Викладання соціології: досвід інноваційних прийомів – Малахова Ж. Д. – Використання в лекціях народних казок
На відміну від міфів і казок, давньоруські епічні сказання, названі билинами, є оповіданнями про події, що дійсно відбувалися у давні часи.
Термін “билина” введений в обіг у середині XX ст. істориком і фольклористом І. Сахаровим, який узяв його з відомого “Слова о полку Ігоревім”.
Самі ж виконавці епічних пісень називали їх “старинами”.
Билини складалися в період з X до XVI ст., а найдавніші з них своїм корінням сягають міфології. Серед билинних героїв є персонажі, пов’язані з природними явищами. Так, билинний герой Святогор пов’язаний з горами, Вольга – з лісом, Микула – із землею. У билинах введені і персонажі міфічних чудовиськ: Змій Горинич, Тугарин Змій, Соловей-розбійник. Билини, створені під час татаро-монгольського іга (XIII – XV ст.), відрізняються від більш ранніх. їх персонажі вже не міфічні, а реальні вороги – татари.
На думку багатьох дослідників, билини виникали в різних районах Русі, але згодом зосередилися в Києві. Головні герої билин – богатирі – запеклі і шляхетні воїни, які борються не з міфічними чудовиськами, а з ворогами своєї батьківщини. Найбільше билин присвячено трьом богатирям – Іллі Муромцю, Добрині Никитичу й Альоші Поповичу. У билинах пізнішого періоду Ілля, Добриня й Альоша стають названими братами і часто діють разом.
Одним із наймонументальніших і загадкових образів давнього епосу був Микула Селянинович – бог землеробства і сам хлібороб. Протиставлення Микули Вользі і явна перевага першого над другим є свідченням того історичного періоду, коли полювання як основне джерело існування людини наприкінці кам’яного періоду змінилося землеробством. Те, що Микула виявляється сильнішим за Вольгу і всю його дружину, правильно відображає процес історичного розвитку людства. У більш пізній період Микула сприймається у билинах уже не як бог, а як селянин-трудівник.
Можна використовувати в лекціях і історичні перекази, які пов’язані з Києвом і Москвою, невидимим градом Китіжем, Мамайовим побоїщем, Віщим Олегом, Садком, а також з історією Запорізької Січі та Скіфії, Таврії, острова Хортиця й ін. Становить певний інтерес для викладачів і сказання про святих: Георгія Побідоносця, Миколу Угодника, Сергія Радонежського, Василія Блаженого та інших.
Використання в лекціях народних казок
Корисно в процесі викладу навчального матеріалу (там, де це доречно) використовувати тексти повчальних народних казок, у яких укладені мудрість, добро і справедливість. Наприклад, українська казка про козака, який щодня купував три хлібини:
“Якось шинкар запитав у козака:
– А скажи, козаче, навіщо ти щодня купуєш три хлібини?
– А я беру не тільки для себе, а й даю в борг і віддаю борги, – відповідає козак.
– А як це? – здивувався шинкар.
– Одну хлібину я з’їдаю разом із дружиною, іншою годую дітей (виходить, що даю в борг), а третю віддаю батькам, тобто сплачую борг за те, що вони мене вигодували, – відповідає козак”.
У цій казці образно показано, як людина має ставитися до дітей і своїх старих батьків, тому що сім’я – це обопільний борг і відповідальність за дітей і старше покоління. Якщо людина пошкодувала шматок хліба для батьків, і її вчинок перейняли діти, то вона сама не дочекається, щоб вони принесли їй на старість шматок хліба. У цьому і полягає народна мудрість казки.
Говорячи про взаємодопомогу, колективну працю, бажано згадати повчальну казку про двох мурах, що спільно тягли пшеничне зерно в мурашник.
“Тягнуть мурахи велике зерно, але не дуже злагоджено це в них виходить. Одна мураха тягне в один бік, інша – в інший, і робота просувається повільно.
Набридло це першій мурасі, якій усе здавалося, що її напарник тільки заважає роботі, взяла і перекусила іншу мураху, подумавши, що все одно вона не допомагає.
Стала зерно тягнути сама. Однак одній мурасі це було не під силу. Вона не змогла навіть зрушити його з місця. Удвох, хоч і повільно, але вдавалося перемістити зерно ближче до мурашника, а одній це зробити було важко. Пошкодувала мураха, що вбила свого напарника, та вдіяти вже нічого не можна”.
З цієї казки можна зробити два висновки: перший, що колективна праця завжди ефективніша, ніж праця окремо взятої людини, а другий, що людина має добре подумати, перш ніж зробити який-небудь вчинок.
Сьогодні кожен школяр знає, що ніколи не було чудовиська з пучком зміїв на голові замість волосся, що ніколи не було дев’ятиголового Змія Горинича, Кощія Безсмертного, але якщо народна творчість виникає з міфу, то останній відмирає як пам’ятка “доісторичної нісенітниці”, щоб воскреснути в образі високого людського змісту. Як-то кажуть: “Казка побрехенька, проте у ній доля правди чималенька”. Якщо такі уявлення, якими дихає наша думка і наша сучасна мова, самі по собі помилкові, то в цій неправді є плоть і кров дійсного життя. І, можливо, правда, що вони містять у собі більше істини, ніж більшість шкільних міркувань при всій їх зовнішній раціональності [29].
(1 votes, average: 5,00 out of 5)