Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами – Гогіташвілі Г. Г. – 4.6. Основні поняття і терміни
Система (від лат. system – ціле, що складається з частин, сполучень) – це сукупність елементів, котрі взаємопов’язані між собою і взаємодіють для досягнення визначеної мети.
Виробнича система – цілеспрямований процес створення корисної продукції завдяки взаємодії різних технологічних і організаційних підсистем (характерна послідовність: витрати – перетворення – випуск).
Організаційна система – формалізована ієрархічна сукупність взаємопов’язаних управлінських і виробничих функцій, яка сприяє ефективному досягненню визначеної мети.
Технологічна система – сукупність взаємопов’язаних ліній обладнання і технологічних процесів, які взаємодіють у межах виробничої системи з метою виготовлення продукту. Технологічні системи визначають, в основному, технічний і працеохоронний рівень та потенціал виробничих систем.
Системна методологія – сукупність системних методів та послідовності дії щодо їх застосування, які дають цілісне уявлення про мету діяльності та шляхи її досягнення.
Мета – якісна категорія діяльності управління, що дає уявлення про бажаний кінцевий результат діяльності.
Системне мислення – наявність інтелектуальних здібностей для застосування системного підходу, аналізу; здатність мислити системними категоріями.
Системний підхід – управлінський чи інший підхід до вирішення проблеми або досягнення цілей, що базується на системній методології і системному мисленні. У плануванні розглядається як “нормативна методологія” прийняття рішень.
Планування – визначення шляхів, етапів та обмежень досягнення цілей і оцінка засобів реалізації можливих варіантів.
Управління – сукупність нормативних знань та профілактичного досвіду, які забезпечують уміння організовувати діяльність людей та використовувати наявні ресурси для досягнення визначених цілей, результатів. Атрибутами управління є загальні й спеціальні управлінські функції, організаційна структура, зв’язок тощо. З технологічної точки зору – це процес підготовки, прийняття і реалізації рішень, що спрямовані на досягнення поставлених завдань, цілей з використанням різних засобів, методів, інформаційних технологій, ієрархічних структур управління.
Організація управління системами – розподіл завдань і функцій управління між ієрархічними рівнями, підрозділами, органами і засобами управління.
Альтернативи – існуючі напрями дій, які оцінюються з точки зору їх відносного вкладу в досягнення цілей.
Структура – множина частин або форм, які взаємопов’язані в специфічному порядку для здійснення функцій.
Функції – зовнішній прояв властивостей, діяльності, обов’язків певного об’єкта у даній системі. Призначення функцій – утримання системи в збалансованому, стійкому робочому стані. Одна й та ж функція може здійснюватися декількома різними шляхами.
Політика – цілі й завдання, що їх ставлять перед собою органи державної влади, організації та окремі групи населення у своїх інтересах. Політика може бути інвестиційна, соціальна та інша як загальнодержавного, так і корпоративного рівнів.
Стратегія – загальний напрям, який визначає шляхи досягнення цілей.
Програма – сукупність заходів, що здійснюються згідно з визначеними пріоритетами для реалізації стратегії і досягнення цілей з використанням необхідних ресурсів.
Проект – комплекс обгрунтованих рішень, які спрямовані на здійснення програмних заходів.
Концепція – система поглядів, відповідне розуміння явищ, процесів (1); єдиний визначальний задум (2).
Пріоритетність – послідовність здійснення заходів, рішень, які визначаються значущістю впливу на досягнення кінцевого результату, ефективності, першорядності в часі при здійсненні будь-якої діяльності.
Проблема – складне нерозв’язне чи практичне завдання або можлива ціль, для досягнення якої ще не знайдені способи чи можливості ресурсного забезпечення.
Генеральна ціль – загальна стратегія, що зв’язує воєдино види діяльності організації; системоутворювальна ціль.
Цілі – переважні наслідки, результати, які можуть бути досягнені, протягом визначеного періоду часу; бажані граничні значення, яких сподіваються досягти.
Завдання – конкретні результати, яких організація має намір досягти в ході реалізації своїх цілей (генеральної, системних, програмних, індивідуальних).
Ефективність – взаємозв’язок між результатами і цілями, ступінь відповідності результатів цілям.
Ефект – характеристика ефективності досягнення результатів, цілей (економічна, екологічна, соціальна).
Показники – у ланцюгу “цілі – завдання – показники” характеризують кількісні та якісні значення завдань, орієнтири результатів (витрати, терміни, ефект).
Модель – опис, імітація певного явища, процесу, об’єкта. Абстрактна подоба реальності, що використовується для прогнозування наслідків реально здійснюваних дій або стратегій.
Ієрархія (цілей, систем) – розміщення частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого. Виникає, коли система, котра функціонує як ціле на одному рівні, функціонує як частина системи більш високого рівня і стає підсистемою цієї системи.
Організація – може розглядатися як:
– об’єкт, система, що функціонує для досягнення цілей, здійснення стратегій;
– процес створення об’єкта, системи для виконання завдань, вирішення проблем;
– організаційна структура управління з визначеною ієрархією і функціями.
Структура – це сукупність частин або форм, які взаємодіють у специфічному порядку для здійснення функцій.
Методологія – учення про структуру логічної організації методів і засобів діяльності; система законів, теоретичних положень і методів, які дозволяють досліджувати і вирішувати проблеми, причини й наслідки явищ.
Метод – спосіб пізнання дійсності та її відтворення; сукупність способів, принципів і операцій теоретичних або практичних дій для досягнення певної мети, вирішення завдання.
Ідентифікація небезпек – процес визначення існування небезпеки і з’ясування п характеристик.
Оцінка ризику – процес аналізу ризику і визначення його ймовірності.
Працеохоронний аудит – системне незалежне вивчення діяльності підприємства з охорони праці щодо досягнення вимог нормативно-правових актів, планових завдань і працеохоронної політики з метою запобігання травматизму і професійним захворюванням.
Працеохоронний моніторинг – спостереження стану умов захисту працівників та організації охорони праці, а також ідентифікація небезпек, вимірювання рівня небезпечних і шкідливих чинників, оцінка виробничого ризику, аналіз причин нещасних випадків і професійних захворювань.
На підприємстві необхідно реєструвати Й зберігати документацію щодо стеження за умовами та охороною праці, утримувати в робочому стані відкалібровані вимірювальні прилади, а також вести протоколи результатів моніторингу і вжитих корегувальних та запобіжних заходів. Ці заходи здійснюються у такій послідовності:
– технічні засоби, що усувають або обмежують небезпеки та їх джерела;
– засоби колективного захисту;
– організаційні заходи;
– процедурні заходи (інструкція з охорони праці);
– засоби індивідуального захисту;
– аналіз і подальше вдосконалення СУОПП.
За результатами моніторингу, аудиту й аналізу керівництво підприємства актуалізує політику, цілі та інші елементи СУОПП.
Працеохоронна програма – система задокументованих і затверджених урядом, адміністрацією напрямів дій з визначеними пріоритетами досягнення працеохоронних цілей і організаційно-правовим та економічним механізмом забезпечення програмних напрямів і заходів.
Працеохоронна експертиза – комплексний аналіз технологій, устаткування, техніки, матеріалів, проектів іншої документації з метою визначення відповідності чинним нормативно-правовим актам, розроблення конструктивних працеохоронних пропозицій.
Працеохоронний інжиніринг – проміжний етап між аудитом і реалізацією працеохоронної програми; інженерно-економічна діяльність щодо обгрунтування рекомендацій аудиту, програм і проектів. Він охоплює:
– маркетингові дослідження попиту і пропозицій у системі працеохоронної модернізації виробництва, сучасні безпечні технології;
– пілотні дослідження безпечної технології;
– розроблення пропозицій щодо працеохоронної модернізації виробництва.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)