Українське сімейне право – Ромовська 3.В. – 4. Особисті немайнові права батьків щодо дитини
Право на вибір імен дитини
Згідно із частиною 1 ст. 146 СК, ім’я дитини визначається батьками. Кажуть, що власне ім’я – це доля. Тому вибирати його дитині слід дуже уважно і обережно453.
З індоєвропейського періоду успадковано двоосновні імена, т. зв. імена – композити, утворені з двох значимих основ. Ім’я Володимир було найбільш уживаним, його мали 18 представників династії Рюрикович і в4Я.
У нинішній український “іменний репертуар” широко входять імена, пов’язані з конкретними історичними особами (Богдан, Тарас, Леся), активізується вибір давньоруських і слов’янських складних імен з компонентами – мир, – слав455. На вибір імені впливали і тепер впливають асоціація з близькою людиною, ім’я святого із Церковного календаря, ім’я літературного героя тощо456.
Спостерігається навернення до давніх, дещо призабутих імен (Ярина, Анастасія, Євдокія, Соломія, Василь, Антон, Мирон та ін.).
І, як у перші роки радянської влади, відбувається також активний процес ім’ятворення, результатом чого стало наречения дітей такими іменами, як Сервер, Таймер, Мадагаскар, Лимон, Цариця, Принцеса, Атлантида457. При цьому викликає здивування не лише така батьківська фантазія, а й мовчазне споглядання за цим процесом органами РАЦСу.
Чи має межу свобода вибору батьками імені дитини?
“Я назвав свого сина Ісус Христос, а як народиться дочка, – назву Діва Марія”. Ця шокуюча заява батька була прокоментована в телепередачі посадовою особою органу РАЦСу так: “У такій ситуації ми нічого не можемо зробити, бо це – право батьків”.
У Сімейному кодексі України немає спеціального застереження щодо того, яке ім’я не слід давати дитині. Однак є загальні норми, які вимагають максимального врахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК), розумності (ч. 9 ст. 7 СК), та й моральні засади суспільства мали би бути задіяними при оцінці вказаної ситуації.
На їх підставі орган РАЦСу мав достатні аргументи для відмови у реєстрації народження дитини за таким ім’ям, оскільки вибір батьків є нерозумним, таким, що суперечить інтересам дитини. Наведений випадок є яскравим прикладом зловживання правом458.
Існують певні звичаєві обмеження у виборі імені дитини. Насамперед, не називають дітей однаковими іменами.
У подружжя С. народився син, назвали Богданом. Через кілька років шлюб було розірвано. С. вдруге оженився, незабаром у нього народився хлопчик, якого також назвали Богданом.
Перша дружина С. сприйняла це як образу її сина, як намір батька таким специфічним способом викинути його із свого життя.
Не називають новонароджену дитину ім’ям померлої раніше дитини.
За канонічною традицією, вважається, що дитина, народившись у день, у який церква вшановує певного святого, сама обрала собі не лише ім’я, а й небесного покровителя.
Вибираючи ім’я дитині, слід би звертати увагу на можливість утворення скороченого, пестливого його варіанта, а також на узгодженість з прізвищем та по батькові459.
Подвійне ім’я
У попередніх кодексах не було ні дозволу, ні заборони називати дітей подвійними іменами, тому у практиці органів ЗАГС траплялося по-різному460. Якось довелося познайомитися з особою, українкою за національністю, яка мала аж три імені.
Відповідно до частини 2 ст. 146 СК, дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить мати і (або) батько. Це значить, що коли, наприклад, батьком дитини є іспанець, то дитина може мати і три, і навіть чотири імені.
Вибір прізвища дитини
“При різних прізвищах дитині присвоюється прізвище батька або матері за згодою батьків”, – ч. 1 ст. 62 Кодексу 1969 р.
Згідно із частиною 1 ст. 145 СК, “якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою”.
Змінилися слова, проте суть залишилася незмінною: прізвище дитини – результат порозуміння, тобто дії з розумом. Хтось із батьків має уступити.
Для того, щоб не скривдити жодного з батьків, у частині 2 ст. 145 СК пропонується інший спосіб розв’язання проблеми: дитині може бути обране подвійне прізвище, утворене із прізвищ матері та батька. Якщо, наприклад, прізвище матері Шумська, а батька – Забіла, то від згоди батьків залежатиме, чи буде син мати прізвище Забіла-Шумський чи Шумський-Забіла461.
Чи це розумно? Названа вище норма здатна принести полегшення, задоволення одному з батьків, а отже має право на існування.
Чи не призведе це до негативних наслідків у суспільстві? На мою думку, немає підстав припускати, що велика кількість батьків, прізвища яких різні, скористаються такою можливістю, і в Україні зросте число маленьких гулаків-артемовських. Саме такий прогноз випливає із практики застосування ч. 2 ст. 35 СК: кількість подружніх пар, які обрали собі подвійне прізвище, залишається незначною.
Норма закону, яка не завдає шкоди інтересам суспільства і може зігріти душу хоча б одній людині, не є зайвою.
У Сімейному кодексі не визначено, як діяти, якщо прізвище одного з батьків дитини є уже подвійним. Спосіб вирішення цієї проблеми має бути поданий у Правилах реєстрації актів цивільного стану. Поки це станеться, слід за аналогією застосовувати норму ч. З ст. 35 СК: якщо прізвище одного з батьків уже є подвійним, прізвище дитини може бути змодельоване шляхом заміни однієї із частин його прізвища на прізвище другого з батьків.
Якщо, наприклад, прізвище батька Жолкевич-Луговий, матері – Михайлюк. Можуть бути такі варіанти прізвища дочки: Жолкевич-Михайлюк, Лугова-Михайлюк, Михайлик-Жолкевич або Михайлюк-Лугова.
Спори щодо імені дитини
Судові спори щодо імені дитини не зафіксовані. Але такий спір може бути реальним у зв’язку з судовим визнанням батьківства.
Як уже зазначалося, умовою розгляду судом позову про визнання батьківства є реєстрація народження дитини, що неминуче означає наречения її певним ім’ям. У разі задоволення позову батько може розпочати спір про ім’я дитини, оскільки воно було визначене матір’ю дитини без порозуміння з ним.
Зміна батьками імені
Зміна прізвища дитини здійснюється відповідно до норм ст. 148 СК та частин 1-3 ст. 295 ЦК. У статті 148 СК визначено такий порядок зміни прізвища дитини її батьками:
1) у разі зміни прізвища батьком та матір’ю – прізвище дитини, яка не досягла семирічного віку, змінюється без її згоди;
2) у разі зміни прізвища батьком та матір’ю – зміна прізвища дитини, якій виповнилося сім років, проводиться за її згодою.
3) якщо змінив прізвище лише один із батьків, для зміни прізвища дитини потрібна згода другого з батьків та самої дитини, якщо їй виповнилося сім років.
У разі заперечення одного з батьків спір може бути переданий на розгляд органу опіки та піклування або суду.
Права батьків у процесі виховання дитини
Можливість зміни імені дитини у Сімейному кодексі не врегульована.
Згідно із частиною 1 ст. 151 СК, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Якщо в сім’ї, де є дитина, проживають дід, баба, які мають право брати участь у її вихованні (ч. 1 ст. 257 СК), батькам віддана перевага. Це означає, що саме вони управнені вирішувати усі питання виховного процесу, обирати форми та методи виховання, оскільки саме вони несуть відповідальність за наслідки свого вибору.
Законодавчо закріплено право батьків залучати до виховання інших осіб, передавати дітей на виховання фізичним та юридичним особам.
Батьки зобов’язані віддавати дитину до школи, але мають право вибору школи. За певних умов дитина може навчатися вдома.
“Батьківська влада”
Термін “батьківська влада” стосувався у минулі часи лише батька і полягав у тому, що батько мав право виховувати дитину, як вважав за потрібне, та управляти її майном462.
В українському праві він не використовувався. Сьогодні термін “батьківська влада “вживається у законах багатьох держав, але уже як комплекс прав та обов’язків і батька, і матері щодо дитини.
Термін “батьківська влада” у законодавчих актах радянського періоду не був використаний жодного разу, немає його і в Сімейному кодексі України.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)