Управління конфліктами – Жаворонкова Г. В. – 5.3 Способи управління конфліктною ситуацією
Існує декілька ефективних способів управління конфліктною ситуацією. їх можна поділити на дві категорії: Структурні Та Міжособистіснх.
Спосіб вирішення конфліктної ситуації часто залежить від типу виробничого конфлікту.
Застосування конкретного методу або їх сукупності вимагає з’ясувння причин, що призвели до деструктивного конфлікту.
Основні напрямки застосування методів подолання конфліктів
Завдання | Метод |
Для аналізу причин конфлікту | Метод творчої візуалізації |
Для пошуку альтернатив | Метод мозкового штурму |
Для з’ясування особистих реакцій на ті чи інші можливості | Метод автоматичного запису |
Для того, щоб запитати самого себе і одержати пораду внутрішнього голосу щодо вибору | Метод розумової уяви |
Для створення достатньої внутрішньої мотивації або контролю з метою реалізації нових рішень | Метод контролю мислення, або техніка “вольового мислення” |
Для контролю | Раціонально-інтуїтивний метод |
П’ять основних міжособистісних стилів вирішення конфліктів
1. Ухилення. Цей стиль передбачає, що людина намагається уникнути конфлікту. Як вважають Роберт Блейк та Джейн Моутон, один із способів вирішення конфлікту – це “не опинятись у ситуаціях, які провокують виникнення протиріч, не вступати в обговорення питань, які здатні викликати розбрат. Тоді не доведеться збуджуватися, вирішуючи проблему”
2. Згладжування. Цей стиль характеризується поведінкою, яка диктується переконанням, що не варто сердитися, тому що “ми всі – одна щаслива команда, і не слід розгойдувати човен”. “Згладжувач” старанно не випускає ознаки конфлікту та жорсткості, апелюючи до потреби в солідарності, до жалості, зовсім забуває про проблему, яка полягає в основі конфлікту. В результаті може настати мир, гармонія та тепло, але проблема залишиться
3. Примушення. У рамках цього стилю приваблюють спроби змусити прийняти свою точку зору будь-якою ціною. Тому тих, хто намагається це зробити, не цікавить думка інших. Особа, яка використовує цей стиль, часто веде себе агресивно, а для впливу на інших використовує владу шляхом примушення. Цей стиль може бути ефективним у ситуаціях, коли керівник має значну владу над підлеглими. Недолік цього стилю полягає у тому, що він подавлює ініціативу підлеглих, створює велику вірогідність того, що будуть враховані не всі важливі фактори, оскільки представлена лише одна точка зору
4. Компроміс. Цей стиль характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але лише у деякій мірі. Здатність до компромісу високо цінується в управлінських ситуаціях, оскільки це зводить до мінімуму недоброзичливість і часто дає можливість швидко вирішувати конфлікт для задоволення обох сторін. Використання компромісу на ранній стадії конфлікту, який виник з важливого рішення може завадити діагнозу проблеми та скоротити час на пошук альтернатив
5. Вирішення проблеми. Цей стиль характеризується визначенням
Розбіжностей у думках і готовністю ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти вихід, прийнятний для всіх сторін. Той, хто користується таким стилем, не намагається добитися своєї цілі за рахунок інших, а скоріше шукає найкращий варіант вирішення конфліктної ситуації
Класифікація і характеристика структурних методів управління конфліктною ситуацією
6. Роз’яснення вимог до роботи. Одним з найкращих методів
Управління, що запобігають дисфункціональному конфлікту, є роз’яснення того, які результати очікуються від кожного співробітника підрозділу. Тут повинні бути згадані такі приклади, як рівень, якість результатів, які повинні бути досягнуті, хто надає і хто отримує різноманітну інформацію, система повноважень та відповідальності, а також чітко визначена політика, процедури та правила. Керівник з’ясовує всі ці питання не для себе, а для того, щоб його підлеглі добре зрозуміли, чого очікують від них в кожній даній ситуації.
7. Координаційні та інтеграційні механізми. Ще один метод управління конфліктною ситуацією це застосування координаційного механізму. Один із найпоширеніших механізмів
– ланцюг команд. Як вважав Вебер та представники адміністративної школи управління, встановлення ієрархічних повноважень упорядковує взаємодії людей, прийняття рішень та інформаційні потоки всередині організації. Якщо два або більше підлеглих мають різну думку з якогось питання, конфлікту можна уникнути, звернувшись до їх загального керівника, пропонуючи йому прийняти рішення. Принцип єдиного керівництва полегшує використання ієрархії для управління конфліктною ситуацією, оскільки підлеглий добре знає, чиєму рішенню він повинен підкоритися.
8. Загальноорганізаційні комплексні цілі. Встановлення загальноорганізаційних комплексних цілей – ще один структурний метод управління конфліктною ситуацією. Ефективне здійснення цих цілей потребує спільних зусиль двох або більше співробітників, груп або відділів. Ідея, яка покладена в ці вищі цілі
– направити зусилля всіх учасників на досягнення загальної мети.
9. Структура системи винагород. Винагороду можна використовувати як метод управління конфліктною ситуацією, здійснюючи вплив на поведінку людей, щоб запобігти дисфункціональних наслідків. Не менш важливо, щоб система винагороди не заохочувала неконструктивної поведінки окремих осіб або групи. Систематичне скоординоване використання системи винагород для заохочення тих, хто сприяє здійсненню загально-організаційних цілей, допомагає людям зрозуміти, як їм слід поводитися в конфліктній ситуації, щоб це відповідало вимогам керівництва.
Таким чином, у складних ситуаціях, де різноманітність підходів і точна інформація є умовами для прийняття рішення, появу конфліктуючих думок потрібно заохочувати і управляти ситуацією, використовуючи стиль вирішення проблеми.
Інші стилі також можуть з успіхом запобігти конфліктним ситуаціям, але вони не приведуть до оптимального вирішення питання, тому що не всі точки зору були вивчені однаково старанно.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)