Управління людськими ресурсами – Воронкова В. Г. – 5.5. Соціальна політика підприємства і її використання в управлінні персоналом
У формуванні мотивації робітників, підвищення їх самовираження в роботі, особливе місце займає соціальна політика підприємства. По-перше, на підприємстві реалізуються пільги та гарантії в рамках соціального захисту робітників (соціальне страхування за віком, за випадком термінової непрацездатності, безробіття та ін.), які встановлені на державному або регіональному рівні. По-друге, підприємства надають своїм працівникам та членам їх сімей додаткові пільги, які відносяться до елементів матеріального стимулювання, за рахунок надання з цією метою коштів із фондів соціального розвитку підприємства. Надання додаткових пільг та послуг соціального характеру, понад обов’язкові виплати, проводиться або за ініціативою адміністрації, яка дійсно втілює в життя принципи соціальної кадрової політики, або в результаті тарифних угод між адміністрацією та радою трудового колективу (профкомом), як виразником інтересів працівників. Ці виплати є такими ж обов’язковими для виконання, як і ті, що надаються згідно з трудовим законодавством.
Таким чином, соціальна політика підприємства (організації*), як складова частина менеджменту, являє собою заходи, пов’язані з наданням своїм працівникам додаткових пільг та виплат соціального характеру.
Зацікавленість робітників в роботі на підприємстві та в його успішній економічної діяльності тим вище, чим більше кількість наданих підприємством пільг та послуг, чим більша їх величина зверх встановленого законом розміру. При цьому скорочується плинність кадрів, оскільки працівник навряд чи забажає втратити ба-гаточисельні пільги при звільненні. Така політика може забезпечувати існування працівників у випадку невисокого рівня заробітної платні (наприклад, на державних підприємствах) або пропонуватися в інтересах залучення та збереження кваліфікованої робочої сили.
Соціальне забезпечення робітників, розвиток їх особистості, збереження здоров’я є умовою успішної діяльності організації (фірми). В якості мотиваційного ресурсу управління, соціально-орієнтована кадрова політика підприємства і пов’язані з нею соціальні послуги повинна сприяти тому, щоб робітник задовольняв свої потреби, інтереси та ціннісні орієнтації. Можна виділити наступні основні цілі СОЦІаЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ!
Ототожнення працівника зі своїм підприємством (задоволення потреби в причетності до підприємства); і–“” особисті цілі та бажання робітників співпадають з цілями підприємства чи відповідають їм;
– ріст продуктивності праці та бажання робітників співпадають з цілями підприємства чи відповідають їм;
– соціальна захищеність робітників;
– заохочення власної ініціативи робітника при вирішенні виробничих завдань;
– покращення моральної атмосфери на підприємстві, формування сприятливого соціально-психологічного клімату;
– зріст іміджу підприємства в очах працівників і суспільства. Соціальна політика підприємства повинна вирішувати наступні задачі:
– захист робітників, який реалізується через систему пільг та гарантій, які надаються державою, а також самим підприємством;
– відтворення робочої сили, що реалізується через організацію оплати праці та її регулювання;
– стабілізація інтересів соціальних суб’єктів (працівник, роботодавець, держава), яка реалізується через їх згоду.
Як інструмент мотивації та стимулювання робітників, соціальна політика передбачає прийняття рішень, які стосуються наступних аспектів:
– вибір пріоритетів в напрямку самої соціальної політики (соціальний захист, соціальне або медичне страхування, пільги за роботу в несприятливих умовах праці) як форм заохочення та закріплення робочої сили на тих чи інших дільницях праці і т. п.;
– вибір форм надання пільг, послуг, виплат та їх видів;
– оцінка величини можливих виплат, виходячи із поставлених задач та фінансових можливостей підприємства;
– диференціація розмірів виплат за категоріями персоналу в залежності від задач, які вирішуються за їх. допомогою, права вибору при наданні пільг та послуг (оскільки, якщо з метою соціального захисту проводити виплати однакового розміру всім групам робітників, мотиваційний ефект від таких заходів знижується).
Зарубіжний та вітчизняний досвід проведення соціальної політики на підприємствах дозволяє скласти приблизний укрупнений перелік виплат, пільг та послуг соціального характеру, які надаються в різних формах. І. Матеріальна (грошова) форма:
– виплати підприємства на придбання власності та майна (придбання акцій підприємства за номінальною вартістю);
* звільнення від праці, яке компенсується виплатою (під час вступу до шлюбу, смерті батьків і т. п.);
* компенсація скороченого робочого дня літнім людям;
– оплата проїзду до місця роботи та по місту (у вигляді оплати проїзних білетів);
* оплата та надання учбових відпусток особам, які суміщають роботу з навчанням у відповідності з трудовим законодавством (практикується в основному на державних підприємствах);
* дотації та допомога у зв’язку з непрацездатністю, що виплачуються лікарняною касою;
* грошова винагорода, що надається в зв’язку з особистими урочистостями, круглими датами трудової діяльності або святами (грошові суми або подарунки);
* оплата робочого часу при скороченому передсвятковому дні;
* надання у використання службового автомобілю;
* прогресивні виплати за вислугу років;
* “золоті парашути” – виплата декількох посадових окладів при виході робітника на пенсію. Диференціація сум виплат в залежності від посади та стажу працівника на даному підприємстві.
2. У формі забезпечення працівників в старості:
* корпоративна пенсія – доповнення до державної пенсії із фондів підприємства;
* одноразова винагорода пенсіонерів з боку фірми (підприємства). Такі виплати можуть проходити як видатки на благодійність і тим самим знижувати величину податку на прибуток, який платять підприємства.
3. Негрошові – у формі використання соціальними організаціями підприємства:
* дотації на харчування в їдальнях підприємства;
* зменшена квартплата за службове житло;
* безпроцентні кредити під побудову житла;
* користування будинками відпочинку, санаторіями, дитячими оздоровчими таборами (для дітей співробітників);
* оплата навчання робітників на різних курсах або в навчальних закладах різного рівня (середніх, спеціальних, вищих);
* надання на пільгових умовах місць в дитячих дошкільних закладах і т. ін. Соціальна політика є складовою частиною механізму вдосконалення якості
Робочої сили та умов її ефективної реалізації. Об’єктом впливу соціальної політики є не тільки працюючі співробітники, але, в певній мірі робітники, які працювали раніше (що мають акції підприємства) або робітники, які вийшли на пенсію.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)