Валеологія – Грибан В. Г. – 1.7. Дефініції та понятійний апарат
Кожна наука має власний понятійний апарат (глосарій) та основні дефініції або визначення (тезаурус), за допомогою яких інтерпретуються сучасні наукові дані.
Основна категорія валеології – індивідуальне здоров’я людини, яке виходить із гармонійності та сили біоенерго-інформаційної системи, якою є людина. Саме гармонійність і потужність цієї системи є основою життєздатності, благополуччя індивіда з точки зору його фізичної, психічної і соціальної суті.
Згідно з уявленням відомого американського валеолога, теоретика медицини Г. Сигеріста(1941), здоровою? людина, яка має гармонійний фізіологічний і розумовий розвиток, добре адаптована до навколишнього фізичного й соціального середовища…. Тому здоров’я не означає відсутності хвороби: це дуже позитивне, життєрадісне й охоче виконання обов’язків, які життя покладає на людину.
У преамбулі Статуту ВООЗ в 1948 р. записано: “здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби і фізичних дефектів”. Удосконаленість функцій у людини може бути охарактеризована, у тому числі й кількісно, резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення. З цієї точки зору дефініція здоров’я людини виглядає таким чином: Здоров’я – це цілісний динамічний стан організму, який визначається резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення функцій, характеризується стійкістю до дії патогенних факторів і здатністю компенсувати патологічний процес, а також є основою виконання біологічних і соціальних функцій.
Трьом рівням людини (соматичному, душевному і духовному) відповідають і три аспекти здоров’я – соматичний, психічний і духовний.
Резерв здоров’я індивіда, як правило, залежить від його фізичного стану і способу життя.
Фізичний стан – це здатність людини виконувати фізичну роботу (розрізняють окремі рівні роботи – максимальну, субмаксимальну, великої потужності і помірної потужності).
Спосіб життя – соціальна категорія, яка включає якість, устрій і стиль життя. За визначенням ВООЗ, спосіб життя – це спосіб існування, який грунтується на взаємодії між умовами і конкретними моделями поведінки людини. Таким чином, “здорова” модель поведінки для певних, конкретних умов зменшує ризик виникнення захворювання. З цього також випливає, що різні умови життя передбачають і різні моделі поведінки.
Спосіб життя визначається суспільством, а не медициною, але принципи здорового способу життя формуються різними науками: соціологією, медициною, психологією тощо.
Якісна сторона життя – одна з характеристик способу життя і визначається ступенем соціальних і духовних свобод індивіда. Індикатори якості життя – освіта, прибутки, забезпеченість житлом, транспортом, свобода думки й слова тощо.
Комплекс заходів з оптимізації народжуваності, росту та розвитку підростаючого покоління є формуванням здоров’я нації, суспільства, а комплекс заходів із підтримки, закріплення й поновлення здоров’я індивіда є категорією збереження здоров’я людини. Існує кілька механізмів, завдяки яким здійснюються ці комплекси – гомеостатичний, адаптивний, регенеративний та інші, які реалізуються як у здоровому, так і у хворому організмах.
Здоров’я може бути популяційним, або здоров’ям суспільства, та індивідуальним.
Суспільне здоров’я характеризується системою статистичних показників:
А) відтворення (медико-демографічна характеристика);
Б) запас фізичних сил або дієздатність (показники фізичного розвитку);
В) особливості адаптації до умов навколишнього середовища (показники захворюваності).
Відповідно до вимог ВООЗ, популяційне здоров’я характеризується такими показниками:
1. Політика в галузі охорони здоров’я
– виділення ресурсів на медичну допомогу на одного громадянина;
– рівномірність прибутків у суспільстві;
– наявність мережі охорони здоров’я;
– забезпеченість лікарями;
– рівень доступності здоров’я для населення.
2. Структурно-економічні показники:
– рівень народжуваності та смертності серед населення;
– валовий національний продукт та його приріст;
– рівень безробіття;
– житлові умови;
– енергетична забезпеченість населення.
3. Медична освіта:
– наявність медичної освіти,
-доступність медичної освіти (фізична й економічна).
4. Охоплення населення первинною медичною освітою:
– санітарна освіта;
– доброякісність харчування;
– доброякісність води;
– охорона здоров’я матері та дитини;
– планування сім’ї;
– профілактичні щеплення;
– забезпеченість ліками;
– можливість ефективного лікування.
5. Показники здоров’я населення:
– доля новонароджених (%) із масою менше 2,5 кг;
– доля новонароджених (%) із масою (3,3-3,4 кг);
– психічний розвиток дітей і підлітків;
– дитяча смертність;
– тривалість життя;
– смертність від окремих хвороб;
– захворюваність загальна та індивідуальна;
– самогубство, алкоголізм, наркоманія. Критерії індивідуального здоров’я розробляються
Валеологією.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)