють учбові дії виконавчого характеру, дії планування, контролю та самоконтролю, оцінки та самооцінки, репродуктивні та продуктивні дії.

4. Контроль, Який переходить у самоконтроль – це система засобів управління та самоуправління учінням, що здійснюється на основі зворотного зв’язку іншою особою (контроль) або з допомогою рефлексивного ставлення особистості до своїх дій (самоконтроль).

5. Оцінка, Що переходить у Самооцінку – визначення відповідності результату учіння поставленим учбовими задачами цілям іншою людиною (вихователем, вчителем, батьками… ) та самостійно.

Однією з гострих проблем сучасної школи є Неуспішність – комплексна, підсумкова непідготовленість учня, яка виникає в кінці певного відрізку навчання. Слід також відрізняти поняття “відставання” – непідготовленість учня з окремого елементу вивчення предмету. Саме відставання призводить до неуспішності.

Неуспішність та відставання в учінні мають Три основні групи причин.

1. Соціальні причини – це причини, пов’язані із знеціненням знань, праці для благополуччя людини в суспільстві. Такі причини пов’язані з приниженням ролі вчителя, освіти. Прикладами цього є отримання освіти заради тільки атестату або диплому, або “щоб не піти до армії” тощо.

2. Біологічні причини – полягають у погіршенні стану фізичного, психічного і психологічного здоров’я школярів.

3. Педагогічні причини. До них належать недоліки у пізнавальній сфері учнів (недоліки в мисленні, прийомах учіння, невміння використати свої індивідуально-психологічні особливості), недоліки у мотиваційній сфері і недоліки у розвитку організаційних здібностях щодо своєї навчальної діяльності.

Для вирішення педагогічних причин відставання вчителі використовують спеціальні способи активізації навчальної діяльності школярів. Для цього застосовуються такі Ситуації, В яких учням потрібно:

– захищати свої думки та аргументувати їх;

– ставити запитання;

– рецензувати відповіді однокласників;

– ділитися своїми знаннями;

– допомагати однокласникам;

– виконувати завдання, які пов’язані з читанням додаткової літератури;

– знаходити декілька рішень поставлених задач;

– самостійно обирати завдання;

– здійснювати самоперевірку, перевірку однокласників;

– проявляти різноманітні варіанти поведінки;

– бути зацікавленими у груповій діяльності.

Розглянемо поняття про Навчання І його Психологічні механізми.

Якщо учіння є безпосередньо діяльністю учня, то Навчання розуміється як спільна діяльність того, хто навчає (вчитель) і того, хто навчається (учень). Тобто навчання є управління учбовою діяльністю.

Сучасна педагогічна психологія розглядає Навчання Як процес цілеспрямованої взаємодії вчителя з учнем, в результаті якого учень оволодіває знаннями та уміннями, розвивається психічно і як особистість, набуває інтелектуального та професійного досвіду. Тоді навчальна діяльність – це учіння школяра в умовах навчання.

Навчання має свої Психологічні механізми, Розглянемо їх.

1. Механізм довизначення задачі. Він полягає в тому, що зовнішній навчальний вплив перетворюється в Учбову задачу, яка визначає напрямок діяльності учня. Тобто навчання складається із задач і процесів їх вирішення учнями (учбові задачі) та вчителями (дидактичні задачі).

2. Механізм рефлексивних взаємин. Цей механізм полягає у відображенні вчителем своїх психолого-педагогічних дій, які спрямовані на взаємодію з учнями. Вчителю потрібно за допомогою рефлексії (відображення себе) створювати свій образ очима учнів для оптимізації спільної діяльності з учнями.

3. Механізм зворотного зв’язку. Зворотній зв’язок – це інформація, яку отримує учень від вчителя і навпаки, яка дає можливість розуміння одне одного в процесі навчання і налагодити оптимальну взаємодію.

Існують різні види навчання. Найперше, Навчання класифікують За предметом. Предметне навчання – це навчання мові, математиці, праці і т. д.

Другим критерієм класифікації навчання є Психологічні задачі.

За цим критерієм навчання поділяють на:

1) теоретичне, яке полягає у формуванні ідей, понять, законів, правил;

2) практичне, внаслідок якого виробляються моторні, сенсорні навички, навички розумової діяльності (лабораторні заняття з фізики, практична робота на уроках праці);

3) образне, емоційне, етичне та естетичне навчання – формування еталонів переживань, поведінки, взаємин, що зумовлюють становлення емоційної зрілості (уроки літератури, історії…).

Третім критерієм є Організація способу навчання. Відповідно розрізняють:

1) Проблемне навчання, яке полягає у створенні проблемної ситуації в навчанні, тобто таких умов, у яких для учнів головним є самостійне (індивідуальне або групове) чи під керівництвом вчителя розв’язування пізнавальних суперечностей, що виникли в конкретній галузі знань.

2) Програмоване навчання – навчання за попередньо розробленою програмою за допомогою особливих засобів навчання.

Існують також інші класифікації навчання, які детальніше розглядаються у навчальному курсі з педагогіки.

Практична частина роботи

Одним з істотних факторів, які впливають на учіння школярів, є особливості розвитку їх самооцінки та рівня домагань на фоні мотивів досягнення успіху. Тому визначення цих характеристик в учнів є важливим.

Визначаються зазначені показники різними методами. Одним з них є методика Дембо-Рубінштейн, модифікована А. М. Прихожан [34, с. 559].

Опис та інструкція до проведення методики

Дана методика заснована на безпосередньому оцінюванні людиною ряду особистих якостей.

Досліджуваному надають наступну інструкцію: “Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер та ін. Рівень розвитку кожної якості, сторони людської особистості можна умовно зобразити вертикальною лінією, нижня крапка якої буде символізувати найнижчий розвиток, а верхня – найвищий. Вам пропонуються вісім таких ліній. Вони позначають: 1) здоров’я; 2) спілкування з однолітками; 3) бажання вчитися; 4) позитивні риси характеру; 5) впевненість у собі; 6) розум; 7) умілі руки; 8) зовнішність. На кожній лінії рискою (-) відзначте, як ви оцінюєте розвиток у себе кожної якості на сьогоднішній день. Після цього хрестиком (х) відзначте, при якому рівні розвитку цих якостей, ви були б повністю задоволені собою, відчули гордість за себе”.

Випробуваному дається бланк (рис. 3), на якому зображені вісім ліній. Висота кожної з них – 100 мм, з позначеною верхньою, нижньою точкою і серединою шкали. При цьому верхня й нижня точки позначаються помітними рисками, середина – ледь помітною крапкою.

Методика може проводитися як фронтально – із цілим класом (або групою), так й індивідуально. При фронтальній роботі необхідно переконатися, чи правильно виконується завдання. Після цього випробувані працюють самостійно. Час, що відводиться на заповнення шкали разом із наданням інструкцій, 10-12 хв.

Обробка результатів

Обробка проводиться за сьома шкалами (перша (“здоров’я”) – тренувальна – не враховується). Довжина кожної шкали 100 мм, відповідно цьому вимірюють відстані від нижчої точки шкали до відміток і одержують кількісну характеристику (наприклад, 54 мм = 54 балам).

1. За кожною шкалою необхідно визначити:

А) рівень домагань – відстань у мм від нижньої точки шкали до знака “х”;

Б) висоту самооцінки – від нижньої точки шкали до знака “-“;

В) значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою – відстань від знака “х” до знака “-“. Якщо рівень домагань нижче самооцінки, він виражається Негативним числом.

2. Розрахувати середню величину кожного показника рівня домагань і самооцінки за всіма шкалами.

Вікова та педагогічна психологія Видра О. Г. Тема № 6. Психологія учбової діяльності учнів і навчання

Інструкція:

1) на кожній лінії рискою (-) відзначте, як ви оцінюєте розвиток у себе кожної якості, сторони вашої особистості на сьогоднішній день;

2) після цього хрестиком (х) відзначте, при якому рівні розвитку цих якостей, сторін ви були б повністю задоволені собою, відчули гордість за себе.

Вікова та педагогічна психологія Видра О. Г. Тема № 6. Психологія учбової діяльності учнів і навчання

Рис. 3. Бланк дослідження рівня розвитку самооцінки і домагань

Інтерпретація результатів

Рівень домагань

Норму, реалістичний рівень домагань, характеризує результат від 60 до 89 балів.

Оптимальний – порівняно високий рівень домагань – від 75 до 89 балів, що підтверджує оптимальне усвідомлення своїх особистіс-них якостей та властивостей, а це є важливим чинником особистісно-го розвитку.

Результат від 90 до 100 балів засвідчує нереалістичне, некритичне ставлення людини до своїх особистісних якостей та властивостей.

Результат менше 60 балів свідчить про занижений рівень домагань, це є показником можливого несприятливого розвитку особистості.

Висота самооцінки

Кількість балів від 45 до 74 засвідчують реалістичну, адекватну самооцінку людини.

Кількість балів від 75 до 100 свідчить про завищену самооцінку й указує на певні відхилення у формуванні особистості. Завищена самооцінка може підтверджувати особистісну незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може вказувати на проблеми у формуванні особистості – “закритості для досвіду”, нечутливість до своїх помилок, невдач, зауважень і оцінок навколишніх.

Кількість балів нижче 45 указує на занижену самооцінку (недооцінку себе, своїх особистісних якостей та здібностей) і свідчить про крайнє неблагополуччя в розвитку особистості. Такі, наприклад, учні становлять “групу ризику” (до даної групи належать діти з певними відхиленнями або розладами у психічному, психологічному, особис-тісному розвитку), їх, як правило, мало. За низькою самооцінкою можуть ховатися два зовсім різних психологічних явища: а) справжня непевність у собі, б) “захисна реакція”, коли “повідомлення” самому собі власного невміння, відсутності здібності й тому подібного дозволяє не додавати ніяких зусиль для будь-якої діяльності.

Орієнтовні запитання та вказівки, які допоможуть зробити Висновки:

– Охарактеризуйте свої результати (як загальні, так і за кожною шкалою окремо).

– Який психологічний зміст Значення розбіжності між рівнем домагань і самооцінкою?

– В чому саме проявляється ваш рівень самооцінки та домагань у навчанні та праці?

– Які рекомендації ви можете запропонувати собі для виховання своєї самооцінки і розвитку рівня домагань?

Питання для самоконтролю та захисту практичної роботи

1. Розкрийте поняття учіння

2. У якому віці виникає здатність до учіння? Чому саме?

3. Що є результатом учіння?

4. Поясніть суть поняття навчальність, які її види?

5. Що таке учбова діяльність учня і яка її структура?

6. Розкрийте суть понять “неуспішність” та “відставання”.