Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами – Гогіташвілі Г. Г. – 2.1. Терміни і визначення
2.1. Терміни і визначення
Державний стандарт України ДСТУ 2293-99 “Охорона праці. Терміни та визначення основних понять” регламентує такі терміни та визначення з питань охорони праці:
– охорона праці – система правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці;
– безпека – стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди;
– рівень безпеки – оцінка безпеки посиланням на прийнятий ризик;
– ризик – імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її важкості;
– виробничий ризик – імовірність ушкодження здоров’я працівника під час виконання ним трудових обов’язків, що обумовлена ступенем шкідливості та (або) небезпечності умов праці й науково-технічним станом виробництва;
– недопустимий ризик – ризик, якого сучасний рівень розвитку науки, техніки й технології дозволяє уникнути;
– шкода – фізичні ушкодження і (або) збитки, заподіяні здоров’ю людей і (або) майну чи навколишньому середовищу;
– промислова безпека – безпека від аварій на виробничих об’єктах і наслідків цих аварій;
– небезпека – потенційне джерело шкоди;
– безпечні умови праці; безпека праці – стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує допустимих значень;
– вимоги безпеки (праці) – вимоги, передбачені актами законодавства, нормативними і проектними документами, правилами та інструкціями, виконання яких гарантує безпечні умови праці та регламентує поведінку працівника;
– небезпечний (виробничий) чинник – виробничий чинник, вплив якого на працівника, за певних умов, може призвести до захворювання, зниження працездатності й (або) негативного впливу на здоров’я нащадків;
– травма – порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії чинників зовнішнього середовища;
– виробнича травма – травма, що виникла внаслідок дії виробничих чинників;
– виробничий травматизм – явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві;
– нещасний випадок – непередбачений збіг обставин і умов, за яких заподіяно шкоду або настала смерть людини;
– нещасний випадок на виробництві – раптове погіршення стану здоров’я або настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов’язків унаслідок короткочасного (впродовж однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника;
– трудове каліцтво – втрата здоров’я працівником унаслідок виробничої травми;
– умови праці – сукупність чинників виробничого середовища й робочого процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків;
– виробниче середовище – сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інших чинників, що діють на людину під час виконання нею трудових обов’язків;
– робоча зона – визначений простір, у якому розташовано робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників;
– небезпечна вона – простір, у якому можлива дія на працівника небезпечного та (або) шкідливого виробничого чинника;
– робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника під час виконування ним трудових обов’язків;
– тяжкість праці – характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів та відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження;
– напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему;
– культура безпеки – кваліфікаційна і технологічна підготовка осіб, для яких гарантування безпеки потенційно небезпечного об’єкта є пріоритетною метою і внутрішньою потребою, що зумовлює самоконтроль і самоусвідомлення відповідальності під час виконання робіт, які впливають на рівень безпеки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)