Українське сімейне право – Ромовська 3.В. – Об’єкти права особистої власності
Майно, що належить дружині, і майно, що належить чоловікові, у Кодексі 1926 р. було названо “окремою” власністю, у Кодексі 1969 р. -“роздільною”, а у Сімейному кодексі – “особистою” власністю.
Термін “роздільна” не годився не тільки тому, що був калькою з рос. “раздельная”, а головно тому, що не відображав суті явища, яке мав би відображати. Професор В. А. Рясенцев називав власність кожного з подружжя особистою. Його позиція і була використана при опрацюванні проекту Сімейного кодексу України.
Насамперед слід звернути увагу на те, що у Сімейному кодексі норми, які стосуються особистої власності дружини та чоловіка (глава 7), передують нормам, котрі визначають правовий режим майна, що належить подружжю (глава 8). Чи це правильно? Дехто побачив у такому розміщенні законодавчого матеріалу надання переваги власності кожного з подружжя над їхньою спільною власністю і навіть спробу утвердити індивідуалістські настрої у відносинах подружжя.
Даремно. Найперше слід відзначити, що у такій структурній новації не було щонайменшого ідеологічного підтексту. Гору взяв “принцип історизму”, адже на момент шлюбу кожен із подружжя уже є власником певного майна. Спільним майном вони лише будуть “обростати” після шлюбу.
Взято було до уваги і те, що без того, що є об’єктом права індивідуальної власності (одяг, взуття, інші предмети особистого вжитку) ні дружині, ні чоловікові не обійтись.
Крім того немає жодної підстави для висновку про те, що спільна власність подружжя – це загальне правило, а власність кожного з подружжя – це виняток з нього. Видається, що навіть сама постановка такого питання (що є нормою, а що – винятком з неї) має викликати подив, адже окрема власність дружини і чоловіка – це така ж реальність, яка постійно, паралельно існує із спільною власністю подружжя. Наявність будинку у власності одного з них – це така ж звичайна, а не виняткова ситуація, як і перебування його у спільній власності подружжя.
Об’єкти права особистої власності
У статті 57 СК власністю кожного з подружжя також вважається майно, набуте ними до шлюбу з різних підстав.
Після реєстрації шлюбу кожен із них, як і раніше, є власником майна, що було йому подароване чи ним успадковане, а також речей індивідуального вжитку. У той же час у цій статті міститься низка новел, які були зумовлені судовою практикою. Особистою власністю кожного з подружжя, зокрема, є:
1) коштовності та предмети розкоші, набуті за спільні кошти;
2) премії, нагороди, одержані за особисті заслуги;
3) кошти, виплачені як відшкодування за пошкодження його майна, за каліцтво або інше ушкодження здоров’я, а також за заподіяну йому моральну шкоду;
4) майно, придбане хоча й у шлюбі, але за власні кошти дружини чи чоловіка.
Шлюб між Ч. та Р. було зареєстровано у серпня 2001 р. У жовтні того ж року Р. продала свою квартиру в Одесі і через три місяці купила нову квартиру в Одесі. У зв’язку з розірванням шлюбу Ч. зажадав поділу майна, у тому числі квартири, придбаної у шлюбі. Суду позові відмовив.
Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України усі судові рішення скасувала і передала справу на новий розгляд: “Суд не з’ясував, за скільки була продана квартира і чи достатньо було вирученої суми для придбання нової квартири”.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)